Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №500/14/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/14/26

06 березня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі- Закон №1058-IV) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі. Закон №3723-ХІІ), подавши для обчислення пенсії довідки Колиндянської сільської ради Чортківського район) Тернопільської області від 17.11.2025 за №№305, 306. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області своїм листом від 29.12.2025 повідомило позивача про рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.11.2025, прийнятим в порядку екстериторіального розподілу заяви (далі, відповідач), про відмову в переведенні на вказаний вид пенсії за відсутністю правових підстав, та роз`яснило порядок оскарження цього рішення.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 06.01.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 19.01.2026 надіслано через систему "Електронний суд" пояснення щодо даної справи.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 26.01.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців» (яка була чинна до 26.10.2001) посади працівників міських адміністрацій було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців.

04.07.2001 набрав чинності Закон України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», статтею 14 якого керівники відділів, їх заступники виконавчих органів міських рад віднесено до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Після набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дані посади відноситься до посад службовців органів місцевого самоврядування, отже стаж служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби не зараховується.

Згідно даних трудової книжки позивачка з 04.05.1991 обрана на посаду секретаря Тарнавської сільської Ради народних депутатів, 03.08.2001 ОСОБА_1 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування та працювала по 21.12.2015 секретарем Тарнавської сільської Ради. Стаж державної служби позивачки становить 10 років 02 місяці 01 день.

До стажу на посадах державної служби не враховано період з 04.07.2001 по 21.12.2015, оскільки у вказаний період позивач не працювала на посадах віднесених до відповідних посад державної служби.

Оскільки, відповідно до записів в трудовій книжці, позивач працювала в органах місцевого самоврядування, та оскільки станом на 01.05.2016 позивач не набула достатнього (20 років) стажу на посадах державної служби, у органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.

На підставі викладеного, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивачем викладені доводи, які за своєю суттю аналогічні мотивам, викладеним у позовній заяві.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стверджується згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 від 19.12.1999.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що відповідачем не заперечується.

Позивач 18.11.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перехід з пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, згідно Закону України «Про державну службу».

Дану заяву за принципом екстериторіальності було передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 26.11.2025 за № 192650011942, яким відмовлено позивачці у переході з пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, згідно Закону України «Про державну службу».

У вказаному рішенні відповідач зазначив, що після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктом 10. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» вік і страховий стаж.

Період роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» до 04.07.2001, тобто на дату набрання чинності Закону України «Про службу в органах самоврядування». Тому стаж державної служби за записами трудової книжки ОСОБА_1 становить 10 років 2 місяці 1 день, і не підлягає до врахування період з 04.07.2001 по 21.12.2015. Відтак, станом на 01.05.2016 позивач не працювала на посадах, віднесених до відповідних посад категорій державних службовців та немає 20 років стажу, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Враховуючи зазначене, відсутні підстави для призначення пенсії за віком згідно Закону №889.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 .

18.11.2025 позивач звернулася з заявою до пенсійного органу про перерахунок пенсії за Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято Рішення від 26.11.2025 № 192650011942 про відмову у перерахунку пенсії. Відповідач зазначив, що 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-111. Відповідно, посада, яку займала ОСОБА_1 - секретаря виконкому Тарнавської сільської ради в Чортківському районі Тернопільської області відноситься до категорії посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців.

Про вказане рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.12.2025 за №1900-0215-8/60056.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду із позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Предметом розгляду цієї справи є визначення наявності підстав для зарахування роботи позивачки в органах місцевого самоврядування до стажу на посадах державної служби, встановлення наявності у позивачки достатнього стажу для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII та правомірності дій відповідача щодо відмови у переведенні на пенсію за віком.

На підтвердження трудової діяльності позивача на державній службі, зокрема в органах місцевого самоврядування, а також присвоєння персональних та спеціальних звань, рангу державного службовця, в її трудовій книжці серії НОМЕР_3 та довідці Колиндянської сільської ради від 21.01.2025 № 17 містяться відповідні записи за спірні періоди.

24.05.1991 обрана секретарем Тарнавської сільської ради народних депутатів;

16.06.1994 присвоєно дванадцятий ранг державного службовця;

12.08.1994 обрана секретарем виконкому Тарнавської сільської ради народних депутатів;

20.01.1995 прийняла присягу державного службовця;

15.10.1997 присвоєно одинадцятий ранг державного службовця;

16.04.1998 обрана секретарем Тарнавської сільської ради;

03.08.2001 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування;

03.08.2001 присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

21.04.2002 обрана секретарем Тарнавської сільської ради;

14.02.2005 присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

17.04.2006 обрана секретарем Тарнавської сільської ради;

01.08.2008 присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

16.11.2010 обрана секретарем Тарнавської сільської ради;

21.12.2015звільнена у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення позивачці до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії Закону України «Про державну службу» не зараховано період з 04.07.2001 по 21.12.2015.

Визначаючись щодо не зарахування спірних періодів роботи до стажу державної служби, суд зазначає наступне.

01.05.2016 набув чинності Закон №889-VIII, згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом N 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статі 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІI.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889- VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страховою стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17. від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.

Поряд з цим, згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VlII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Посади і органи, час роботи, в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), який був чинний на час проходження позивачем служби в період по 01 травня 2016 року.

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування (пункт 2).

При цьому пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби визначено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Також у додатку до Порядку обчислення стажу державної служби наведено перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Так, до вказаного Переліку включено, зокрема, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі Порядок №229), до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07,06.2001 №2493-111 (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом.

Положення статей 2,3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до статті 14 Закону №2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема:

четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних. Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;

п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад. керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад. керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост;

шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

Також, пунктом 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 2статті 46 Закону №889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (стаття 14), пункту 2 Порядку № 283 входять до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Верховний Суд у постанові від 26.09.2019 за результатом розгляду справи №530/1812/16-а дійшов до висновку, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.

Отже, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що дія Закону України «Про державну службу» не поширюється на посадових осіб органу місцевого самоврядування, оскільки зарахування державної служби до стажу роботи (відповідне питання в контексті спірних правовідносин врегульоване положеннями, зокрема, пунктів 10 та 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII) не є тотожним поняттю та статусу державного службовця, а згідно з положеннями статті 3 Закону №889 такий регулює саме відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Вказане узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, висловленою у постанові від 10.02.2021 у справі №825/1453/18.

Отже, до державної служби позивача підлягає зарахуванню період роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 21.12.2015 (станом на 01.05.2016), та з урахуванням підтвердженого відповідачем необхідного стажу з 04.05.1991 по 04.07.2001 становите більше 20 років державної служби..

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17, в постанові від 19.03.2019 у справі №357/1457/17.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання про те, що позивач на момент набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016), мала стаж державної служби тривалістю понад 10 років на відповідних посадах державних службовців. Відтак, відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, у позивача виникли законні підстави для переведення з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця.

У зв`язку з цим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.11.2025 № 192650011942 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що прийняте всупереч вимогам чинного законодавства, за винятком підтвердженого стажу державної служби, зарахувавши до стажу державної служби позивача період роботи з 04.07.2001 по 21.12.2015 на посаді секретаря виконавчого комітету Тарнавської ради Чортківського району Тернопільської області.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату з 18.11.2025 ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в розмірі заробітної плати, зазначених у довідках Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 17.11.2025 №305 і №306, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Оигерка V. Пкгаіпе), заява № 61406/00, пункт 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Кікіїа V. Роїапсі), заява № 30210/96, пункт 158) (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначає, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.

У даній справі предметом розгляду було рішення, яке обґрунтоване певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про переведення позивача на інший вид пенсії.

У спірному рішенні йдеться про те, що у заявника відсутній необхідний стаж державної служби, що є перешкодою для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про переведення його на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 04.07.2001 по 21.12.2015 на посаді секретаря виконавчого комітету Тарнавської ради Чортківського району Тернопільської області, з урахуванням раніше виплачених сум.

За таких обставин, наявні підстави для визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.11.2025 № 192650011942 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 18.11.2025, за винятком підтвердженого стажу державної служби, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 державної служби період роботи з 04.07.2001 по 21.12.2015 на посаді секретаря виконавчого комітету Тарнавської ради Чортківського району Тернопільської області та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", згідно поданої нею заяви, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Оскільки, суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.11.2025 № 192650011942 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 18.11.2025, за винятком підтвердженого стажу державної служби.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 04.07.2001 по 21.12.2015 на посаді секретаря виконавчого комітету Тарнавської ради Чортківського району Тернопільської області та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", згідно поданої заяви, з урахуванням висновків суду у цій справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області сплачений судовий збір в розмірі 605 грн (шістсот п`ять) 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 березня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 код ЄДРПОУ/РНОКПП 21318350);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769) .

Головуючий суддя Подлісна І.М.