Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №460/18729/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2026 рокум. Рівне№460/18729/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 (далі – третя особа), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за формою згідно з додатком 6 Порядку №413 та зобов`язати відповідача видати позивачу довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за формою згідно з додатком 6 Порядку №413 та направити її до військової частини НОМЕР_2 .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 №397 від 15.12.2023 позивач був відряджений до Військової частини НОМЕР_1 для виконання службових обов`язків, а саме, участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а виконання бойових (спеціальних) завдань відбувалося в прикордонних районах Сумської області. Позивач зазначає, що звернувся до відповідача із рапортом з проханням надіслати запит про підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та з подальшим направленням відповідного пакету документів до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, Військової частини НОМЕР_4 . Однак Військова частина НОМЕР_2 розглянувши рапорт позивача повідомила, що наданих документів для отримання статусу учасника бойових дій недостатньо. Крім того зауважує, що листом Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що відповідно наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.01.2024 №2, від 01.02.2024 №42, від 01.03.2024 №82, від 01.04.2024 №121, від 01.05.2024 №170 в період з 22 грудня 2023 року по 11 квітня 2024 року Сумська область не визначена районом ведення воєнних (бойових) дій, а відтак підстави для видачі позивачу довідки про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відсутні. Позивач не погоджується з такою відмовою у видачі йому вказаної довідки з огляду на що звернувся до суду з цим позовом та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду свій відзив. В обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначає, що відповідно до записів журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 позивач у період з 21.12.2023 по 11.04.2024 виконував завдання у районах, які межують з районами бойових дій та з державним кордоном України з державною агресором в межах Сумської області, а саме група, в складі якої перебував позивач, у період з 21.12.2023 по 11.04.2024 здійснювали наступні заходи: вивчала стан справ на визначеній території, здійснювала підготовчі та пошукові заходи, проводила рекогносцировку та налагодження взаємодії тощо. При цьому відповідач зауважує, що група в складі якої перебував позивач, безпосередньо не приймала участь у бойових діях, а тому відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 10.10.2025 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 10.10.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 15.10.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_2 та витребував у третьої особи додаткові докази у справі.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду 31.10.2025 року відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав 07.11.2025 до суду свою відповідь на відзив, у якій позивачем викладено свої заперечення проти відзиву.

Третя особа скористалась своїм правом на подання письмових пояснень щодо позову та подала 17.11.2025 до суду свої письмові пояснення.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.12.2023 №367 позивач з 20.12.2023 прибув з ВЧ НОМЕР_5 у службове відрядження з метою виконання бойового завдання та з 22.12.2023 вибув у відрядження до оперативно тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " оперативно-стратегічного угрупування військ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 " до окремого розпорядження з метою виконання бойових (спеціальних) завдань.

З 01.03.2024 позивач перебував в оперативному підпорядкуванні командира оперативно-тактичного угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 " з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, що підтверджується витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.02.2024 №56.

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.04.2024 №96 позивач з 11.04.2024 вибув зі складу сил та засобів оперативно- тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_3 ”, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України на лікування до комунального некомерційного підприємства "Сумська обласна клінічна лікарня” (місто Суми) та відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2024 №106 прибув після лікування після лікування з Сумської обласної клінічної лікарні (місто Суми) та вибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_3 з 24 квітня 2024 року.

Позивач 13.01.2025 звернувся з рапортом до командира ВЧ НОМЕР_2 , у якому просив командира надати вказівку відповідним посадовим особам щодо надіслання запиту про підтвердження безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та з подальшим направленням відповідного пакету документів до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій. Вказаний рапорт отриманий ВЧ НОМЕР_2 , про що свідчить штамп вхідної кореспонденції від 13.01.2025 №13/101.

Військова частина НОМЕР_2 звернулась до відповідача з листом від 03.06.2025, у якому просила виготовити та надіслати на адресу ВЧ НОМЕР_2 довідку за формою 6 (до Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року №887), на позивача, який брав безпосередню участь у відбитті збройної агресії російської федерації проти України у складі військової частини та був переведений до військової частини НОМЕР_6 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_7 №61-РС від 20.06.2024.

Відповідач листом від 06.06.2025 №761/2311 повідомив, що для оформлення довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (додаток 6 до Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №887) колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_5 старшому сержанту ОСОБА_2 немає підстав.

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у видачі позивачу довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із статтею 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до п. 19 статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу учасника бойових дій, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, повноваження якої визначаються законодавством.

У такій заяві зазначаються відомості про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб`єкта звернення (за наявності).

Якщо особа, яка подає заяву про надання статусу учасника бойових дій, не володіє такими відомостями (документами), комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій витребовує такі відомості (документи) за запитом в уповноваженого органу або особи в рамках міжвідомчої взаємодії суб`єктів владних повноважень, але не пізніше ніж через п`ять календарних днів від дати надходження такої заяви. Уповноважений орган або особа зобов`язані надати запитувані відомості (документи) або обґрунтувати причину відмови у наданні не пізніше ніж через 15 календарних днів від дати надходження такого запиту.

Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відомостей (документів) комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.

Особливості набуття статусу учасника бойових дій під час дії воєнного стану визначені статтею 6-1 Закону №3551-XII. Згідно з приписами цієї статті у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, особам, зазначеним в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 цього Закону (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), які брали участь у виконанні бойових (службових, спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, статус учасника бойових дій надається незалежно від тривалості виконання таких завдань на підставі відомостей, що підтверджують виконання особою таких завдань (далі - Відомості), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та з урахуванням положень цієї статті.

Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 №413 (далі - Порядок №413).

Пункт 4 Порядку №413 визначає перелік документів, які є підставою для надання особі статусу УБД, які приймали безпосередню участь у Заходах, зокрема, довідка за формою згідно з додатком 6 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України, яка викладена в новій редакції та затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року №887.

За змістом форми довідки (додаток 6 до Порядку №413) вона видається на підставі та із зазначенням документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, - бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до таких заходів, відомостей про виконання розвідувальних заходів, або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Обов`язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та виконання нею особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань. Наявність таких обставин є правовою підставою для подачі командирами (начальниками) військових частин на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.

У взаємозв`язку із наведеним Верховний Суд у справі №140/9090/24 від 23.07.2025 зазначив, що за приписами ст. 1 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 27.06.2024 у справі №200/3996/23, постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

Отже, підставою для видачі довідки про безпосередню участь у бойових діях (забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) є документи, що передбачають облік участі особи у бойових діях (бойові донесення, журнали бойових дій та інші).

Предметом спору в цій справі є встановлення наявності/відсутності правових підстав для надання позивачу довідки, передбаченої додатком 6 до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, яка є підставою для отримання статусу учасника бойових дій.

Позиція позивача обґрунтована тим, що у період з 22.12.2023 до 11.04.2024 він брав безпосередню участь в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в прикордонних районах Сумської області, а саме на територіях:

- м. Суми, Сумської міської територіальної громади;

- с-ща Білопілля, н.п. Старі Вирки, Нові Вирки, Павлівка, Катеринівка Білопільської міської територіальної громади;

- с-ща Краснопілля, н.п. Петрушівка Краснопільської селищної територіальної громади;

- н.п. Мала Рибиця, Великий Прикіл Миропільської сільської територіальної громади;

- н.п. Кіндратівка, Писарівка, Хотін Хотінської сільської територіальної громади;

- н.п. Кияниця, Басівка Юнаківської сільської територіальної громади, та інших населених пунктах.

Відповідач заперечує щодо права позивача на отримання довідки передбаченої додатком 6 до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, оскільки відповідно до записів журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 , позивач у період з 21.12.2023 по 11.04.2024 виконував завдання у районах, які межують з районами бойових дій та з державним кордоном України з державною агресором в межах Сумської області, зокрема група, в складі якої перебував позивач, у період з 21.12.2023 по 11.04.2024 здійснювали наступні заходи: вивчала стан справ на визначеній території, здійснювала підготовчі та пошукові заходи, проводила рекогносцировку та налагодження взаємодії тощо. Водночас, як стверджує відповідач, група в складі якої перебував позивач, безпосередньо не приймала участь у бойових діях.

У контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.91 №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону N 2011-XII).

В окремому дорученні від 23.06.2022 №912/з/29 Міністр оборони визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

У пункті 1 Окремого доручення указано, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

У пункті 3 Окремого доручення зазначено, що райони ведення бойових дій визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Пунктом 4 Окремого доручення визначено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку №2 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абз. 3 або 4 та абз. 5 п. 3 цього доручення.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2024 у справі №560/12539/22, від 28.05.2024 у справі №560/1200/23, від 06.06.2024 у справі №200/706/23, від 19.09.2024 у справі №120/4953/23, від 04.03.2025 у справі №200/5401/23, підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути саме довідка командира військової частини (установи), до якої для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі 560/3141/23 за зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який видав відповідну довідку. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам №1, №2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах. Зміст цих документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Іншим випадком необхідності пошуку доказів участі військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах може бути ситуація втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, засвідчена відповідними документами.

Водночас, з матеріалів справи суд встановив, що така довідка командиром ВЧ НОМЕР_1 позивачу не видавалась, доказів протилежного сторони не надали.

У свою чергу, у постанові від 05.06.2024 у справі №200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, установивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з`ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні у військовій частині. Важливо установити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані.

З матеріалів справи суд встановив, що позивач у спірний період з 21.12.2023 по 11.04.2024 був залучений до безпосередньої участі у здійсненні заходів із оборони України під час його відрядження з ВЧ НОМЕР_5 до ВЧ НОМЕР_1 , що також не заперечується відповідачем та підтверджується витягами з наказів командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.12.2023 №367, від 29.02.2024 №56, від 13.04.2024 №96, від 25.04.2024 №106.

Пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/20 від 23.06.2022 визначено вичерпний перелік завдань, при виконанні яких військовослужбовці вважаються такими, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, серед яких зокрема визначено:

- під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно;

- у районах ведення воєнних дій з виявлення повітряних цілей противника;

- із здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

- у районах ведення воєнних дій з ураження противника у складі підрозділу ракетних військ і артилерії;

- на території противника;

- з вогневого ураження повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

- у районах ведення воєнних дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняється, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Під час вирішення цієї справи суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/7237/24, де Суд зазначив, що законодавець у кожному випадку пов`язує надання статусу учасника бойових дій із фактичною участю у збройному протистоянні, яка має ознаки безпосередності, тобто особистого виконання бойових (службових) завдань у складі військових формувань під час здійснення відповідних заходів. Йдеться не про будь-яке виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, а про реальне та особисте залучення до виконання завдань, безпосередньо пов`язаних із відсіччю та стримуванням збройної агресії, що за своїм змістом і характером передбачають підвищений рівень небезпеки для життя і здоров`я військовослужбовця. Виконання завдань забезпечувального, чергового чи охоронного характеру, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не може ототожнюватися з такою безпосередньою участю.

При цьому, зміст поняття «безпосередня участь» підлягає системному тлумаченню у взаємозв`язку з нормативними актами, прийнятими на виконання Закону №3551-ХІІ, які визначають порядок підтвердження такої участі та критерії її встановлення. У цьому контексті територіальна складова не є самостійно встановленим обмеженням, а виступає елементом правової моделі, відповідно до якої безпосередність участі пов`язується з виконанням бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених у встановленому порядку. Відсутність встановленого факту виконання завдань у таких районах виключає можливість визнання відповідної діяльності як безпосередньої участі у розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ.

З наявного у матеріалах справи витягу з журналу ведення бойових дій ВЧ НОМЕР_1 №3 від 21.11.2023 суд встановив, що позивач у період з 22.12.2023 по 12.04.2024 виконував такі завдання: перебував у резерві у н.п. Суми, готувався до висування в райони виконання бойових завдань на ПТД в Суми, проводив вивчення справ на СП (ПС) щодо готовності особового складу до відбиття нападів ДРГ противника, проводив пошукові дії в районі СП «Місток» Степок (Сумська обл.), проводив рекогносцировку в районі Краснопілля (Сумська обл.), проводив рекогносцировку та налагодження взаємодії в районі Старі Вирки, Нові Вирки (Сумська обл.), займався підготовкою до виконання бойових завдань на ПТД в Суми, висування в район Старі Вирки (Сумська обл.) з метою прикриття та супроводу представників ОТУ «Суми», проводив пошукові роботи в районі Старі Вирки (Сумська обл.), провів засадні дії в районі Басівка (Сумська обл.), госпіталізований в КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» через погіршення стану здоров`я.

Тобто, визначені у пункті 1 Окремого доручення завдання, при виконанні яких військовослужбовці вважаються такими, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач не виконував.

Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (у редакції чинній на момент перебування позивача у відрядженні та залученні до заходів із оборони України, та який втратив чинність 20.03.2025 року), населені пункти Старі Вирки, Нові Вирки (Сумська обл.) та м. Суми, не відносяться до територій ведення бойових дій, а населений пункт Краснопілля (Сумська обл.) відноситься до територій можливих бойових дій.

Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/7237/24 також зауважив, що сам факт запровадження воєнного стану на всій території України та його тривалий характер не є визначальним для оцінки участі особи в бойових діях. Правовий режим воєнного стану є загальнодержавним, однак райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються окремими рішеннями уповноважених суб`єктів та мають конкретний територіальний характер. Нормативне визначення таких районів здійснюється у встановленому порядку відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України, а також у межах механізму формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані, запровадженого постановою КМУ №1364.

Пунктом 3 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Суд зауважує, що вищевказані населені пункти, у яких позивач перебував згідно журналу ведення бойових дій ВЧ НОМЕР_1 №3 від 21.11.2023, відповідно до наказів Головнокомандувача ЗСУ від 01.04.2024 №121, від 01.05.2024 №170 та від 02.06.2024 №235 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» також не відносяться до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Отже, з урахуванням досліджених судом обставин суд зазначає, що відсутність установленого факту виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених відповідними наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, а також відсутність у матеріалах справи інформації та документів, передбачених законодавством і локальними актами (бойових наказів, журналів ведення бойових дій, розпоряджень, доручень, рішень Головнокомандувача Збройних Сил України чи начальника Генерального штабу Збройних Сил України, які підтверджують перебування у складі діючих угруповань або в районах ведення бойових дій, а також виконання військовослужбовцем завдань, при виконанні яких такі військовослужбовці вважаються такими, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів), виключає виникнення у відповідача обов`язку щодо оформлення та видачі довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

При цьому такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/7237/24, яка згідно із частиною 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом під час вирішення цієї справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані учасниками справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

5. Розподіл судових витрат.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_8 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_10 ).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК