Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №480/13665/23 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2026 року м. Рівне№480/13665/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій

Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 №107 у частині накладення на командира Військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 03.12.2023 №203 в частині позбавлення премії за результатами служби у листопаді 2023 року (у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення наказом від 21.11.2023 №107) ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за підсумками служби за листопад 2023 року.

Позов обґрунтовано тим, що під час проведення службового розслідування відповідачем-1 не було дотримано норм Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608. Зокрема, відповідачем не забезпечено дотримання прав позивача, передбачених п.4 зазначеного Порядку, не ознайомлено останнього з наказом про результати службового розслідування. Крім того, позивачем не порушено жодних вимог статей Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зазначених в оспорюваному наказі. Під час службового розслідування не доведено наявність негативних наслідків та причинного зв`язку між діями позивача та подією, що сталася. Крім того, постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 19.12.2023 закрито провадження у справі №579/2466/23 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення. Не зважаючи на це, на позивача безпідставно накладено найсуворіше дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 справу №480/13665/23 передано на розгляд Рівненському окружному адміністративному суду.

Зазначена справа надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду 01.03.2024.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2024, головуючим суддею у справі визначено суддю Дудар О.М.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Дудар О.М. від 06.03.2024 прийнято справу до розгляду, вирішено розгляд справи продовжувати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими. Так, під час службового розслідування були встановлені неправомірні дії посадових осіб Сил територіальної оборони Збройних Сил, які полягають у незабезпеченні належного комплектування, якісного навчання та підготовки особового складу, нездійсненні організаційних заходів та заходів контролю за відновленням боєздатності та підтриманням навченості, порядку, військової дисципліни та належного морально-психологічного стану у Військовій частині НОМЕР_3 . Зокрема, позивач, як командир Військової частини НОМЕР_3 належним чином не забезпечив підтримання у військовій частині військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність, а також якісне навчання особового складу та організованого виконання поставлених завдань, що призвело до нездатності виконання частиною завдань за призначенням, Тобто, позивач порушив вимоги статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, допустив випадок недбалого ставлення до військової служби. Своїми правами під час проведення службового розслідування позивач не скористався, безпідставно звинувачуючи в цьому відповідача. Отже, накладаючи на позивача дисциплінарне стягнення, командир Військової частини НОМЕР_1 діяв у межах своїх повноважень, з дотриманням встановленого порядку. Відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не подав. Враховуючи вимоги ч.6 ст.162 КАС України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Наказом начальника регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 05.06.2022 №57 (по особовому складу) підполковник ОСОБА_1 призначений командиром Військової частини НОМЕР_3 (т.1 – а.с.48).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2023 №532 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.11.2023 №532 "Про призначення службового розслідування" наказано з 06.11.2023 провести службове розслідування за фактом несвоєчасного та неякісного комплектування підрозділів НОМЕР_4 об НОМЕР_5 обр ТрО особовим складом, проведення його бойового злагодження (т.2 – а.а.с.75-76).

Зазначеним наказом створено комісію для проведення службового розслідування, наказано закінчити службове розслідування та подати акт службового розслідування для прийняття рішення до 15.11.2023.

Наказ від 05.11.2023 №532 прийнято відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, з метою уточнення причин та умов, що сприяли відсутності належного керівництва, неналежного виконання бойових (спеціальних) завдань, несвоєчасного та неякісного комплектування підрозділів НОМЕР_3 особовим складом, проведення його бойового злагодження, а також встановлення ступеня вини посадових осіб.

На виконання наказу від 05.11.2023 №532 утвореною комісією проведено службове розслідування, за наслідками якого 14.11.2023 складено акт службового розслідування (т.1 – а.а.с.204-250а, т.2 – а.а.с.1-74).

Пунктом 5.12 акта службового розслідування запропоновано за порушення вимог статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командира Військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_1 , внаслідок дій та бездіяльності якого Військова частина НОМЕР_3 була несвоєчасно і неякісно комплектована особовим складом та не було проведено його злагодження, що призвело до нездатності виконання нею завдань за призначенням, притягнути до дисциплінарної відповідальності та адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі акта службового розслідування від 14.11.2023 (вх.№60223 від 15.11.2023) командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 21.11.2023 №107 "Про результати службового розслідування", п.13 якого за порушення вимог статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на командира Військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_1 , внаслідок дій та бездіяльності якого Військова частина НОМЕР_3 була несвоєчасно і неякісно комплектована особовим складом та не було проведено його злагодження, що призвело до нездатності виконання нею завдань за призначенням, накладено дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність (т.1 – а.а.с.68-70).

Згідно з додатком №1 до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 03.12.2023 №203 "Про преміювання військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 за їх особистий внесок у загальні результати служби у листопаді 2023 року" (з основної діяльності), розмір премії командира Військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_1 становить 0%. Підстава – наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 №107 (т.1 – а.с.49).

Вважаючи притягнення до дисциплінарної відповідальності та позбавлення премії безпідставними, а оспорювані накази у відповідній частині - протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою у цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно із ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст.30 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно із ст.36 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів (ст.58 Статуту внутрішньої служби).

Статтею 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що командир (начальник) зобов`язаний: знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права; планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров`я та фізичного розвитку; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків; не допускати до участі у бойових діях військовослужбовців з числа призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які не пройшли курс базової загальновійськової підготовки або не мають бойового досвіду; особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів; організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів; контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі); вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

Відповідно до ст.101 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.

Командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).

Згідно із ст.102 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, командир батальйону (корабля 3 рангу) зобов`язаний: підтримувати особовий склад батальйону (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку у бойовій готовності; керувати розробленням і виконанням плану бойової підготовки батальйону (корабля); організовувати й керувати бойовою підготовкою та вихованням особового складу батальйону (корабля), проводити заняття зі штабом, військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), а також навчання й заняття з підрозділами батальйону (корабля); знати тактику дій батальйону в різних видах бою, управляти підрозділами під час навчання і в бою; знати й уміло володіти всіма видами зброї і техніки батальйону, організовувати правильне їх зберігання, експлуатацію та обслуговування і не менше ніж один раз на три місяці особисто перевіряти їх наявність, стан та облік (командирові корабля - не менше ніж один раз на два місяці проводити огляд корабля, не менше ніж один раз на місяць - огляд його озброєння, боєприпасів та технічних засобів, здійснювати щоденний обхід корабля); постійно вдосконалювати свої спеціальні й методичні навички, подавати приклад підлеглим зразковим виконанням військового обов`язку; з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання молодих офіцерів, військовослужбовців сержантського (старшинського) складу і про згуртування військового колективу; знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), постійно вести роботу з їх виховання і вдосконалення підготовки за спеціальністю; виховувати особовий склад батальйону (корабля) в дусі поваги до військової служби, бережливого ставлення до озброєння, бойової та іншої техніки і майна, піклуватися про підлеглих, періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці; дбати про здоров`я підлеглих, вживати необхідних заходів до його зміцнення; здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посади рядового, сержантського (старшинського) складу, кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів; перевіряти відповідність кандидатів для призначення на вакантні посади рядового, сержантського (старшинського) складу визначеним вимогам до таких посад; виховувати у військових колективах відвертість, взаємну довіру та повагу; щомісяця підбивати підсумки стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки; стежити за утриманням і правильною експлуатацією будинків і приміщень, відведених для батальйону, за чистотою території, закріпленої за батальйоном, у тому числі ділянки території парку (на кораблі - оглядати жилі та службові приміщення, постійно стежити за справністю корпусу корабля), а також проведенням заходів пожежної безпеки; здійснювати заходи щодо запобігання катастрофам, аваріям, поломкам озброєння і техніки (забезпечення живучості корабля й безпеки його плавання), а також вимагати додержання заходів безпеки під час роботи з озброєнням, боєприпасами, бойовою та іншою технікою, проведення занять, стрільб, навчань і робіт; підтримувати внутрішній порядок, організовувати охорону розташування батальйону (охорону корабля), перевіряти несення вартової та внутрішньої (на кораблі - чергової і вахтової) служб особовим складом батальйону (корабля); керувати господарством батальйону (корабля).

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі – Дисциплінарний статут ЗСУ).

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст.2 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Згідно із ст.3 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту ЗСУ, за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Згідно із ст.45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

За приписами ст.48 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Так, згідно із ст.83 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із ст.86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).

Згідно з абз.4 п.2 розд.I Порядку №608, службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з п.п.8, 9 розд.ІІІ Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до п.п.1, 3 розд.ІV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Як вбачається з п.1 розд.V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до п.3 розд.V Порядку №608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Згідно з вимогами п.6 розд.V Порядку №608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до вимог п.2 розд.VІ Порядку №608, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з вимогами п.3 розд.VІ Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Предметом спору у цій справі є правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність.

Суд наголошує, що за приписами Порядку №608 у межах проведеного службового розслідування підлягають встановленню:

- неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

- причинний зв`язок між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

- вина військовослужбовця;

- порушення нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

- причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення;

- у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причини виникнення шкоди, її розмір та винних осіб.

При цьому, службове розслідування повинне бути проведено у суворій відповідності з вимогами Порядку №608.

Згідно з актом службового розслідування від 14.11.2023 (вх.№60223 від 15.11.2023), під час службового розслідування встановлено, що на виконання бойового розпорядження головнокомандувача Збройних Сил України від 24.10.2023 №20022 та на підставі бойового розпорядження ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 24.10.2023 №БР-3092/ОУВЧ/дск підрозділи Військової частини НОМЕР_3 були переміщені з ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " в ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Відповідно до акта прийому-передачі Військової частини НОМЕР_3 в оперативне підпорядкування ТГр " ІНФОРМАЦІЯ_4 " від 27.10.2023 №51дск, Військова частина НОМЕР_3 за сукупністю показників була визначена як така, що "не готова" до виконання завдань за призначенням.

Відповідно до акта прийому-передачі Військової частини НОМЕР_3 зі складу Військової частини НОМЕР_6 в оперативне підпорядкування командира Військової частини НОМЕР_7 від 04.11.2023 №11845дск, Військова частина НОМЕР_3 за сукупністю показників була визначена як така, що "не готова" до виконання завдань за призначенням.

Відповідно до телеграми командувача ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " від 03.11.2023 №12989/ОКП/Х (вх.№3684-Е від 03.11.2023), підрозділи Військової частини НОМЕР_3 прибули в район виконання бойових (спеціальних) завдань за призначенням не готовими, морально-психологічний стан військовослужбовців на низькому рівні, бойове злагодження проведено не було, лише 20% посадових осіб керівного складу, а також лише 10-15 військовослужбовців рядового складу рот були готові виконувати завдання за призначенням.

Відповідно до телеграми командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 04.11.2023 №12041/ОКПЛ Військова частина НОМЕР_3 була не здатна виконувати бойові завдання за призначенням та потребувала виведення з району виконання завдань за призначенням для доукомплектування, відновлення боєздатності та проведення злагодження. з одночасним звільненням з військової служби/переведенням до інших військових частин обмежено придатних до військової служби військовослужбовців, направлення хворих військовослужбовців до лікувальних закладів, призначення керівного складу ланки взвод- рота.

Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.11.2023 №20467 підрозділи Військової частини НОМЕР_3 були повернуті в ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Під час проведення службового розслідування інформація, зазначена у телеграмі командувача ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " №12989/ОКП/Х (вх.№3684-Е) підтвердилася. Дійсно підрозділи Військової частини НОМЕР_3 прибули в район виконання бойових (спеціальних) завдань за призначенням не готовими. Морально-психологічний стан військовослужбовців був на низькому рівні, бойове злагодження проведено не було, комплектування підрозділів Військової частини НОМЕР_3 особовим складом було проведено несвоєчасно і неякісно.

Також під час службового розслідування були встановлені неправомірні дії посадових осіб Сил територіальної оборони Збройних Сил України, які полягають в незабезпеченні належного комплектування, якісного навчання та підготовки особового складу, нездійсненні належних організаційних заходів та заходів контролю за відновленням боєздатності та підтриманням навченості. порядку, військової дисципліни та належного морально- психологічного стану у Військовій частині НОМЕР_3 .

Оскільки ОСОБА_1 на момент проведення службового розслідування перебував на посаді командира Військової частини НОМЕР_3 , то безпосередньо відповідав за бойову та мобілізаційну готовність цієї військової частини, успішне виконання Військовою частиною НОМЕР_3 бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу Військової частини НОМЕР_3 .

В акті приймання-передачі Військової частини НОМЕР_3 , затвердженому 27.10.2023 командиром тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_4 " полковником ОСОБА_2 , визначена оцінка Військовій частині НОМЕР_3 , як " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", що не сприяло виконанню завдань за призначенням, а за показником морально-психологічний стан (далі – МПС) (коефіцієнт 6.9) - “НЕ ЗДАТНА" до виконання завдань за призначенням.

04.11.2023 командиром тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_4 " затверджено акт прийому-передачі Військової частини НОМЕР_3 зі складу Військової частини НОМЕР_6 в оперативне підпорядкування командира Військової частини НОМЕР_7 , в якому було визначено оцінку МПС (коефіцієнт 6.7) на рівні "НЕ СПРИЯЄ" до виконання завдань за призначенням. За сукупністю показників Військова частина НОМЕР_3 була визначена як "НЕ ГОТОВА" до виконання завдань за призначенням.

У поясненнях від 06.11.2023 ОСОБА_1 зазначив, що МПС під час підготовки, бойового злагодження перевірявся керівниками занять та командирами відділень, взводів, роти. МПС особового складу був задовільний. Про результати МПС особового складу під час підготовки та злагодження доповідалося під час перевірки готовності батальйону до виконання завдань. Після відновлення боєздатності, проведення злагодження батальйон перед вибуттям у новий район виконання завдання було доукомплектовано особовим складом з інших частин бригади. МПС новоприбулого особового складу був незадовільний. Це були військовослужбовці похилого віку, з застарілими травмами та хронічними хворобами, схильні до вживання алкогольних напоїв. Прийом військовослужбовців здійснювався ним особисто разом з командирами підрозділів. Одразу було розпочато виховний процес, медичне обстеження поповнення, в зв`язку з чим злагодження підрозділів не можливо було провести до моменту вибуття до нового району виконання завдань. Контроль за всім процесом здійснювався ним особисто, заступником командира з морально-психологічного забезпечення, командирами підрозділів із залученням медичної служби. В результаті Військову частину НОМЕР_3 було передано в підпорядкування командиру тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_4 " згідно з актом передачі №51дск від 27.10.2023, з висновком "НЕ ГОТОВА" до виконання завдань за призначенням.

Однак, питання контролю та інформування про стан МПС, здійснення заходів виховного характеру не знайшли підтвердження в документах та поясненнях інших осіб, що свідчить про недостовірність наданої інформації.

У період з 13.10.2023 по 18.10.2023 комісією Військової частини НОМЕР_8 були проведені заліки з БЗВП та присвоєння ВОС стрільця - 252 військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_3 (у тому числі 73 військовослужбовцям з числа перемішених до військової частини НОМЕР_3 ).

Підтверджуючих документів щодо подальшого проведення занять з підтримання навченості та проведення злагодження в складі підрозділів Військової частини НОМЕР_3 з особовим складом, який прибув на доукомплектування, під час проведення службового розслідування представлено не було. На фахову та курсову підготовку до НЦ та ВВНЗ особовий склад не направлявся.

Вищезазначене свідчило про самоусунення командування Військової частини НОМЕР_3 від проведення заходів підготовки підлеглого особового складу та відсутність контролю з боку командування Військової частини НОМЕР_2 .

Таким чином ОСОБА_1 , як командир Військової частини НОМЕР_3 , належним чином не забезпечив підтримання у військовій частині військової дисципліни, належного морально- психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність, а також якісне навчання особового складу та організованого виконання поставлених завдань, що призвело до нездатності виконання Військовою частиною НОМЕР_3 завдань за призначенням, чим порушив вимоги статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та статей 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та допустив недбале ставлення до військової служби.

Наведені вище обставини та висновки викладені у пунктах 3.1, 3.5, 3.10, 3.17-3.21, 4.11 акта службового розслідування.

При цьому, згідно із п.4.11 зазначеного акта службового розслідування, наявний причинний зв`язок між протиправною поведінкою підполковника ОСОБА_3 та подією, що трапилася. Вчинення викладеного порушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені в пунктах 3.1 -3.22 акта службового розслідування.

Вина військовослужбовця виражається у формі недбалості.

Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, є особиста недисциплінованість та безвідповідальне ставлення військовослужбовця ОСОБА_3 до військової служби.

Таким чином, посилання позивача на те, що розслідування було проведено поверхово, без повного з`ясування обставин, формально, без встановлення його вини, а в акті не конкретизовано, в чому саме полягали неправомірні дії, не підтвердилися під час розгляду справи.

Суд констатує, що акт службового розслідування складено згідно з вимогами п.3 розд.V Порядку №608, вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку (несвоєчасного і неякісного укомплектування Військової частини НОМЕР_3 особовим складом та непроведення злагодження особового складу, що призвело до нездатності виконання частиною завдань за призначенням) доведена матеріалами службового розслідування. Службове розслідування проведено всебічно, повно, своєчасно та об`єктивно. Зворотного позивачем суду не доведено.

Під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем-1 вимог Порядку №608 під час проведення службового розслідування.

Так, підполковнику ОСОБА_3 , як це визначено п.3 розд.ІV Порядку №608, було забезпечено право надати пояснення з приводу обставин правопорушення (т.2 – а.а.с.181-186).

При цьому, позивач був повідомлений про підстави проведення службового розслідування, ознайомлений із своїми правами та обов`язками під час проведення службового розслідування та положеннями ст.63 Конституції України, що підтверджується власноручно вчиненим ОСОБА_3 підписом на бланку отримання пояснень (т.2 – а.с.181).

Та обставина, що позивач не скористався усіма правами, передбаченими п.3 розд.ІV Порядку №608, не вказує на порушення відповідачем-1 вимог зазначеного нормативного акта та не підтверджує формального характеру проведеного службового розслідування.

Що стосується застосованого до позивача виду дисциплінарного стягнення, то суд звертає увагу на те, що в силу вимог ст.86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, визначення виду дисциплінарного стягнення належить до повноважень командира, який призначив службове розслідування. Які саме критерії (характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби) не було враховано командиром Військової частини НОМЕР_1 під час обрання виду стягнення позивачу, останнім суду не доведено.

Крім того, аналіз ст.48 Дисциплінарного статуту ЗСУ вказує на те, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність не є найсуворішим видом стягнення, як про це стверджує позивач.

Щодо посилань позивача на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 19.12.2023 у справі №579/2466/23, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 19.12.2023 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення (т.1 - а.а.с.189-192).

Зазначена постанова набрала законної сили 30.12.2023.

Частиною другою статті 172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Проаналізувавши зміст зазначеної постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що підставою для закриття провадження у справі неналежне складення протоколу про адміністративне правопорушення А7029 №9 від 27.11.2023.

Зокрема, судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено місце та час вчинення адміністративного правопорушення, суть адміністративного правопорушення. У матеріалах справи відсутні службові обов`язки, які порушив ОСОБА_1 .

У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які посадові обов`язки не виконані чи виконані неналежним чином, яких установлених правил не додержався ОСОБА_1 , забезпечення виконання яких входить до його службових обов`язків та які саме особисті дії ОСОБА_1 були вчинені в порушення Статуту внутрішньої служби ЗСУ.

Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення не відображено події і складу адміністративного правопорушення.

Натомість, під час розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що матеріалами службового розслідування підтверджено вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Суд зауважує, що підстави адміністративної відповідальності визначені КУпАП, а підстави дисциплінарної відповідальності військовослужбовця - Дисциплінарним статутом ЗСУ.

Факт непритягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не може підтверджувати відсутність дисциплінарного проступку.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що оспорюваний наказ від 21.11.2023 №107 у частині накладення дисциплінарного стягнення на позивача прийнято командиром Військової частини НОМЕР_1 на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що визначені чинним законодавством, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.

Отже, підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного наказу у суду відсутні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що його не було ознайомлено з наказом про результати службового розслідування.

Суд бере до уваги такі твердження позивача та зауважує, що під час розгляду справи відповідач-1 не довів факту ознайомлення позивача з оспорюваним наказом від 21.11.2023 №107.

Проте, ця обставина не вказує на протиправність оспорюваного наказу та на його дефектність, як акта індивідуальної дії.

Згідно з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 27.09.2022 у справі №320/1510/20 та від 10.02.2022 у справі №580/4215/19.

Вчинення позивачем дисциплінарного проступку та правомірність притягнення його до дисциплінарної відповідальності доведено під час розгляду справи по суті, а порушення відповідачем-1 порядку ознайомлення з оспорюваним наказом має наслідки в частині реалізації позивачем свого права на оскарження цього наказу та за встановлених обставин жодним чином не впливає на правильність його прийняття.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 №107 у частині накладення на командира Військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність до задоволення не підлягає.

Відповідно, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 03.12.2023 №203 в частині позбавлення премії за результатами служби у листопаді 2023 року ОСОБА_1 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за підсумками служби за листопад 2023 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач-1 обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Отже, у задоволенні позову суд відмовляє повністю.

Підстави для розподілу судових витрат згідно із ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_9 ).

Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_10 ).

Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_11 ).

Рішення складено 13 березня 2026 року.

Суддя О.М. Дудар