Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №362/4366/16-к — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4366/16-к

Провадження № 1-кп/362/6/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Василькові Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42016110000000341 від 21.06.2016 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, українця, громадянина України, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42016110000000341 від 21.06.2016 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

До суду надійшли клопотання обвинуваченого про визнання доказів очевидно недопустимими в порядку п.2,3 ст. 89 КПК України у кримінальному провадженні відносно нього, а саме: протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контролю за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки від 04.07.2016 р.; протоколу огляду місця особи та вручення заздалегідь ідентифікованих та оглянутих засобів грошових коштів від 30.06.2016 р. в рамках кримінального провадження №42016110000000341 від 21.06.2016 р., складений 04.07.2016 р. з додатками – оптичним носієм інформації DVD-R №51/4872т від 24.05.2016 р. та Міcro SD № 4934 від 31.05.2016 р. та припинити дослідження в судовому засіданні вищевказаних доказів в зв`язку з очевидною їх недопустимістю.

В судовому засіданні обвинувачений клопотання підтримав з підстав, зазначених у клопотаннях та просив їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотань, вказуючи на їх передчасність.

Розглянувши заявлені клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.

За змістом ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

При цьому системний аналіз ст. 89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.

Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію "очевидна недопустимість доказу", слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв`язку з кримінально процесуальними правовідносинами.

Клопотання обвинуваченого зводяться до оцінки процесуальних порушень, допущених, на думку обвинуваченого, під час проведення досудового розслідування.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладені обвинуваченим, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, так як можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначених в ньому доказів.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що в задоволенні клопотання обвинуваченого про визнання доказів недопустимим з підстав очевидної недопустимості доказів, - слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 86, 89, 350, 372КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 про визнання доказів очевидно недопустимими, - відмовити.

Вирішити питання щодо допустимості доказів, перелічених в клопотаннях обвинуваченого, під час ухвалення остаточного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1