Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №607/2811/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/2811/26Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.

Провадження № 33/817/140/26 Доповідач - Тиха І.М.

Категорія - ч.1 ст.184 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2026 року про накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень в дохід держави.

Також стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно із постановою суду, 03 лютого 2026 року близько 11-20 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не виконала належно свої батьківські обов`язки відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учна 6-А класу ЗОШ №10, який 03.02.2026 близько 11-10 год. вчинив бійку із однокласником ОСОБА_3 , а саме завдавав ударів руками та ногами останньому в приміщенні ЗОШ №10 та в подальшому відбулася бійка між обома учнями, чим порушила ст. 150 Сімейного кодексу України та п. 3 ст. 55 ЗУ "Про освіту".

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вказує на порушення судом права на захист, оскільки не була належним чином ознайомлена з матеріалами справи до її розгляду судом першої інстанції, що позбавило її можливості ??подати докази, надати письмові заперечення, ??заявити клопотання та ??надати повні пояснення.

Звертає увагу суду на взаємний характер конфлікту посилаючись на те що у сутичці брали участь обидва хлопці, а її син діяв у відповідь на дії свого однокласника. Конфлікт тривав орієнтовно 15 секунд, не мав системного характеру та не повторювався, а після інциденту діти продовжують навчатися разом та підтримують нормальні стосунки, що виключає ознаки системної агресивної поведінки.

Вважає, що працівниками поліції не доведено обставин адміністративного правопорушення, оскільки у матеріалах справи відсутні об?єктивні та незалежні докази, які б підтверджували саме односторонній характер події. Єдині письмові пояснення учня з числа дітей свідчать про взаємний характер конфлікту. А тому версія про односторонній напад не підтверджена належними та допустимими доказами, що ставить під сумнів обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Посилається на відсутні будь-яких медичних довідок, актів огляду чи висновків лікаря, які б підтверджували заподіяння тілесних ушкоджень, а посилання на «травму» та «больовий синдром» містяться виключно у поясненнях матері іншої сторони.

Зазначає, що рапорт інспектора поліції є службовим документом, складеним на підставі пояснень учасників події, а не особистого спостереження інспектора. Викладені у ньому обставини мають односторонній характер та відображають переважно позицію однієї сторони без належного підтвердження. За таких умов, вважає що рапорт не може вважатися достатнім та належним доказом для висновку про наявність складу правопорушення.

Вказує на суб?єктивність та упередженість характеристик навчального закладу, оскільки такі містять оціночні судження без зазначення конкретних фактів, дат чи документального підтвердження. Тому, категорично не погоджується з викладеними формулюваннями, оскільки вони мають односторонній характер та фактично надають перевагу одній зі сторін конфлікту оскільки у тексті характеристики містяться психологічні оцінки особистості дитини без проведення будь-якого фахового психолого-педагогічного дослідження, а особи, які підписали характеристику, не є експертами у сфері дитячої психології та не наділені повноваженнями надавати професійні психологічні висновки.

Вважає, що матеріали справи не містять жодного доказу ухилення від виконання нею батьківських обов?язків. Натомість подані нею докази підтверджують ??стабільну успішність у навчанні, відсутність дисциплінарних стягнень, ??відсутність перебування на обліку в ювенальній поліції, активну участь у спортивних секціях, музичну та творчу діяльність, ??участь у позашкільних заходах класу, участь у благодійних ініціативах, духовний розвиток та участь у церковному житті, членство у Пласті, діяльність якого ґрунтується на всебічному патріотичному вихованні, християнських моральних цінностях та самовихованні, активну співпрацю апелянта з педагогічним колективом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , яка підтримала подану апеляцію з викладених у ній мотивів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які належно оцінені судом першої інстанції і детально викладені у постанові.

Обґрунтовуючи такий свій висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адмінправопорушення, суд вірно поклав в основу оскаржуваної постанови наявні в матеріалах справи докази, а саме дані, відображені у:

протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №122671 від 03.02.2026, із викладеними обставинами правопорушення;

письмовій заяві ОСОБА_5 від 03.02.2026, в якій просить притягнути адміністративної до відповідальності учня 6-А класу Керекелицю Яромира, який 03.02.2026 в приміщенні ЗОШ №10 близько 11 год. 20 хв. наніс удар у зону пах рукою, коли її син зайшов у кабінет, далі син провів діалог, на що ОСОБА_6 продовжив напад, нічого не відповівши. Далі ОСОБА_6 завдав ногою удар у зону пах, чим наніс травму та больовий синдром. Діти у класі були присутні та бачили дані дії;

письмових поясненнях ОСОБА_5 від 03.02.2026, з яких встановлено, що 03.02.2026 у приміщенні ЗОШ №10 близько 11 год. 20 хв. учень 6-А класу ОСОБА_7 безпідставно та без пояснень почав агресивно поводитися до її сина ОСОБА_8 та наносити удари руками та ногами у лице та ноги і у зону пах, також вибив телефон на землю, чим викликав больовий синдром. Син після першого удару запитав, чому він наносить удар і за що. У відповідь ОСОБА_6 продовжував нападати, її син змушений був захищатися та давати здачу. Просить притягнути до адміністративної відповідальності;

письмових поясненнях ОСОБА_9 від 03.02.2026, з яких встановлено, що він сидів у класі та побачив, що ОСОБА_6 вдарив ногою ОСОБА_10 , а ОСОБА_10 вдарив у відповідь. Потім ОСОБА_10 вдарив у руку ОСОБА_6 , а ОСОБА_6 вдарив у руку ОСОБА_10 . Після чого їх розборонили однокласники;

