Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №160/34868/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 рокуСправа №160/34868/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивачка просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного та не повного нарахування та виплати грошового утримання безвісти зниклого ОСОБА_2 його дружині, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 4/5 частини 50 % грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 за період з 27.03.2025 по дату фактичного нарахування, у складі, передбаченому ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 884, з урахуванням раніше виплачених сум та провести відповідний перерахунок, склавши довідку-розрахунок грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця за вказаний період і надати її позивачці;

- витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходить службу у штаті Військової частини НОМЕР_1 та з 27.03.2025 року є зниклим безвісти під час виконання бойового завдання, поблизу населеного пункту Красне Перше Куп`янського району Харківської області. У зв`язку із зникненням безвісти чоловіка позивачки, за її заявою було вирішено питання стосовно виплати щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка її родині у складі: дружини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; сину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; сину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; доньці - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, виплати щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця було призначено його матері - ОСОБА_6 (1/5 частина від 50% грошового утримання). Станом на 02.12.2025 року загальна сума виплат грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця склала - 130 575, 64 грн. Оскільки, з квітня по листопад 2025 року сплинуло 8 місяців, позивачка вважає, що родина безвісти зниклого мала б отримати 7 належних їм виплат. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 отримує виплати на неповнолітніх дітей, то 4 із 5 часток грошового утримання безвісти зниклого приходяться на неї, 1/5 частина - на матір ОСОБА_7 . За підрахунками позивачки з травня 2025 року по листопад 2025 року вона мала отримати 334 810,00 грн, натомість отримала лише - 130 575, 64 грн. Військова частина НОМЕР_1 , як і ОК « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ( НОМЕР_2 ), в порушення Закону, не отримали адвокатські запити, які направлялись представником позивачки та не надали відповіді на запити отримані електронною поштою, позбавивши ОСОБА_1 можливості у досудовому урегулюванні спору. Обов`язок відповідача щодо нарахування та виплати 50 % грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 триває з 27.03.2025 і станом на день подання позову не припинений. Фактично виплати здійснювалися нерегулярно та не в повному обсязі за період з квітня 2025 року по листопад 2025 року. Остаточно про неповноту та несвоєчасність виплат позивачка дізналася з виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 02.12.2025 року, де відображені всі цільові надходження за період 01.04.2025 - 02.12.2025, та саме з цієї дати вона усвідомила факт порушення її прав, у зв`язку з чим звертається до суду в межах шестимісячного строку. Зауважила, що вона понесла судові витрати у розмірі 968.96 грн. призначені для сплати судового збору та планує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 33 000,00 грн., відповідно до умов Додатку №1 (ДУ до договору про надання правничої допомоги від 14.10.2025).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 додаткові докази у справі та зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.

16.02.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли витребувані ухвалою суду від 29.01.2026 року докази.

17.02.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява, в якій він просить:

- застосувати до Військової частини НОМЕР_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- постановити окрему ухвалу щодо неналежного виконання Військовою частиною НОМЕР_1 судових рішень та направити її відповідним органам управління для вжиття заходів реагування;

- поновити провадження у справі №16034868/25;

- визнати встановленими обставини щодо складу та розміру грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця за період з 27.03.2025 року у зв`язку з неподанням відповідачем витребуваних доказів без поважних причин;

- розглянути справи за наявними у матеріалах доказами.

Заява обґрунтована тим, що ухвалою суду від 12.12.2025 року у відповідача було витребувано додаткові докази у справі, ухвалою суду від 29.01.2026 року суд повторно витребував відповідні докази та встановив строк 15 днів з дня отримання копії ухвали для їх подання. Представник позивача зауважив, що станом на день подання цієї заяви витребувані судом докази відповідачем не подані, повідомлення про неможливість їх подання до суду не надходило, жодних процесуальних дій, спрямованих на виконання ухвали суду, відповідачем не вчинено, тому має місце повторне невиконання судового рішення суб`єктом владних повноважень та є підставою для застосування судом заходів процесуального примусу.

Відповідно до ч.8 ст.80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Враховуючи те, що 16.02.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли витребувані ухвалою суду від 29.01.2026 року докази, отже, з урахуванням вихідних днів, ВЧ НОМЕР_1 своєчасно виконала вимоги ухвали суду від 29.01.2026 року, а тому підстави для застосування до відповідача заходів процесуального примусу відсутні.

За наведених обставин заява представника позивача про застосувати до Військової частини НОМЕР_1 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та про постановлення окремої ухвали щодо неналежного виконання Військовою частиною НОМЕР_1 судових рішень та направлення її відповідним органам управління для вжиття заходів реагування, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

При цьому відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.

За приписами частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 13.03.2026 року провадження у справі поновлено.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходить службу у штаті Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_3 від 16.06.2007 року та довідкою від 26.04.2025 року №7918.

Згідно із свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_4 від 26.10.2007 року, Серії НОМЕР_5 від 30.09.2014 року, Серії НОМЕР_6 від 23.04.2025 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.03.2025 року №77 молодшого сержанта ОСОБА_2 , 3079116179, який прибув з Військової частини НОМЕР_7 , з 18.03.2025 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 19.03.2025 року і вважати таким, що з 18 березня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 9 у сумі 3170 гривень на місяць, шпк "сержант". Наказано виплачувати щомісячну премію за особливий внесок у загальні результати служби в розмірі 489% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна – 1 рік 06 місяців 24 днів, пільгова – 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 1 рік 06 місяців 24 днів.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2025 року №88 молодшого сержанта ОСОБА_2 , 3079116179, командира 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , місце перебування якого не відомо до визнання його на підставі рішення суду безвісно відсутнім чи оголошення померлим, звільнено від виконання службових обов`язків, з 27.03.2025 року знято із всіх видів забезпечення, призупинено виплату додаткової винагороди в зв`язку з виведенням із зони ведення бойових дій.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2025 року №91, ОСОБА_2 , командира 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , який зник безвісти 27.03.2025 року, 01 квітня 2025 року зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з відсутністю на службі понад десять діб, до повернення у військову частині або до дня набрання чинного рішення суду про визнання його безвісно відсутніми чи оголошення померлими.

Сповіщенням сім`ї від 03.04.2025 року №5/1998 ОСОБА_1 було повідомлено, що її чоловік, молодший сержант ОСОБА_2 , командир 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , 27.03.2025 безвісти зник під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії про України під час дії воєнного стану в районі населеного пункту Красне Перше, Куп`янського району, Харківської області.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 14.04.2025 року №2109 "Про результати службового розслідування по факту зникнення безвісти" ОСОБА_2 , командир 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що 27.03.2025 року зник безвісти під час виконання бойових завдань у складі сил та засобів залучених до відсічі та стримування збройної агресії російської федерації у наслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій.

У зв`язку із зникненням безвісти ОСОБА_2 , за заявою його дружини було вирішено питання стосовно виплати щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка її родині у складі: дружини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; сину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; сину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; доньці - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім того, виплати щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця було призначено його матері - ОСОБА_6 .

Відповідно до інформації, що наведена в Довідці АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 02.12.2025 року, по цільовим надходженням на банківський рахунок позивачки НОМЕР_9 за договором SAMDNWFC00056728081 від 16.12.2019 за період 01.04.2025 — 02.12.2025, відповідачем було нараховано та виплачено наступні суми: 07.09.2025 о 14:20 годині - 59 057, 62 грн.; 30.09.2025 о 18:41 годині - 12 170,12 грн.; 31.10.2025 о 18:38 годині - 12 170,12 грн.; 30.11.2025 о 17:27 годині - 47 177,78 грн.

Тобто, загальна сума виплат грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця станом на 02.12.2025 року дружині військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_1 , та трьом його дітям складала 130 575, 64 грн.

Відповідно до довідки про доходи від 14.11.2025 року №2752, виданої ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_2 :

- у липні 2025 року нараховане грошове забезпечення у розмірі 107 565,78 грн., з якого податок з доходів фізичних осіб – 19361,84 грн., інші нарахування склали 492 003,89 грн., з яких податок з доходів фізичних осіб – 88 560,70 грн.;

- у серпні 2025 року нараховане грошове забезпечення у розмірі 23554,53 грн., з якого податок з доходів фізичних осіб – 4239,82 грн., інші нарахування склали 100 000,00 грн., з них податок з доходів фізичних осіб – 18000,00 грн.;

- у вересні 2025 року нараховане грошове забезпечення у розмірі 23554,53 грн., з якого податок з доходів фізичних осіб – 4239,82 грн., інші нарахування склали 100 000,00 грн., з них податок з доходів фізичних осіб – 18000,00 грн.

Розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 позивачкою не оскаржується.

У Довідці ВЧ НОМЕР_1 від 21.12.2025 року №34096 зазначено, що молодшому сержанту ОСОБА_2 , який рахується як безвісти зниклий, було нараховане грошове забезпечення та виплачено:

- дружині ОСОБА_1 згідно наказу командира частини НОМЕР_1 №232 від 20.08.2025 року за період з 18.03.2025 по 31.07.2025 року – 59 956,97 грн.;

- дружині ОСОБА_1 згідно наказу командира частини НОМЕР_1 №263 від 20.09.2025 року за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 року – 12 355,45 грн.;

- дружині ОСОБА_1 згідно наказу командира частини НОМЕР_1 №293 від 20.10.2025 року за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 року – 12 355,45 грн.;

- дружині ОСОБА_1 згідно наказу командира частини НОМЕР_1 №324 від 20.11.2025 року за період з 01.10.2025 по 31.10.2025 року – 47896,22 грн.;

- матері ОСОБА_8 згідно наказу командира частини НОМЕР_1 №324 від 20.11.2025 року за період з 01.10.2025 по 31.10.2025 року – 14395,92 грн.

Згідно з інформацією наведеною у Довідці ВЧ НОМЕР_1 від 03.02.2026 року №2209, молодшому сержанту ОСОБА_2 , який рахується як безвісти зниклий було нараховане грошове забезпечення та виплачено:

- дружині ОСОБА_1 згідно наказу командира частини НОМЕР_1 №354 від 20.12.2025 року за період з 01.11.2025 по 31.11.2025 року – 42 506, 08 грн.;

- матері ОСОБА_8 згідно наказу командира частини НОМЕР_1 №354 від 20.12.2025 року за період з 01.11.2025 по 31.11.2025 року – 15444,31 грн.

Проте, з витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №232 від 20.08.2025 року судом встановлено, що матері дитини ОСОБА_1 на чоловіка командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 вирішено виплатити у розмірі 10% грошове забезпечення за період з 18.03.2025 року по 31.07.2025 року: оклад за посадою 3170 грн. на місяць (тарифний розряд – 9); щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % до посадового окладу, щомісячну премію у розмірі 489 %; оклад за військове звання, надбавку за вислугу років у розмірі 25%, індексацію; додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 р. у розрахунку 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. з 18.03.2025 р. по 31.07.2025 р. Грошову допомогу на оздоровлення та допомогу для вирішення соціально-побутових витань за 2025 рік. Підстава: Заява матері дитини ОСОБА_1 вх.№19113 від 19.05.2025 року.

З витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №263 від 20.09.2025 року судом встановлено, що матері дитини ОСОБА_1 на батька дитини командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 вирішено виплатити у розмірі 10% грошове забезпечення за період з 01.08.2025 року по 31.08.2025 року: оклад за посадою 3170 грн. на місяць (тарифний розряд – 9); щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % до посадового окладу, щомісячну премію у розмірі 489 %; оклад за військове звання, надбавку за вислугу років у розмірі 25%, індексацію; додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 р. у розрахунку 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. з 01.08.2025 р. по 31.08.2025 р. Підстава: Заява матері дитини ОСОБА_1 вх.№34709 від 09.09.2025 року.

З витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №293 від 20.10.2025 року судом встановлено, що матері дитини ОСОБА_1 на батька дитини командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 вирішено виплатити у розмірі 10% грошове забезпечення за період з 01.09.2025 року по 30.09.2025 року: оклад за посадою 3170 грн. на місяць (тарифний розряд – 9); щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % до посадового окладу, щомісячну премію у розмірі 489 %; оклад за військове звання, надбавку за вислугу років у розмірі 25%, індексацію; додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 р. у розрахунку 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. з 01.09.2025 року по 30.09.2025 р. Підстава: Заява матері дитини ОСОБА_1 вх.№34709 від 09.09.2025 року.

З витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №324 від 20.11.2025 року судом встановлено, що матері дитини ОСОБА_1 на батька дитини командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 вирішено виплатити у розмірі 25%, та дружині ОСОБА_1 на чоловіка командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 у розмірі 12,5%, грошове забезпечення за період з 01.11.2025 року по 30.11.2025 року: оклад за посадою 3170 грн. на місяць (тарифний розряд – 9); щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % до посадового окладу, щомісячну премію у розмірі 489 %; оклад за військове звання, надбавку за вислугу років у розмірі 25%, індексацію; додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 р. у розрахунку 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. з 01.11.2025 року по 30.11.2025 р. Підстава: Заява матері дитини ОСОБА_1 вх.№34709 від 09.09.2025 року та дружини ОСОБА_1 вх.№14670 від 22.04.2025 р. Матері ОСОБА_6 на сина командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 , у розмірі 12,5%.

Слід зазначити, що інформація наведена у Довідці ВЧ НОМЕР_1 від 21.12.2025 року №34096 не відповідає витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №324 від 20.11.2025 року в частині періоду виплати, у довідці вказано період виплати дружині ОСОБА_1 згідно наказу командира частини НОМЕР_1 №324 від 20.11.2025 року - з 01.10.2025 по 31.10.2025 року, тоді як в самому наказі вказано виплати за період з 01.11.2025 року по 30.11.2025 року.

Копію наказу командира частини НОМЕР_1 №354 від 20.12.2025 року про виплату позивачці за період з 01.11.2025 по 31.11.2025 року, про який зазначено у Довідці ВЧ НОМЕР_1 від 21.12.2025 року №34096, відповідач до суду не надав, як і наказ, який би підтверджував вирішення питання про виплату позиваці за жовтень 2025 року.

З метою встановлення причин та обставин, через які відповідач не здійснив своєчасні та в повному розмірі нарахування та виплати позивачу грошового утримання безвісти зниклого чоловіка, представником - адвокатом Михайлом Мудраком було вжито наступні заходи:

- направлено Адвокатський запит Вих. № 15/10-3 від 15.10.2025 на адресу (абонентську скриньку) Військової частини НОМЕР_1 . Запит військовою частиною не був отриманий з невідомих причин;

- направлено Адвокатський запит Вих. № 11/11-2 від 11.11.2025 на адресу Військової частини НОМЕР_2 (Оперативне Командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яке є органом управління по відношенню до ВЧ НОМЕР_1 ) та Військову частину НОМЕР_1 . Запит військовою частиною не був отриманий;

- направлено Адвокатський запит Вих. № 01/12-1 від 01.12.2025 на електронну адресу Військової частини НОМЕР_1 .

- оформлено звернення на Гарячу лінію Міністерства Оборони України МУ-19420232 з проханням надати відповіді на адвокатські запити.

Військова частина НОМЕР_1 та Оперативне Командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » не отримали наведені вище адвокатські запити та не надали відповіді на запити отримані електронною поштою, що не спростовано відповідачем.

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного та не повного нарахування та виплати грошового утримання безвісти зниклого ОСОБА_2 його дружині - ОСОБА_1 , позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 2 Закону №2011-ХІІ (тут і надалі – в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.

30 листопада 2016 року, відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України №884, якою затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі – Порядок №884). До наведеної постанови вносились зміни згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 103 від 30.01.2024 року, № 449 від 15.04.2025 року.

Пунктом 1 Порядку №884 (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення у позивачки права на отримання частки грошового забезпечення її зниклого безвісти чоловіка) цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).

Відповідно до пункту 2 Порядку №884 у цьому Порядку під терміном “безвісно відсутній військовослужбовець” слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.

Згідно з пунктом 3 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Пунктом 4 Порядку №884 визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до пункту 5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

Згідно з пунктом 6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей, зокрема: військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації), зокрема: протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Пунктом 7 Порядку №884 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Аналогічні приписи містить Порядок №884 і в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. №449, чинній на момент звернення позивачки із відповідними заявами про виплату їй грошового забезпечення її чоловіка, зокрема, пунктом 3 Порядку визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Пунктом 4 Порядку №884, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. №449, визначено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Відповідно до п.5 Порядку №884, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. №449, виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо, зокрема: військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

В усіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Грошове забезпечення виплачується визначеним особам шляхом перерахування коштів уповноваженими органами на рахунки в банківських установах, зазначених у заявах про виплату.

Належне до виплати грошове забезпечення зберігається за визначеними особами в розмірах частки, встановленої відповідно до абзаців другого - четвертого пункту 6 цього Порядку, але не більше ніж до дня, визначеного в абзацах другому і третьому цього пункту.

Згідно з п.6 Порядку №884, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. №449, виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

З вищевикладених норм права випливає висновок, що у разі зникнення безвісти військовослужбовця та відсутністю його особистого розпорядження на випадок полону, виплата його грошового забезпечення здійснюється на підставі заяви на ім`я командира військової частини з дня зникнення безвісти таким членам його сім`ї: дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Як встановлено з матеріалів справи, у зв`язку із зникненням безвісти 27.03.2025 року чоловіка позивачки – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за заявами ОСОБА_1 відповідачем було вирішено питання стосовно виплати щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка її родині у складі: дружини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; сину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; сину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; доньці - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім того, виплати щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця було призначено його матері - ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_10 ).

З витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №232 від 20.08.2025 року судом встановлено, що матері дитини ОСОБА_1 на чоловіка командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 вирішено виплатити грошове забезпечення у розмірі 10% за період з 18.03.2025 року по 31.07.2025 року.

З витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №263 від 20.09.2025 року судом встановлено, що матері дитини ОСОБА_1 на батька дитини командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 вирішено виплатити грошове забезпечення у розмірі 10% за період з 01.08.2025 року по 31.08.2025 року.

З витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №293 від 20.10.2025 року судом встановлено, що матері дитини ОСОБА_1 на батька дитини командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 вирішено виплатити грошове забезпечення у розмірі 10% за період з 01.09.2025 року по 30.09.2025 року.

З витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №324 від 20.11.2025 року судом встановлено, що матері дитини ОСОБА_1 на батька дитини командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 вирішено виплатити грошове забезпечення у розмірі 25%, та дружині ОСОБА_1 на чоловіка грошове забезпечення командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 у розмірі 12,5%, за період з 01.11.2025 року по 30.11.2025 року, а матері ОСОБА_6 на сина командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 , грошове забезпечення у розмірі 12,5%.

Водночас, інформація наведена у Довідці ВЧ НОМЕР_1 від 21.12.2025 року №34096 не відповідає витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №324 від 20.11.2025 року в частині періоду виплати, у довідці вказано період виплати дружині ОСОБА_1 згідно наказу командира частини НОМЕР_1 №324 від 20.11.2025 року - з 01.10.2025 по 31.10.2025 року, тоді як в самому наказі вказано виплати за період з 01.11.2025 року по 30.11.2025 року.

Копію наказу командира частини НОМЕР_1 №354 від 20.12.2025 року про виплату позивачці за період з 01.11.2025 по 31.11.2025 року, про який зазначено у Довідці ВЧ НОМЕР_1 від 21.12.2025 року №34096, відповідач до суду не надав, як і наказ, який би підтверджував вирішення питання про виплату позиваці за жовтень 2025 року.

Отже, наданими відповідачем доказами, зокрема витягами з наказів командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) підтверджено, що:

- за період з 18.03.2025 року по 31.07.2025 року ОСОБА_1 вирішено нарахувати та виплатити грошове забезпечення у розмірі 10%;

- за період з 01.08.2025 року по 31.08.2025 року - у розмірі 10%;

- за період з 01.09.2025 року по 30.09.2025 року - у розмірі 10%;

- за період з 01.10.2025 року по 30.10.2025 року - інформація відсутня, відповідач не надав підтверджуючі документи про призначення виплати за цей період;

- за період з 01.11.2025 року по 30.11.2025 року (згідно наказу №324 від 20.11.2025 року, проте у довідці відповідач зазначає, що цим наказом призначено виплату за жовтень): на батька дитини командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 - у розмірі 25%, дружині ОСОБА_1 на чоловіка грошове забезпечення командира відділення молодшого сержанта ОСОБА_2 - у розмірі 12,5%, усього – 37,5 %;

- за період з 01.12.2025 року по день прийняття рішення у справі - інформація відсутня, відповідач не надав підтверджуючі документи про призначення виплати за цей період.

Водночас, у позовній заяві ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй 4/5 частини 50 % грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 , тобто 40% від грошового забезпечення за період з 27.03.2025 по дату фактичного нарахування.

З наведеним позивачкою обрахунком розміру частини грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 , який підлягає нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 та її дітям починаючи з 27.03.2025 року, суд не погоджується, як і з розміром визначеним відповідачем у наданих до суду наказах, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як вбачається з витягів із наказів командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача із заявами про виплату їй грошового забезпечення її чоловіка, як в своїх інтересах, так і в інтересах своїх дітей, зокрема із заявами вх.№14670 від 22.04.2025 р., вх. №19113 від 19.05.2025 р., вх.№34709 від 09.09.2025 р., що не заперечується самою позивачкою.

Відповідно до ч.1 ст.242 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

В силу приписів Закону №2011-ХІІ та Порядку №884 виплата грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця здійснюється з дня зникнення безвісти таким членам його сім`ї: дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені).

Водночас, виплата грошового забезпечення повнолітнім дітям здійснюється лише у разі відсутності осіб, зазначених в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ, тобто осіб, наведених вище, або у разі коли повнолітня дитина є дитиною з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку).

Окрім того, приписами Закону №2011-ХІІ та Порядку №884 не передбачено виплату частки грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця дитині до її народження.

Як встановлено з матеріалів справи, донька ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 , отже саме з дати народження доньки, позивачка, як її законний представник, має право на частку грошового забезпечення її чоловіка, яка визначається на доньку.

Окрім того, як встановлено з матеріалів справи, син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , отже 14.10.2025 року йому виповнилось 18 років.

Враховуючи те, що за правилами ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, отже з 15.10.2025 року (на наступний день після дня, коли ОСОБА_3 виповнилося 18 років) він є повнолітнім.

Доказів того, що ОСОБА_3 є дитиною з числа осіб з інвалідністю з дитинства до суду не надано, отже позивачкою не доведено, що її син - ОСОБА_3 після досягнення повноліття - з 15.10.2025 року, має право на отримання обов`язкової частки грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 , так як така частка виплачується законним представникам лише малолітніх (неповнолітніх) дітей та дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку), або за відсутності осіб, зазначених в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що розмір часток грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 , який підлягав нарахуванню та виплаті за спірний період повинен бути розподілений наступним чином:

- за період з 27.03.2025 року по 17.04.2025 року – 50% грошового забезпечення/4 частки ( ОСОБА_1 , як дружини зниклого безвісти; ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_8 , як матері зниклого безвісти), що становить по 12,5 % на кожного, тобто на користь позивачки за визначений період підлягає виплаті загалом 37,5 % грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка;

- за період з 18.04.2025 року по 14.10.2025 року – 50% грошового забезпечення/5 часток ( ОСОБА_1 , як дружини зниклого безвісти; ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_8 , як матері зниклого безвісти), що становить по 10 % на кожного, тобто на користь позивачки за визначений період підлягає виплаті загалом 40 % грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка;

- починаючи з 15.10.2025 року - 50% грошового забезпечення/4 частки ( ОСОБА_1 , як дружини зниклого безвісти; ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_8 , як матері зниклого безвісти), що становить по 12,5 % на кожного, тобто на користь позивачки за визначений період підлягає виплаті загалом 37,5 % грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення її зниклого безвісти чоловіка починаючи з 27.03.2025 року у розмірі меншому ніж це передбачено приписами чинного законодавства, беручи до уваги той факт, що відповідач надав до суду інформацію за жовтень та листопад 2025 року, яка не дає можливості в повній мірі встановити її достовірність, а починаючи з грудня 2025 року по день прийняття рішення у справі інформація щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачці взагалі відсутня, суд дійшов висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного та не повного нарахування і виплати грошового утримання безвісти зниклого ОСОБА_2 його дружині, ОСОБА_1 є протиправною, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивачка у позовній заяві просить зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити їй 4/5 частини 50 % грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 за період з 27.03.2025 по дату фактичного нарахування, у складі, передбаченому ч.6 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 884, з урахуванням раніше виплачених сум та провести відповідний перерахунок, склавши довідку-розрахунок грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця за вказаний період і надати її позивачці.

Враховуючи те, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, а відповідачем не доведено, що на момент розгляду справи нарахування та виплата грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 здійснюється його дружині у порядку та розмірі визначеному чинним законодавством, належним способом захисту порушених прав позивачки суд вважає зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 за період з 27.03.2025 по день прийняття рішення суду у цій справі.

Отже, з метою захисту порушених прав позивачки виникає необхідність зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 за період з 27.03.2025 по день прийняття рішення суду, у складі, передбаченому ч.6 ст.9 Закону № 2011-ХІІ та Порядком №884, а саме: за період з 27.03.2025 року по 17.04.2025 року - у розмірі 37,5 % грошового забезпечення; за період з 18.04.2025 року по 14.10.2025 року - у розмірі 40 % грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка; з 15.10.2025 року по день прийняття рішення суду у цій справі - у розмірі 37,5 % грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та обов`язкових платежів і зборів.

Водночас, вимоги ОСОБА_1 зобов`язати відповідача скласти довідку-розрахунок грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця за вказаний період і надати її позивачці жодним чином не обґрунтовано.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 не обмежена у своїх правах щодо звернення до відповідача із відповідною заявою про отримання такої довідки, зокрема, після набрання рішенням суду законної сили та під час його виконання відповідачем.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується розгляд заяв позивачки про виплату їй грошового забезпечення її зниклого безвісти чоловіка, що свідчить про розгляд Військовою частиною НОМЕР_1 заяв та звернень, які йому надаються, беручи до уваги про те, що суд не може вирішувати вимог спрямованих на майбутнє, щодо прав, свобод та інтересів, які ще не було порушено відповідачем, беручи до уваги те, що позивачкою жодним чином не обґрунтовано необхідність зобов`язання відповідача рішенням суду скласти довідку-розрахунок грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця за вказаний період і надати їй, суд вважає такі вимоги необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні цих вимог суд відмовляє.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 і ч.2 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 968,96 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції про сплату №6471-0040-2921-7718 від 05.12.2025 року.

Враховуючи те, що позовну заяву задоволено частково, проте фактично всі вимоги судом задоволені, суд вважає, що понесені ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі, а саме у розмірі 968,96 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного та не повного нарахування та виплати грошового утримання безвісти зниклого ОСОБА_2 його дружині, ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 за період з 27.03.2025 по день прийняття рішення суду, у складі, передбаченому ч.6 ст.9 Закону № 2011-ХІІ та Порядком №884, а саме: за період з 27.03.2025 року по 17.04.2025 року - у розмірі 37,5 % грошового забезпечення; за період з 18.04.2025 року по 14.10.2025 року - у розмірі 40 % грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка; з 15.10.2025 року по день прийняття рішення суду у цій справі - у розмірі 37,5 % грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та обов`язкових платежів і зборів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 ) судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса