Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №213/4458/25 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4458/25

Номер провадження 2/213/125/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Алексєєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Довгої А.В., Куропятник І.О., Бабейкіної Н.О.

позивача - ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Міністерства оборони України - Зінченка С.О.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №3 в порядку загального позовного провадження цивільну справу №213/4458/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст заяви.

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення

факту її проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з березня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 та факту її перебування на його утриманні у вказаний період. В обґрунтування позову зазначила, що перебувала з ОСОБА_4 з 08 серпня 2009 року в зареєстрованому шлюбі, який 18 лютого 2015 року було розірвано. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Не дивлячись на розірвання шлюбу вони продовжували мешкати разом та мали відносини, які притаманні шлюбним, мали спільний побут, вона розпоряджалась його заробітною платнею. 06 червня 2022 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу та ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув внаслідок вогнепального поранення несумісного з життям. Встановлення вказаних вище фактів їй необхідно для набуття права на звернення із заявою на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Процесуальні дії у справі.

20 серпня 2025 року позовна заява надійшла до суду.

25 серпня 2025 року отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження у справі, призначити підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року призначено відео конференцію з представником третьої особи Міністерства оборони України.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року відкладено підготовче засідання, витребувано докази, викликано свідків.

05 листопада та 12 листопада 2025 року надійшли витребувані докази.

Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судовий розгляд.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Позивач в судовому засіданні підтвердила всі обставини, які викладені в позові, просить позов задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позицію позивача, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Порядок виклику відповідача до суду, передбачений ЦПК України, дотримано, однак у судове засідання вона не з`явилася, про причини неявки не повідомила, правом на подання відзиву на позов не скористалася, будь-яких заяв, клопотань від неї не надходило.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.

Представник третьої особи Саксаганського ОРТЦК в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, пояснень щодо заяви не надав.

Представник третьої особи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи.

Представник заінтересованої особи Міністерства Оборони України Зінченко С.О. в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку заперечував проти позову, підтримав свої письмові пояснення, відповідно до яких цивільна дружина до кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу не входить. Також додав, що право на виплату одноразової грошової допомоги як утриманці загиблого військовослужбовця мають його члени сім`ї за одночасного існування двох умов: вони є непрацездатними та вони перебували на його утриманні, при цьому повинні мати право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Позивач не надає докази того, що вона є непрацездатною особою та має право на пенсію у разі втрати годувальника. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_7 надав суду показання, відповідно до яких позивач є його сусідкою та з ОСОБА_4 у них були сімейні відносини. З ними також проживають діти. Вони разом проживали, гуляли, ходили за покупками. Звертались разом до нього з приводу ремонту у їх квартирі. З ОСОБА_8 знайомий більше десяти років.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що позивач та ОСОБА_10 є її сусідами з 2022 року. Вона була у них в гостях та бачила, що вони є однією сім`єю. Потім ОСОБА_8 пішов служити та у відпустки приїжджав до ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_12 надав суду показання, відповідно до яких він є товаришем батька позивача. Йому відомо, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 мешкали разом за адресою: АДРЕСА_1 , були однією сім`єю

Фактичні обставини, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

08 серпня 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_17 зареєстрували шлюб, який 18 лютого 2015 року було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась ОСОБА_6 , батьками яких є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

За відомостями Реєстру Криворізької міської територіальної громади діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Актів про фактичне місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 мешкали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 із спільними дітьми: ОСОБА_18 , 2012 року народження, та ОСОБА_19 , 2009 року народження. Мали спільний побут та вели спільне господарство з весни 2020 року по 16 жовтня 2023 року.

Відповідно до Витягу з ЄДРЮО ОСОБА_20 з 16 січня 2017 року по 14 листопада 2019 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_4 , останній запис 27 вересня 2021 року про звільнення з посади машиніста екскаватора в ТОВ «Бенефітмачес» за власним бажанням.