письмових поясненнях ОСОБА_1 від 03.02.2026, з яких встановлено, що 03.02.2026 о 11 год. 27 хв. їй зателефонувала класний керівник ОСОБА_11 та повідомила, що між її сином ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відбулася бійка. Приїхавши до школи, з`ясувала у сина, що на перерві, заходивши до класу, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зіштовхнулися плечима, після чого її син відштовхнув ОСОБА_10 , за що останній також його штовхнув. В результаті чого почалася бійка. Яромир вдарив ОСОБА_10 в пах, а ОСОБА_10 зробив те саме у відповідь. Потім у клас зайшов класний керівник. Під час інциденту у класі не було дорослих;

характеристиці директора та класного керівника Тернопільської ЗОШ №10 від 04.02.2026 на ОСОБА_8 , з якої вбачається, що ОСОБА_12 за час навчання зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний учень, хлопець не завжди може контролювати себе та емоції, але на зауваження вчителів реагує, не проявляє спротиву на зауваження вчителів, хлопець перший не вступає та не провокує конфліктів, але якщо вони виникають, то учень їх не уникає, а може вступити у них;

характеристиці директора та класного керівника Тернопільської ЗОШ №10 від 04.02.2026 на ОСОБА_7 , з якої вбачається, що ОСОБА_7 за час навчання проявляє себе як недисциплінований учень, навчальний матеріал засвоює на високо-достатньому рівні, потребує постійного контролю за поведінкою зі сторони вчителя, батьки контролюють навчання та поведінку сина, але результативність відсутня, за характером хлопець різкий, емоційний, нестриманий, часто провокує бійки та конфлікти серед хлопців класу. ОСОБА_13 почуває себе ображеним в дитячому колективі, але дати належну оцінку своїм словам і вчинкам не може. Має потреби в увазі, признанні;

рапорті інспектора ВСОБ УПП в Тернопільській області ДПП І.Слухинського встановлено, що 03.02.2026 близько 11 год. 28 хв. під час несення служби в ЗОШ №10, до нього підійшов учень 6 А класу ОСОБА_14 , який повідомив, що 03.03.2026 близько 11 год. 20 хв. його однокласник ОСОБА_15 почав з ним бійку в приміщенні школи, а саме завдав удари руками та ногами, вибив з рук телефон та кинув окуляри. В подальшому, поспілкувавшись із свідками даної події, учнями 6 А класу, учасниками конфлікту та батьками учасників, відповідно до написаної заяви ОСОБА_5 та наданих пояснень свідка, учня 6 А класу ОСОБА_16 , прийнято рішення про написання протоколу за ч. 1 ст. 184 КУпАП на ОСОБА_1 . Учасники конфлікту від медичної допомоги відмовилися.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги місцевим судом були дотримані у повному обсязі і будь-яких порушень під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку не встановлено.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Доводи апелянта про порушення права на захист спростовуються матеріалами справи, оскільки ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи судом, що підтверджується зазначенням відповідної інформації у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, вона мала реальну можливість реалізувати своє право на ознайомлення із матеріалами справи, заявлення клопотань та надання доказів, які зрештою були подані в судовому засіданні, де апелянт змогла висловила власну позицію щодо обставин справи.

Доводи апелянта про взаємний характер конфлікту та недоведеність обставин адміністративного правопорушення не знаходять свого підтвердження під час перевірки матеріалів справи в суді апеляційної інстанції.

Так, з письмових пояснень очевидця події ОСОБА_17 від 03.02.2026 року вбачається, що він, перебуваючи у класі, бачив, як ОСОБА_6 першим вдарив ногою ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_10 завдав удару у відповідь. Надалі між ними відбулася короткочасна сутичка, після якої їх розборонили однокласники. Таким чином, наведені пояснення свідка свідчать про те, що конфлікт був ініційований саме ОСОБА_6 , що також спростовують твердження апелянта про відсутність доказів, які підтверджують обставини конфлікту

Безпідставними є й доводи ОСОБА_1 щодо упередженої характеристики, наданої навчальним закладом. Вказаний документ складений посадовими особами закладу освіти в межах їхніх повноважень на підставі спостереження за поведінкою учня під час навчального процесу, а тому підлягає врахуванню судом як один із письмових доказів. При цьому наведення у характеристиці відомостей про особливості поведінки учня не є психологічним експертним висновком, а відображає оцінку педагогічних працівників щодо його поведінки в умовах навчального середовища. Така характеристика в сукупності з іншими доказами підлягає оцінці судом та підтверджує факт ухилення від виконання передбачених законом обов`язків щодо забезпечення належних умов виховання та контролю за поведінкою дитини, що призвело до вчинення останнім протиправних дій.

Наявність у дитини позитивних характеристик, успішності у навчанні, участі у спортивних чи позашкільних заходах, громадській та релігійній діяльності, на що посилається апелянт, сама по собі не виключає факту вчинення конкретного правопорушення та не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин події.

Таким чином, апелянт не навів жодного доводу, який би ставив під сумнів об`єктивність чи допустимість доказів, покладених в основу рішення суду першої інстанції. Встановлена сукупність доказів дає достатні підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП. Підстав для скасування постанови не вбачається.

Однак, вважаю що слід змінити накладений судом на ОСОБА_1 захід адміністративного стягнення на більш м`який у виді попердження оскільки вона вперше притягується до адміністративної відповідальності та надані нею документи свідчать про те що вона вживає заходи щодо належного виховання дитини.

Отже, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2026 року змінити в частині накладеного на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП заходу адміністративного стягнення. В решті постанову суду слід залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КупАП, суддя -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині накладеного заходу адміністративного стягнення. Вважати ОСОБА_1 підданою адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 184 КУпАП у виді попередження. В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя