Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №160/19513/24 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 рокуСправа № 160/19513/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , подана представником позивача - адвокатом Макаровою Анастасією Федорівною, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди за серпень 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію та додаткову винагороду за серпень 2022 року;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 118997,58 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з лютого 2022 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У зв`язку зі складенням стосовно позивача 26.08.2022 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, його не було включено до наказів про виплату додаткової винагороди та премії за серпень 2022 року. Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі № 171/1206/22, що набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткову винагороду та премію за серпень 2022 року. У вересні 2023 року позивач вибув з військової частини НОМЕР_1 до нового місця служби, однак розрахунок відповідачем з ним не проведено у повному обсязі. Позивач двічі звертався до військової частини НОМЕР_1 щодо виплати належного йому грошового забезпечення, однак відповідач у цьому відмовив. Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення за період з 20.09.2023 до 20.03.2024 – у межах строку, встановленого ст. 117 КЗпП України.

Ухвалою суду від 23.07.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.07.2024 в порядку усунення недоліків надійшла подана представником позивача у встановлений судом строк заява з доданими до неї документами, у тому числі заявою про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою від 05.08.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано докази у відповідача, які постановлено надати суду у строк для подання відзиву.

Ухвала від 05.08.2024 вважається врученою відповідачу 09.08.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету. Копію ухвали від 05.08.2024 у паперовій формі з копією позовної заяви, виправленої позовної заяви та доданими до неї документами вручено відповідачу 15.08.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Витребувані докази від відповідача до суду не надійшли як і повідомлення про неможливість їх подання.

За змістом частини дев`ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 29.03.2023.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , зі списків особового складу якої та всіх видів забезпечення був виключений 19.09.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 268 від 19.09.2023 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі № 171/1206/22 (провадження № 3/171/649/22), що набрала законної сили 28.11.2022, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. У постанові суд встановив, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії А3283 № 153 від 26.08.2022 сержант ОСОБА_1 26.08.2022 о 19 годині 00 хвилин був виявлений командиром підрозділу в розташуванні у стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Суд вважав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, не доведена та не підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, оскільки до матеріалів справи долучено результат тесту на виявлення алкоголю приладом, до якого не додано сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Отже, результат тесту на виявлення алкоголю приладом, до якого не додано сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, не є допустимим доказом. Інших доказів того, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, до матеріалів справи не долучено.

На звернення представника позивача про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за серпень 2022 року (вх. № 7731 від 13.12.2023) листом військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2023 № 10233 повідомлено, що постанова Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі № 171/1206/22 на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходила.

На заяву представника позивача про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за серпень 2022 року з урахуванням премії та додаткової винагороди (вх. № 1489 від 20.03.2024), до якої було додано копію постанови Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі № 171/1206/22, листом військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2024 № 2060 повідомлено, що станом на 22.03.2024 ОСОБА_1 у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 не перебуває (з 19.09.2023 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби), тому грошове забезпечення йому не здійснюється.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та премії за серпень 2022 року, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався указами Президента України та діє станом на час розгляду справи.

Статтею 4 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 вирішено Кабінету Міністрів України невідкладно:

1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні;

2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі – Постанова № 168) у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац другий пункту 1 Постанови № 168).

Згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260 в редакції, яка діяла на час спірних відносин).

Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

За змістом пункту 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України надано окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, згідно із підпунктом 9.8 пункту 9 якого до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які, зокрема, вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння, - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону).

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг (Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Абзацом 7 статті 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

За змістом частини другої статті 45 Дисциплінарного статуту за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Пунктами 1, 5 розділу XVI порядку № 260 передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, зокрема, за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Таким чином, відповідно до положень окремого доручення та порядку № 260 виплата премій та додаткових винагород здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на такі виплати, з урахуванням дотримання такими військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання покладених на них обов`язків.

Як зазначив позивач та не заперечував цієї обставини відповідач, підставою для невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди та премії за серпень 2022 року було складення стосовно позивача протоколу про адміністративне правопорушення серії А3283 № 153 від 26.08.2022, у якому зазначено, що сержант ОСОБА_1 26.08.2022 був виявлений командиром підрозділу в розташуванні у стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП згідно з вказаним протоколом стосовно позивача було закрито судом на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, відповідно до якої провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 у серпні 2022 року правопорушення, передбаченого пунктом 9.8 окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, вживання ним алкогольних напоїв на території військової частини або прибуття на службу в нетверезому стані, що могло бути підставою для невиплати йому додаткової винагороди та премії за серпень 2022 року.

З огляду на викладене, військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не виплачено позивачу премію та додаткову винагороду, передбачену абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за серпень 2022 року.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, не подано відзив, у якому відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України відповідач викладає заперечення проти позову.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію та додаткову винагороду відповідно до абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2022 до 31.08.2022, з урахуванням виплачених сум.

Суд відхиляє наведені у листі від 23.03.2024 № 2060 доводи відповідача про те, що оскільки позивач з 19.09.2023 не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , виплата йому грошового забезпечення не здійснюється. Судом встановлено протиправну невиплату відповідачем додаткової винагороди та премії позивачу за період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Станом на дату набрання законної сили постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі № 171/1206/22 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення позивач був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Отже, вказана військова частина є належним відповідачем у спірних правовідносинах.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 118997,58 грн, яку позивачем обчислено за період з 20.09.2023 (наступного дня після виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ) до 20.03.2024 (в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 117 КЗпП України), суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відомості про затримку розрахунку під час виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 в частині належних йому виплат, визначених у наказі № 268 від 19.09.2023, що не є спірними, у матеріалах справи відсутні.

Оскільки судом встановлено, що фактично з позивачем не проведено остаточного розрахунку в частині виплати належних йому додаткової винагороди та премії за серпень 2022 року, наявність права на які є предметом спору у справі, що розглядається, позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі наявних у справі доказів у їх сукупності, системного аналізу наведених положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Матеріали справи не містять документального підтвердження понесення позивачем інших судових витрат, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди, передбаченої абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за серпень 2022 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію та додаткову винагороду відповідно до абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2022 до 31.08.2022, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 13.03.2026.

Суддя В.В. Рянська