Як видно з військового квитка серії НОМЕР_1 та посвідчення серії НОМЕР_2 , довідки військової частини № НОМЕР_3 , ОСОБА_4 проходив службу в Збройних Силах України, приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту інтересів держави у зв`язку і військовою агресією РФ проти України.

В карті соціально-демографічного вивчення військовослужбовця ОСОБА_4 членом сім`ї, а саме дружиною вказана ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_8 командиром військової частини НОМЕР_3 видано наказ за №102 про виплати близьким родичам загиблого ОСОБА_4

05 березня 2024 року в Спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу №72098538, яка заведена після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Згідно із трудовою книжкою ОСОБА_1 , остання працювала: з 27 грудня 2019 року по 03 квітня 2020 року продавцем-консультантом у ФОП ОСОБА_21 , з 01 вересня 2020 року по 29 жовтня 2021 року продавцем-консультантом у ФОП ОСОБА_22 , з 19 листопада 2021 року по 28 листопада 2021 року отримувала допомогу по безробіттю, з 29 листопада 2021 року по 29 грудня 2021 року працювала адміністратором у ФОП ОСОБА_23 .

Відповідно до відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 остання в 2020 році мала дохід 35 680,78 грн, в 2021 році – 68 182,60 грн.

Відповідно до інформації про рух коштів по картці-рахунку позивачки у АТ КБ «ПРИВАТБАНК остання отримувала грошові перекази: 17 квітня 2022 року – 3 000,00 грн, 10 квітня 2022 року – 1 000,00 грн, 27 квітня 2022 року – 1 000,00 грн, 05 травня 2022 року – 2 000,00 грн, 18 травня 2022 року – 2 000,00 грн, 01 травня 2022 року – 1 000,00 грн, 03 червня 2022 року – 3 000,00 грн, 10 червня 2022 року – 3 000,00 грн, 12 червня 2022 року – 1 000,00 грн, 03 липня 2022 року – 3 000,00 грн, 04 липня 2022 року – 3 000,00 грн, 08 липня 2022 року – 2 000,00 грн, 19 липня 2022 року – 2 000,00 грн, 27 липня 2022 року – 2 000,00 грн, 02 серпня 2022 року – 2 000,00 грн, 09 серпня 2022 року – 2 000,00 грн, 16 серпня 2022 року – 2 000,00 грн, 22 серпня 2022 року – 1 000,00 грн, 25 серпня 2022 року – 2 000,00 грн, 01 вересня 2022 року – 6 000,00 грн, 12 вересня 2022 року – 2 000,00 грн, 15 вересня 2022 року – 14 000,00 грн, 02 жовтня 2022 року – 2 000,00 грн, 10 жовтня 2022 року – 5 000,00 грн, 19 жовтня 2022 року – 2 000,00 грн, 27 жовтня 2022 року – 4 000,00 грн, 30 жовтня 2022 року – 2 000,00 грн, 01 листопада 2022 року - 2 000,00 грн, 10 листопада 2022 року - 5 000,00 грн, 18 листопада 2022 року - 5 000,00 грн, 21 листопада 2022 року - 2 000,00 грн, 08 грудня 2022 року - 2 000,00 грн, 05 січня 2023 року - 1 000,00 грн.

Відповідно до виписки з банківських рахунків АТ «ПУМБ», які належать ОСОБА_4 за період з 01 червня 2022 року по 16 жовтня 2023 року здійснювали перекази коштів ОСОБА_24 : 03 червня 2022 року – 3 000,00 грн, 10 червня 2022 року - 3 000,00 грн, 12 червня 2022 року - 1 000,00 грн, 08 липня 2022 року - 2 000,00 грн, 19 липня 2022 року - 2 000,00 грн, 27 липня 2022 року - 2 000,00 грн, 02 серпня 2022 року - 2 000,00 грн, 09 серпня 2022 року - 2 000,00 грн, 25 серпня 2022 року - 2 000,00 грн, 01 вересня 2022 року - 6 000,00 грн, 12 вересня 2022 року - 2 000,00 грн, 15 вересня 2022 року - 14 000,00 грн, 19 вересня 2022 року - 2 000,00 грн, 28 вересня 2022 року - 3 000,00 грн, 02 жовтня 2022 року - 2 000,00 грн, 10 жовтня 2022 року - 5 000,00 грн, 10 листопада 2022 року - 5 000,00 грн, 18 листопада 2022 року - 5 000,00 грн, 21 листопада 2022 року - 2 000,00 грн, 08 грудня 2022 року - 2 000,00 грн, 05 січня 2023 року - 1 000,00 грн, 24 січня 2023 року - 4 000,00 грн, 12 квітня 2023 року - 2 500,00 грн, 12 червня 2023 року - 3 550,00 грн,

14 вересня 2023 року - 5 000,00 грн.

Як видно із індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України за період з грудня 2021 року по жовтень 2023 року, ОСОБА_4 у 2021 році мав дохід 7 700,00 грн, у 2022 році – 329 989,04 грн, у 2023 році – 407 198,31 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За приписами п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 (провадження №11-150апп23). Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

В силу ч. ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Головною ознакою проживання однією сім`єю є систематичне ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні.

Згідно з вимогами ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом, законною підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання необхідно зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі

№554/8023/15-ц зробила висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3,74 СК України).

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у постанові 17 січня 2024 року у справі №759/14906/18 (провадження № 61-466св23).

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст.12 Конвенції встановлено і право на шлюб.

Положеннями ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній станом на 16 жовтня 2023 року) Установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно із ст.38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Отже, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Даний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, Постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі

№210/2422/16-ц.

Висновок суду.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період часу з березня 2020 року до 16 жовтня 2023 року знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд враховує, що наданими заявником доказами підтверджено, що в позасудовому порядку вирішити питання щодо підтвердження факту проживання однією сім`єю без шлюбу неможливо. Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення.

В той же час, надані ОСОБА_1 та досліджені судом докази в їх сукупності не надають підстав для висновку про те, що вона перебувала на утриманні загиблого ОСОБА_4 .

Перерахування грошових коштів ОСОБА_4 на картковий рахунок ОСОБА_1 не свідчить про те, що остання перебувала на повному його утриманні і це утримання було систематичним та основним її доходом, що забезпечувало її життєдіяльність.

Крім того, ОСОБА_1 в періоди з 27 грудня 2019 року по 03 квітня 2020 року, з 01 вересня 2020 року по 29 жовтня 2021 року, з 29 листопада 2021 року по 29 грудня 2021 року працювала та отримувала заробітну плату. З 19 листопада 2021 року по 28 листопада 2021 року отримувала допомогу по безробіттю, що спростовує її твердження про перебування на утриманні ОСОБА_4 у період з березня 2020 року по 16 жовтня 2023 року.

Також, позивачем не надано доказів про відсутність інших джерел доходу.

Надані копії письмових доказів як сповіщення сім`ї №К/10347/336 про загибель ОСОБА_4 , адресоване ОСОБА_1 , фотографії; Акт №669 наданих ритуальних послуг по похованню загиблого від 28 жовтня 2023 року, де замовником вказана ОСОБА_1 лише підтверджують факт сімейних відносин між позивачем та загиблим.

Отже, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів відсутні підстави для висновку, що матеріальна допомога загиблого ОСОБА_4 була постійним і основним джерелом засобів до існування позивача ОСОБА_1 .

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до рішення «Проніна проти України» №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо розподілу судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат позивачем не порушувалось.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 95, 141, 223, 263, 265, 274, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні - задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з березня 2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , АДРЕСА_3 .

Третя особа: Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 0034022, пр. Повітряних Сил, 6, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

АДРЕСА_4 .

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 березня 2026 року.

Суддя О.В. Алексєєв