Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №640/15926/21 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 640/15926/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №640/15926/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсійного забезпечення з 01.12.2020 року, зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з 01.12.2020 року.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 року №2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Згідно із п. 1 «Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва», затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 16 вересня 2024 року №399 цей Порядок розроблено на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України.

У відповідності до п. 4 Порядку №399 на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Порядку №399 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 року справу передано на розгляд судді Свиді Л.І.

Цю справу прийнято до свого провадження, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що він з 01.06.2013 року проходив службу в органах і підрозділах ДСНС України. Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 27.11.2017 року №858 позивач був звільнений зі служби в ДСНС України у відставку та з 01.12.2017 року знаходився на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України м. Києві, як одержувач пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». З 03.02.2020 року позивач проходить службу за контрактом в Державній службі України з надзвичайних ситуацій. З 01.12.2020 року відповідач припинив нарахування та виплату позивачу пенсійного забезпечення. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо роз`яснень підстав не нарахування йому пенсії. Відповідач листом від 22.05.2021 року повідомив позивачу про відсутність підстав для продовження виплати позивачу пенсії, у зв`язку із чим він звернувся до суду із цим позовом. У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що відповідно до вимог Закону №2262-ХІІ саме повторне прийняття на військову службу позбавляє пенсіонерів їх права на пенсію. Перед звільненням у 2017 році позивач не проходив військову службу та не був повторно прийнятий на військову службу 25.01.2017 року. При цьому, відповідач взагалі не мав права перераховувати пенсійне забезпечення, якщо позивач не був прийнятий саме на військову службу.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає про те, що пенсіонер перебував на пенсійному обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону, призначеної з 01.12.2017 року після звільнення зі служби в Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обов`язок повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення їх виплати, покладається на пенсіонерів. В зв`язку з поновленням на службі цивільного захисту за контрактом, право на виплату пенсії з 03.02.2020 року пенсіонер не має. З 01.12.2020 року припинено виплату пенсії згідно із Законом.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 з 15.11.1989 року проходив службу в Збройних силах, починаючи з 01.10.1994 року проходив службу в підрозділах МВС України, з 14.02.2003 року проходив службу в підрозділах МНС України, а з 01.06.2013 року проходив службу в органах і підрозділах ДСНС України.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 27.11.2017 року №858 позивач був звільнений зі служби в ДСНС України у відставку.

Починаючи з 01.12.2017 року позивач знаходився на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як одержувач пенсійного забезпечення відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .

Протягом грудня 2017 - грудня 2020 року, через установу AT «Ощадбанк», позивач отримував пенсійне забезпечення.

В зв`язку з укладанням позивачем контракту на проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, наказом ГУ ДСНС України у м. Києві від 03.02.2020 року №80, ОСОБА_1 був прийнятий на службу за контрактом на посаду начальника складу (матеріально-технічного запасу) відділення зберігання групи обслуговування частини ремонту та обслуговування загону технічної служби Головного управління ДСНС України у м. Києві з 03.02.2020 року.

При повторному прийнятті на службу позивачем було подано до органу пенсійного фонду заяву про долучення до його пенсійної справи копії наказу ГУ ДСНС України у м. Києві від 03.02.2020 №80 про прийняття на службу та копію контракту.

У зв`язку з тим що, позивач був повторно прийнятий на службу за контрактом до органів і підрозділів цивільного захисту, починаючи з 01.12.2020 позивачу було припинено виплату пенсії.

Листом від 13.05.2021 року №2600 - 0202-8/77823 Головне управління ПФУ в м. Києві повідомило позивача про те, що у зв`язку із поновленням позивача на службі цивільного захисту за контрактом, право на виплату пенсії з 03.02.2020 року він не має. З 01.12.2020 року йому припинено виплату пенсії згідно із Законом. Сума надміру сплачених коштів за період з 03.02.2020 року по 30.11.2020 року становить 44630,07 грн.

Позивач не погодився із правомірністю дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати йому пенсійного забезпечення з 01.12.2020 року та звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ст. 19, ч. 1 ст. 46 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Пенсіонерам з числі військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу до дня демобілізації або звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу у зв`язку з мобілізацією, на особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII, визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Правилами ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII надано аналогічне визначення особливого періоду - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової).

Також, відповідно до вищезазначеної ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, організацію і штати воєнного часу.

Указами Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014, від 06 травня 2014 року №454/2014, від 21 липня 2014 року №607/2014 та від 14 січня 2015 року №15/2015, в Україні оголошено про часткову мобілізація.

Згідно роз`яснень, наданих у листі Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 1 жовтня 2015 року «Щодо особливого періоду», у відповідності до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року №1932-ХІІ «Про оборону України» з моменту оголошення Указу №9 303/2014, в України настав особливий період, який діє і на час розгляду справи.

Суд наголошує, що законодавством України не встановлено порядок припинення особливого періоду, тому закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для завершення особливого періоду.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави стверджувати, що оскільки з 17 березня 2014 року в Україні було оголошено часткову мобілізацію, з тривалістю якої пов`язується особливий період, то спірні правовідносини між сторонами виникли в період коли в країні діяв особливий період.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 638/662/17, від 26 вересня 2018 року у справі №813/1919/16, від 27 березня 2020 року у справі №806/1286/17.

Суд також звертає увагу відповідача, що позивач був прийнятий на службу цивільного захисту за контрактом під час дії особливого періоду, то на нього розповсюджується дія ч. 3 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо не припинення виплати пенсії.

Посилання відповідача не те, що припинення виплати пенсії є правомірним, суд вважає необґрунтованими.

Так, за визначенням ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У розумінні ж ч.1 ст.101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Водночас, згідно положень Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердженої указом Президента України від 14 березня 2016 року № 92/2016, складовою сектору безпеки і оборони є зокрема Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Як вже зазначено, згідно з вимогами ст. 2 Закону України № 2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.

З системного аналізу зазначеної норми Закону України № 2262-ХІІ вбачається, що дія вказаної норми розповсюджується на декілька категорій суб`єктів, а саме: на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до: - Збройних Сил України; - інших утворених відповідно до законів України військових формувань; - органів та підрозділів цивільного захисту.

Таким чином, незважаючи на те, що дійсно служба цивільного захисту та військова служба є різними видами державної служби особливого характеру, а в чинному законодавстві прямо не вказано, що служба у органах та підрозділах цивільного захисту є військовою службою, суд вважає, що особам, які уклали новий контракт на проходження служби в органах та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється, оскільки у контексті вимог Закону України № 2262-ХІІ, служба в органах та підрозділах цивільного захисту на час дії особливого періоду фактично прирівнюється до військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсійного забезпечення з 01.12.2020 року, зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з 01.12.2020 року - задовольнити

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 01.12.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з 01.12.2020 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Леонід СВИДА