Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №480/3545/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року Справа № 480/3545/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3545/24 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарські санкції у розмірі 98019,72 грн. та пеню в сумі 392,08 грн. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач повинен у разі невиконання встановленого статтею 19 цього Закону нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю сплачувати відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, розраховані виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві. У зв`язку з порушенням відповідачем термінів сплати на суму адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня. Оскільки до 15.04.2024 суму адміністративно-господарських санкцій та пеню відповідач не сплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 98019,72 грн. та пеню в сумі 392,08 грн.

Ухвалою суду від 03.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що у 2023 році серед найманих 16 працівників у відповідача працювало дві особи з інвалідністю: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними записами у трудових книжках цих осіб. Таким чином, відповідач виконав нормативи робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що передбачені ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в повному обсязі.

Причиною не відповідності даних про категорії найманих працівників та наявності серед них осіб з інвалідністю стало те, що відповідач ОСОБА_1 при подачі податкової звітності через електронний кабінет платника податків допустила помилку при поданні відомостей про нарахування заробітної плати застрахованих особам за 2023 рік, де вона не вказала, що застраховані особи, а саме робітники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є особами з інвалідністю. Станом на 14.05.2024 відповідачем подані уточнюючі податкові звіти з виправленими даними щодо категорії застрахованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується квитанціями про реєстрацію звітів за 2023 рік сформовані в електронному кабінету платника податків.

Представник відповідача зауважує, що подання податкової звітності ПДФО та ЄСВ з допущенням помилки щодо категорії застрахованих найманих працівників являється адміністративним порушення передбачене Податковим кодексом України та не має ніякого відношення до відповідальності передбаченої Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та використовує найману працю, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 8), а також визнається обома сторонами по справі.

Згідно із розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, та розрахунком пені, середньооблікова кількість штатних працівників ФОП ОСОБА_1 у 2023 році становила 16 працівників, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ФОП ОСОБА_1 становить одне робоче місце, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність становить 0 осіб, отже сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання вказаного нормативу 98019,72 грн., з врахуванням середньорічної заробітної плати в розмірі 98019,72 грн., пеня за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій (8 днів) - 392,08 грн. (а. с. 5, 6).

Згідно з квитанцією від 07.03.2024, позивач надіслав відповідачу розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік (а. с. 7).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частинами першою, другою статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ), передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ (в редакції до 06.11.2022) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 №2682-IX (чинний з 06.11.2022) частину третю статті 18 Закону №875-ХІІ викладено в новій редакції: «Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-ХІІ).

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

При вирішенні спору суд також бере до уваги те, що питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі Інструкція №286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

З матеріалів справи вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ФОП ОСОБА_1 у 2023 році становила 16 осіб, тому згідно із частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ остання у 2023 році повинна була виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце.

При цьому, суд бере до уваги пояснення відповідача про те, що у 2023 році серед найманих 16 працівників у відповідача працювало дві особи з інвалідністю.

Зокрема, на посаду підсобного робітника була прийнята особа з інвалідністю 02.04.2022 року, а саме ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що працював до 31.03.2024 року, після чого був звільнений за згодою сторін, що підтверджується записами у трудовій книжці останнього серія НОМЕР_1 від 03.02.1987 (а.с. 20).

ОСОБА_2 є інвалідом III групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_2 та довідкою до акту МСЕК серія 12 ААБ № 382041 від 12.06.2019 (а.с. 21, 22).

Крім цього, у відповідача в 2023 році працювала особа з інвалідністю, а саме в період часу з 03.05.2023 по 13.11.2023 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді підсобного робітника, що підтверджується записами у трудовій книжці серія НОМЕР_3 від 19.08.1988 (а.с. 23, 24).

Інвалідність ОСОБА_3 підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_4 від 22.05.2003 (а.с. 24).

Як встановлено із уточнюючих податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І-IV квартали 2023 року ФОП ОСОБА_1 у 2023 році нараховувалась та виплачувалась заробітна плата ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким встановлено інвалідність, що свідчить про їх зайнятість у ФОП ОСОБА_1 (а.с. 25-73).

Та обставина, що при поданні відповідачем у І-ІV кварталі 2023 року звітів за формою «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» (далі - податковий розрахунок) у відомостях щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зазначено не ту категорію застрахованої особи, не змінює того факту, що особи з інвалідністю фактично перебували у трудових відносинах з відповідачем у 2023 році.

Також суд враховує зміст листа Мінсоцполітики від 27.01.2009 №1/6-30/06, у якому акцентована увага на тому, що норми щодо працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо особа з інвалідністю пропрацювала на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівника відповідатимуть цим шести місяцям звітного року згідно частиною другою пункту 3.2 2 Інструкції №286.

Таким чином, з урахуванням поданих відповідачем уточнюючих податкових розрахунків (І-ІV квартал 2023 року) у ФОП ОСОБА_1 у періоди з 02.04.2022 по 31.03.2023, з 03.05.2023 по 13.11.2023 працювали особи з інвалідністю, що свідчить про виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце.

Отже, наданими відповідачем доказами підтверджено відповідність середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам у 2023 році (на одне робоче місце фактично працевлаштовано особу з інвалідністю), що виключає можливість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки ФОП ОСОБА_1 фактично виконала вимоги Закону № 875-ХІІ щодо дотримання у 2023 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце, тому в діях відповідача відсутній склад правопорушення та до неї не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році згідно із частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ, в зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах