Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №213/5036/25 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/5036/25

Номер провадження 2/213/165/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Крамчанін Олександр Вячеславович, до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачу 1/5 частка квартири належить на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 виданого 24 січня 1996 року органом приватизації Інгулецьким Державним гірничозбагачувальним комбінатом. Також позивачу належить 1/5 частка квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №865 від 18 серпня 2021 року, яка успадкована ним після смерті дружини. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим позивача ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина, до якої входить: 1/5 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцеві особисто та 1/5 частка цієї квартири, яка належала дружині спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої він прийняв спадщину, але не оформив своє спадкове право. За життя померлим складено заповіт, за яким він заповів майно, яке матиме на день смерті, позивачу по справі. 14 серпня 2023 року приватний нотаріус Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіна І. Г. видала позивачу свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом на 2/5 частки квартири за вищевказаною адресою. Крім того, 14 серпня 2023 року нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій якою відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/5 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала синові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцями якого за законом були його батьки, які прийняли спадщину, але не оформили своїх спадкових прав, у зв`язку з тим, що все спадкове майно після смерті ОСОБА_5 оформлене на користь його дружини ОСОБА_2 . Позивач вважає, що 1/5 частка квартири, яка належала ОСОБА_5 була успадкована трьома спадкоємцями, відповідно кожний успадкував по 1/15 частки квартири. Тому на момент смерті ОСОБА_3 йому належало 1/15 частка квартири успадкованої після смерті сина та 1/15 частка квартири успадкованої після смерті дружини, якій зазначена частка належала в порядку спадкування за законом після смерті сина. У зв`язку з чим, на думку позивача, йому належить 2/15 частки квартири успадкованих після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом та у видачі свідоцтва про право на спадшину в якому йому було відмовлено нотаріусом. Тому просить визнати за позивачем право власності на 2/15 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує, судові витрати у справі просить покласти на позивача. Також зазначив, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом своєчасно і належним чином за зареєстрованим місцем проживання, однак повторно не з`явилася в судове засідання, про причини неявки не повідомила, будь-яких клопотань не надала. Відзив на позов до суду не надходив.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

02 жовтня 2025 року позовна заява надійшла до суду.

Ухвалою від 13 жовтня 2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року витребувано докази.

08 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з такого.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , матір`ю якого є ОСОБА_6 .

02 жовтня 1977 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 та набула прізвище « ОСОБА_7 ».

На підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 24 січня 1996 року за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зареєстроване право приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Оціночна (ринкова) вартість вказаної квартири станом на 30 вересня 2025 року склала 661 554,40 грн.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 серпня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на 1/5 частку у праві спільної власності на трикімнатну квартиру, що знаходиться на третьому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 57,4 кв.м., у тому числі житловою площею 44,50 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкове майно належало дружині позивача – ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 . На момент смерті останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . На момент його смерті за цією адресою також були зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Як видно із копії спадкової справи №212, заведеної після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 дружина ОСОБА_5 – ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом. 22 травня 1998 року державним нотаріусом П`ятої криворізької державної нотаріальної контори Чуркіною Н. М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_5 , що складається з грошового внеску в філії Інгулецького відділення Ощадбанку №7857/068 міста Кривого Рогу на рахунку № НОМЕР_2 . Інші особи із заявою про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини або про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталися. Спадщина на спадкове майно у вигляді частки на квартиру не приймалась.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 . На момент смерті вона мала реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 . На дату її смерті за вказаною адресою також був зареєстрований ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, яку прийняв її чоловік ОСОБА_3 , але не оформив своїх спадкових прав.

Також встановлено, що 19 жовтня 2004 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно з яким заповіла належну їй частку кв. АДРЕСА_2 – ОСОБА_1 . Проте, спадкова справа після її смерті не заводилася, що видно із інформаційної довідки із Спадкового реєстру.

19 жовтня 2004 року ОСОБА_3 складено заповіт, згідно з яким він заповів належну йому частку квартири АДРЕСА_2 – ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

Як видно із копії спадкової справи №45/2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3 . Інші особи із заявою про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини або про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталися.

14 серпня 2023 року приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіною І. Г. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєєстрі за №751, на 2/5 часток у праві спільної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з яких 1/5 частка квартири належала спадкодавцеві ОСОБА_3 особисто, а 1/5 частка квартири належала дружині спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої за законом був її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Постановою приватного нотаріуса Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіної І. Г. від 14 серпня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/5 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала синові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого за законом були його батьки, які прийняли спадщину, але не оформили своїх спадкових прав, у зв`язку з тим, що спадщину на 1/5 частку квартири також прийняла дружина ОСОБА_5 – ОСОБА_2 .

Викладеним обставинам відповідають спадкові правовідносини.

Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною другоюстатті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках

У п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , то судом при розгляді даної справи, застосовуються положення Цивільного Кодексу УРСР, які були чинні на день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У частині 1 статті 529 ЦК УРСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За змістом статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ст. 553 ЦК УСРС спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Спадкодавцю ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , належала 1/5 частина квартири у праві спільної власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті спадкоємцями за законом першої черги є його дружина ОСОБА_2 та батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Інші спадкоємці відсутні.

Дружина спадкодавця ОСОБА_2 у встановлений ст.549 ЦК УРСР строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.

Разом із цим, батьки спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , прийняли спадщину шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майном, згідно ст.549 ЦК УРСР, оскільки після смерті сина вони проживали у вищезазначеній квартирі, підтримували його у належному стані, вели господарство.

Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично прийняли спадщину після смерті свого сина, проте не оформили своїх спадкових прав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на спадкове майно ОСОБА_5 , в рівних частках - по 1/15 частці у праві спільної власності квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На спадкові правовідносини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 поширюються норми ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 у відповідності до приписів ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки постійно проживав із нею на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявляв про відмову від неї. Інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 відсутні.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, що не охоплено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого на ім`я позивача ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме 2/15 частки у праві спільної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з яких: 1/15 частка успадкована ОСОБА_3 після смерті сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , інша 1/15 частка успадкована ним після смерті дружини ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, в свою чергу, була успадкована нею після смерті сина ОСОБА_5 .

Зі змісту складеного ОСОБА_3 заповіту від 19 жовтня 2004 року слідує, що він заповів на користь позивача належну йому частку вказаної квартири.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Частиною 1 статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом, вчасно подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , відсутні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Встановлено, що приватним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовними вимогами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність порушених прав позивача, а обраний спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, тому суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Крамчанін Олександр Вячеславович, до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , як за спадкоємцем по заповіту після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 2/15 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Представник позивача: ОСОБА_9 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП: судом не встановлений.

Дата складення повного судового рішення – 13 березня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова