Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №140/16686/25 — Волинський окружний адміністративний суд

Суд: Волинський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 11 березня 2026 р.

Справа: №140/16686/25

Суддя: Плахтій Наталія Борисівна

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16686/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Національної поліції України (далі – НП України, відповідач1), ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі – ДЗЕ НП України, відповідач2), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати протиправними дії (бездіяльність) НП України та ліквідаційної комісії ДЗЕ НП України, кожного в межах наданих йому повноважень, щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення –листопад 2015 року;

зобов`язати вчинити дії, необхідні для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін — листопад 2015 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі – Порядок №44);

зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, за весь час затримки, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі – Порядок №159).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 10.12.2018 проходив службу в структурі Національної поліції України. 10.12.2018 був звільнений зі служби в поліції наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 07.12.2018 №314о/с «По особовому складу» з посади начальника міжрайонного відділу №1 (м.Луцьк) управління захисту економіки у Волинській області у званні майора поліції, з вислугою 16 років 02 місяці 09 днів. ДЗЕ НП України перебуває у стані ліквідації. Функції та повноваження ліквідованого підрозділу, зокрема щодо зберігання документів, здійснення розрахунків та підготовки довідок, покладені на ліквідаційну комісію. Водночас правонаступником майнових прав та обов`язків ДЗЕ є НП України.

Позивач зазначає, що 10.12.2025 звернувся до НП України та до голови ліквідаційної комісії ДЗЕ НП України із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати індексації грошових доходів населення за період служби.

15.12.2025 на його електронну адресу надійшла відповідь голови ліквідаційної комісії ДЗЕ НП України від 12.12.2025 №К-77, К-81/39/03-2025. Зі змісту цієї відповіді вбачається, що підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення поліцейським до листопада 2017 року були відсутні.

Позивач зазначає, що до листа також були додані особові рахунки за 2016-2018 роки, які підтверджують, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 01.12.2018 дійсно працював в НП України. Разом з тим, у вказаних довідках відсутня інформація про будь-яке нарахування індексації грошових доходів за період з 01.01.2016 до 01.11.2017. Однак, у відповіді голови ліквідаційної комісії ДЗЕ НП України від 12.12.2025 №К-77, К-81/39/03-2025 вказано, що з ним проведено розрахунок у повному обсязі згідно законодавства України.

Позивач вважає такі дії відповідачів щодо не проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення протиправними.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.22).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.26-28) представник відповідача2 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078) до жовтня 2017 року не поширював свою дію на поліцейських. Тобто, законодавчими актами з часу утворення органу поліції у період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року було визначено право в поліцейських на індексацію їх грошового забезпечення, однак до внесення відповідних змін до Порядку №1078 був відсутній порядок (механізм) здійснення обрахування такої індексації саме для поліцейських, а органи поліції в силу вимог статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» діють виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України і встановлювати нові правові норми власними рішеннями (актами, наказами) не уповноважені.

Враховуючи зазначене, на думку представника відповідача2, у Департаменту були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 31.10.2017.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.56-62) представник відповідача1 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що НП України є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки ДЗЕ НП України станом на сьогодні існує, хоча і перебуває в стані припинення. НП України прав позивача ніяким чином не порушувала. Так, в період часу з 01.01.2016 по 31.10.2017 позивач службу в центральному органі управління поліції не проходив, що й не заперечується позивачем. Як вбачається з листа Департаменту кадрового забезпечення НП України від 09.01.2026 (1391448) №2797-2026, згідно облікових даних ДКЗ, ОСОБА_1 службу в центральному органі управління поліції не проходить та серед колишніх працівників центрального органу управління поліції не значиться. Також, листом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку НП України від 08.01.2026 №2365-2026 зазначено, ОСОБА_1 в трудових відносинах в центральному органі управління поліції за період з листопада 2015 по грудень 2017 року не перебував, тому будь-яка інформація щодо нарахування та виплати його грошового забезпечення відсутня. В позовній заяві позивач зазначає, що в спірний період часу проходив службу в ДЗЕ НП України, відтак і грошове забезпечення позивачу нараховувалося та виплачувалося саме в ДЗЕ, а не в НП України.

Також представник відповідача1 вказує, що постанова Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 набула чинності 24.10.2017 після її офіційного опублікування – Урядовий кур`єр від 24.10.2017 №199. Як наслідок, на поліцейських Порядок №1078 розповсюдив свою дію лише починаючи з 24.10.2017. Крім того, в постанові Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 не визначено, що її положення розповсюджуються в часі на минулий період.

Враховуючи вищевикладене, нарахування індексації грошового забезпечення поліцейських було розпочато лише з моменту набрання чинності змін до Порядку №1078, тобто з 24.10.2017.

22.01.2026 та 23.01.2026 від позивача через систему Електронний суд подано відповіді на відзив, в яких підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.46-53, 70-73).

23.01.2026 від представника ДЗЕ НП України через систему Електронний суд надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких покликається на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву, та не визнає позовні вимоги в повному обсязі (а.с.90-92).

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 23.05.2016 проходив службу на посаді начальника відділу управління захисту економіки ДЗЕ НП України; з 23.05.2016 по 11.04.2017 – на посаді заступника начальника відділу управління захисту економіки у Волинській області Департаменту; з 12.04.2017 по 10.12.2018 – на посаді начальника міжрайонного відділу №1 (м.Луцьк) УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України, що підтверджується витягом з послужного списку позивача №005679 (а.с.85-89).

Відповідно до наказу ДЗЕ НП України від 07.12.2018 №314 о/с по особовому складу майора поліції ОСОБА_1 , начальника міжрайонного відділу №1 (м.Луцьк) управління захисту економіки у Волинській області, з 10.12.2018 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.82).

Позивач звернувся до відповідачів із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати індексації грошових доходів населення (а.с.13-14).

Листом від 12.12.2025 №К-77, К-81/39/03-2025 ДЗЕ НП України повідомив ОСОБА_1 , що право на індексацію грошового забезпечення поліцейських наступило після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 про внесення зміни до пункту 2 Порядку №1078 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення, доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських», з листопада 2017 року. При нарахуванні індексації застосовано базовий місяць індексації – листопад 2015 року. Зважаючи на викладене, з ним проведено розрахунок у повному обсязі згідно із законодавством України (а.с.15).

Вважаючи, що в ході проходження служби в поліції обчислення і виплату індексації грошового забезпечення здійснено з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII)

Згідно з статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

Пунктом 4 частини десятої статті 62 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Згідно із частинами першою, другою і п`ятою статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (Порядок №1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено чіткий перелік видів грошових доходів громадян, що підлягають індексації.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення», доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Водночас статтею 94 Закону №580-VIII безпосередньо визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103 % (абзац другий пункту 1-1 Порядку №1078, в редакції після 01.01.2016). Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порогу індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби.

У місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соцстрахування, значення ІСЦ приймається за 1 або 100 % (абзац перший пункту 5 Порядку №1078).

Суд зазначає, що Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року, отже обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015 року.

За даними Держстату України індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за грудень 2015 року становив 100,7 %, опублікований в січні 2016 року. За січень 2016 року індекс споживчих цін становив 100,9 %. За лютий 2016 року індекс споживчих цін - 99,6 %, за березень 2016 року індекс споживчих цін - 101,0 %, за квітень 2016 року індекс споживчих цін - 103,5 %.

Відтак, поріг індексації 103 % було перевищено у квітні 2016 року.

В силу пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Оскільки зазначений показник за квітень 2016 року опублікований у травні 2016 року, індексацію слід проводити з 01.06.2016, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Отже, саме з 01.06.2016, а не з 01.01.2016 (як зазначає позивач), у роботодавця виник обов`язок провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу.

Як вбачається з особового розрахунку за 2016-2017 роки, позивачу не була проведена індексація грошового забезпечення (а.с.16).

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017, що свідчить саме про протиправну бездіяльність органу, в якому позивач проходив службу в поліції, в даному випадку ДЗЕ НП України.

Суд критично ставиться до тверджень відповідачів, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01.11.2017 - після набрання чинності Постановою №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону №580-VIII та Закону №1282-XII.

Щодо належного відповідача у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 13 та 15 Закону №580-VIII систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції, які утворюються як окремі юридичні особи публічного права. При цьому територіальні органи поліції здійснюють свої повноваження самостійно в межах визначеної компетенції та несуть відповідальність за прийняті ними рішення, дії або бездіяльність.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджується витягом з послужного списку позивача (а.с.85-89), листом Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 09.01.2026 №2797-2026 (а.с.66), позивач у спірний період службу в центральному органі управління поліції не проходив. Крім того, згідно з листом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 08.01.2026 №2365-2026 (а.с.67) позивач у трудових відносинах із центральним органом управління поліції не перебував, а відтак будь-які відомості щодо нарахування чи виплати йому грошового забезпечення у зазначений період у Національної поліції України відсутні.

Водночас ДЗЕ НП України, попри перебування у стані припинення, не припинений як юридична особа, оскільки відповідний запис про його припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб не внесений. Відповідно до частини четвертої статті 91 та частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа зберігає цивільну правоздатність до моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення та самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення ліквідаційної комісії саме вона здійснює управління справами юридичної особи, представляє її у відносинах з третіми особами та виступає від її імені у суді.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не перебував у службових відносинах із центральним органом управління Національної поліції України, а спірні правовідносини пов`язані з проходження служби в ДЗЕ НП України, який залишається юридичною особою публічного права та має процесуальну правосуб`єктність, саме цей орган є належним відповідачем у справі. Натомість відсутні правові підстави вважати НП України належним відповідачем, оскільки позивач не довів наявності будь-яких рішень, дій чи бездіяльності з її боку, якими б було порушено його права чи інтереси.

Таким чином суд не вбачає протиправної бездіяльності НП України щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу, а тому позов в цій частини підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ДЗЕ НП України щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017, зобов`язання ліквідаційної комісії ДЗЕ НП України здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – листопад 2015 року, в задоволенні решти позовних вимог та вимог до НП України слід відмовити.

При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 2 Порядку №44 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу наведених норм вбачається, що належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню Порядок №44.

Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що нарахування та виплату індексації грошового забезпечення слід проводити з врахуванням пункту 2 Порядку №44.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Отже, з наведеного слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, індексації грошових доходів громадян, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

За змістом статті 6 Закону №2050-ІІ, пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Із наведеного можна зробити висновок, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі індексації заробітної плати (грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.04.2021 у справі №465/322/17, від 04.03.2021 у справі №520/34/17, від 20.04.2022 у справі №461/1390/16-а, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20.

Крім того, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такі висновки суду відповідають висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення, останній має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 включно.

Зобов`язати ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення — листопад 2015 року із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Зобов`язати ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач1: Національна поліція України (01024, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578);

Відповідач2: ліквідаційна комісія Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01024, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40111732).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua