Окрема думка від 11 березня 2026 р. у справі №320/9605/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/9605/22

ОКРЕМА ДУМКА

12 березня 2026 року м. Київ

Судді Шостого апеляційного адміністративного суду Кобаля М.І. стосовно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року по справі №320/9605/22, прийнятої за наслідками розгляду апеляційної скарги Обухівського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року.

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Васильківського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Державної міграційної служби України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У зазначеному позові, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог (а.с.163-166), позивачка просила суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Васильківського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, що полягає в ухиленні від прийняття документів від позивачки для оформлення обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні;

2) зобов`язати Васильківський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від позивачки документи для оформлення обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні;

3) визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України, що полягає у нерозгляді заяви позивачки щодо продовження її перебування в Україні та продовження посвідки;

4) зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування позивачки на території України для оформлення обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона законним шляхом прибула у 2021 році до України та в цьому ж році одружилась з ОСОБА_2 , після чого отримала посвідку на тимчасове проживання. Проте, наголошує позивачка, в наслідок закінчення її дії 02.07.2022 році, позивачка зверталась до відповідачів із заявами про вирішення питання щодо продовження дії тимчасового проживання, але їй відмовили у прийнятті від неї документів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Васильківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області, що полягає в ухиленні від прийняття документів від громадянки РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для оформлення обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Зобов`язано Васильківський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області прийняти від громадянки РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документи для оформлення обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Стягнуто з Васильківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1986 грн. У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року, Обухівським об`єднаним відділом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області подано апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року.

03 березня 2026 року колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалила постанову, якою апеляційну скаргу Обухівського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області - залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року залишено без змін.

На обґрунтування вказаної постанови, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що до закінчення строку дії її посвідки на тимчасове проживання, позивачка вживала заходи щодо отримання документів на право законного перебування на території України, зокрема щодо продовження дії посвідки на тимчасове перебування, проте у період з 24.02.2022 до 01.11.2022 року, міграційні відділення, в тому числі відповідач 1, призупинив надання адміністративних послуг громадянам російської федерації щодо розгляду їх заяв з приводу продовження дії посвідок на тимчасове проживання.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції у постанові від 03 березня 2026 року зазначила, що 21.11.2022 відділ централізованого оформлення документів № 3 Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, номер 80141100000417, склав «Повідомлення про відмову в прийнятті документі» видане ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши про те, що їй відмовлено в прийнятті документів про посвідки на тимчасове проживання у зв`язку з 2» (т.1 а.с.206 зворотній бік). Вказане повідомлення про відмову у прийнятті документів підписано начальником Макієнко С.М.

З огляду на вказане, колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині протиправності дій/бездіяльності Васильківського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Державної міграційної служби України, що полягає в ухиленні від прийняття документів від громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для оформлення подовження дії посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст.34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Не погоджуючись з вищевказаною позицією колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, вважаю за необхідне викласти окрему думку стосовно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року, за наслідками апеляційного перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 18.10.2022 ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до Васильківського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

З апеляційної скарги вбачається, що Обухівський об`єднаний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області є наступником Васильківського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Як зазначено позивачкою, остання законним шляхом прибула у 2021 році до України, та одружилася з ОСОБА_2 , після чого, в липні 2021 отримала посвідку на тимчасове проживання.

08.06.2022 позивачка зверталася до Державної міграційної служби України із заявою, в якій просила надати роз`яснення, чи допомогу щодо вирішення визначеного питання, а саме продовження посвідки на тимчасове проживання в Україні (Т.1. а.с.20).

Листом від 23.06.2022 Державної міграційної служби України розглянуто заяву ОСОБА_1 від 08.06.2022 та зазначено, що органами ДМС тимчасово припинено прийом заяв від громадян РФ, зокрема про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні (Т.1. а.с.23-24).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, зазначаю наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Конституції України, - кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень статті 26 Конституції України, - іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI, визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України (далі - Закон № 3773).

Пунктом 18 ст.1 Закону №3773 визначено поняття посвідки на тимчасове проживання це - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до ч.14 ст. 5 Закону №3773 - підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування.

Приписами ст.5-1 Закону №3773 передбачено, що строк дії посвідки на тимчасове проживання становить для категорії запитувачів, як позивачка, - один рік. Строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено без обмеження в кількості звернень та за наявності підстав, передбачених законодавством.

Регулювання порядку оформлення і видачі зазначеної вище посвідки здійснюється за правилами Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №322 (надалі - Постанова №322).

Згідно п.7 Постанови №322 - обмін посвідки здійснюється у разі:

1) зміни інформації, внесеної до посвідки;

2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;

3) закінчення строку дії посвідки;

4) непридатності посвідки для подальшого використання (посвідка/фотокартка має пошкодження, що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, дату та місце народження, ким видана посвідка, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити посвідки, виправлення, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія), а також у разі відсутності частини посвідки.

Так, відповідно до ст. 5-5 Закону №3773, в редакції від 14.08.2021, тобто чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, регламентовано порядок прийняття заяви про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання.

Іноземець або особа без громадянства подає заяву про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та відповідні документи, визначені цим Законом та Кабінетом Міністрів України, особисто або через свого представника на підставі довіреності до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, зобов`язаний надати іноземцю або особі без громадянства чи його представнику опис прийнятих документів з підписом уповноваженої особи, яка їх прийняла, зазначенням її посади, прізвища та імені і дати прийняття документів.

Іноземець або особа без громадянства отримує посвідку на тимчасове проживання особисто.

Тобто, правовими положеннями ст. 5-5 Закону №3773 визначено порядок прийняття заяви про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні, який не дотримано ОСОБА_1 , оскільки остання не зверталася до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) із заявою про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання, відповідно до ст. 5-5 Закону №3773, а звернулася до Державної міграційної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб та захисту біженців із заявою 08.06.2022, в якій просила надати роз`яснення, чи допомогу щодо вирішення визначеного питання, а саме продовження посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Окрім того, наголошую, що ОСОБА_1 з встановленого зразка заявою про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та відповідними документами, які визначені цим Законом та Кабінетом Міністрів України, особисто або через свого представника на підставі довіреності, до територіального органу центрального органу виконавчої влади - Васильківського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, який є відповідачем по справі, не зверталася. Доказів протилежного суду не надала, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Отже, вважаю, що відповідачами - Васильківським районним відділом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та Державною міграційною службою України не допущено протиправних дій або бездіяльності щодо позивачки.

Судом апеляційної інстанції у постанові від 03 березня 2026 року зазначено, що 21.11.2022 відділ централізованого оформлення документів № 3 Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, номер 80141100000417, склав «Повідомлення про відмову в прийнятті документі» видане ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши про те, що їй відмовлено в прийнятті документів про посвідки на тимчасове проживання у зв`язку з 2» (т.1 а.с.206 зворотній бік).

Зазначаю, що вказане повідомлення про відмову в прийнятті документі, видане ОСОБА_1 , не є предметом спору в даній справі, а тому його правова оцінка не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, вважаю, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є помилковим, а тому оскаржуване рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року підлягало скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягали задоволенню.

Суддя Шостого апеляційного

адміністративного суду М. І. Кобаль