Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №466/8601/19 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/8601/19 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 22-ц/811/4049/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.

секретаря: Заяць Я.І.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Муха М.Т., про визнання недійсним договору іпотеки квартири, зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 (в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 , ОСББ «ЛІДЕР 1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання незаконною та скасування (зняття) реєстрації місця проживання,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Муха М.Т., про визнання недійсним договору іпотеки квартири.

Позов мотивувала тим, що 23 грудня 2011 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № IKIFG.5667.004 від 23 грудня 2011 року, укладеним між її чоловіком ОСОБА_4 та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мухою М.Т., зареєстрований в реєстрі за № 1839, до якого в подальшому вносилися зміни.

Предметом договору іпотеки стала належна їм на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 89.1 кв.м., що складається з трьох житлових кімнат.

Передана в іпотеку квартира є єдиним місцем проживання її сім`ї, в тому числі і малолітніх дітей, які з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири набули право користування цією квартирою, що належало їм і на момент укладення договору іпотеки.

Іпотечний договір укладено за відсутності попередньої згоди органу опіки та піклування, яка є обов`язковою при передачі в іпотеку квартири, що є місцем проживання малолітніх дітей.

Наслідком звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є виселення всіх мешканців квартири, тому укладення ОСОБА_4 іпотечного договору суперечить законним правам та інтересам малолітніх дітей, оскільки позбавить їх єдиного місця проживання.

В подальшому на підставі договору про відступлення права вимоги від 08 листопада 2017 року, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 5028, до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» перейшло право вимоги, що належало банку за іпотечним договором

З наведених підстав просила визнати недійсним договір іпотеки квартири №ZXR019521.5667.005 від 23 грудня 2011 року за реєстровим № 1839 зі змінами, внесеними договором про внесення змін від 27 лютого 2012 року за реєстровим № 373.

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 (в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 , ОСББ «ЛІДЕР 1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання незаконною та скасування (зняття) реєстрації місця проживання.

Зустрічний позов мотивували тим, що кредитні кошти надано боржнику на купівлю квартири, що є предметом іпотеки.

Укладаючи іпотечний договір, іпотекодавець зобов`язався не подавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_1 без письмової згоди на це іпотекодержателя.

09 жовтня 2019 року без згоди іпотекодержателя у вищезазначеній квартирі зареєстровано місце проживання неповнолітніх дітей іпотекодавця: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При укладенні договору іпотеки малолітні на той час діти не були зареєстровані в квартирі, що є предметом іпотеки, а при їх реєстрації не надано оригіналу договору купівлі-продажу квартири, що свідчить про те, що така відбулася з порушенням Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.

Наявність зареєстрованих осіб за адресою предмета іпотеки, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» має право звернути стягнення, негативно відображається на її вартості, а забезпечення первісного позову унеможливлює реалізацію предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

З наведених підстав просили визнати незаконною та скасувати (зняти) реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Муха М.Т., про визнання недійсним договору іпотеки квартири №ZXR019521.5667.005 від 23.12.2011 року за реєстр. № 1839 із змінами внесеними Договором про внесення змін від 27.02.2012 р. за реєстр. № 373, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Муха М.Т., укладених між ОСОБА_4 та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» - відмовлено.

У задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 (в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 , ОСББ «ЛІДЕР 1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання незаконною та скасування (зняття) реєстрації місця проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 – відмовлено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ».

В апеляційній скарзі покликається на те, що до зустрічної позовної заяви долучено копію повідомлення від 01 жовтня 2019 року про намір укласти договір купівлі-продажу квартири, що підтверджує його намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Саме після отримання ОСОБА_4 вищезазначеного повідомлення, здійснено реєстрацію його місця проживання та місця проживання його малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою предмета іпотеки з метою перешкоджання зверненню стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу в позасудовому порядку.

Позовні вимоги зустрічного позову стосувалися не зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 та його малолітніх дітей, а визнання незаконною та скасування реєстрації їх місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 .

Реєстрація місця проживання відповідачів у вищезазначеній квартирі здійснена за відсутності згоди іпотекодержателя з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та всупереч вимогам договору іпотеки є підставою для її скасування.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ».

Учасники справа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку в електронному вигляді судових повісток-повідомлень до їхніх електронних кабінетів ( т. 4 а.с. 65, 67, 69, 71, 73) та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т. 4 а.с. 76, 77).

В судове засідання сторони не з`явилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи колегія суддів ухвалила проводити розгляд справи без участі сторін.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 13 березня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 23 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1KIFG.5667.004, за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове платне користування для купівлі нерухомого майна грошові кошти в сумі 240 000.00 грн з терміном користування до 22 грудня 2026 року за процентною ставкою 18 % річних.

З метою забезпечення виконання умов вищезазначеного кредитного договору 23 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» укладено договір іпотеки квартири №ZXR019521.5667.005, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мухою М.Т, зареєстрований в реєстрі за № 1839, за умовами якого передано в іпотеку трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 89.1 кв.м, житловою площею 49.9 кв.м.

27.02.2012 року між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» укладено договір про внесення змін до договору іпотеки квартири №ZXR019521.5667.005, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мухою М.Т., зареєстрований в реєстрі за № 373.

Крім того, 23 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір поруки РХ029031.20024.001, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником умов кредитного договору №1KIFG.5667.004 від 23 грудня 2011 року.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 185188522 від 17 жовтня 2019 року підтверджується, що 13 січня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу № 1834 від 23 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мухою М.Т., за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 з 02 жовтня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 .

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, підтверджується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, підтверджується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08 листопада 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ», укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 60, за умовами якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку права вимоги до позичальників та поручителів, зазначених в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, що є додатком № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 60 від 08 листопада 2017 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» перейшло право вимоги за кредитним договором № 1KIFG.5667.004 від 23 грудня 2011 року, боржником за яким є ОСОБА_4 , та договором іпотеки квартири №ZXR019521.5667.005 від 23 грудня 2011 року.

01 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» надіслало ОСОБА_4 повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

У вищезазначеному повідомлені міститься вимога до ОСОБА_4 протягом тридцятиденного строку з моменту отримання даної вимоги усунути порушення умов кредитного договору та оплатити заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 768 973.99 грн за вказаними реквізитами.

Крім того, повідомлено позичальника про те, що у випадку невиконання цієї вимоги у встановлений законом строк, Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» задовольнить свої вимоги за кредитним договором шляхом зверення стягнення на предмет іпотеки.

Повідомлення від 01 жовтня 2019 року отримано ОСОБА_4 03 жовтня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1. а.с. 199).

Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописку від 10 жовтня 2019 року № 54, виданою Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Лідер 1», в квартирі АДРЕСА_1 з 09 жовтня 2019 року зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 21).

Згідно з довідкою від 29 травня 2024 року № 29/24, виданою ОСББ «Лідер 1», ОСОБА_4 разом із сім`єю проживав без реєстрації у за вищезазначеною адресою квартирі АДРЕСА_1 з грудня 2011 року. (т. 4 а.с. 186).

Обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» вважає, що реєстрація місця проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , в квартирі, яка є предметом іпотеки, порушує його права як іпотекодержателя, оскільки перешкоджає реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

При цьому, пред`являючи зустрічні позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю заявлило лише вимогу про скасування (зняття) реєстрації місця проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 ЖК України).

Реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому зняти особу з реєстрації за місцем проживання можна лише за умови втрати нею права користування цим житлом чи у зв`язку з її виселенням (добровільно чи у примусовому порядку).

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою;4) оголошення фізичної особи померлою.

Крім того, згідно із підпунктом 2 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою .

Виходячи із норм цивільного та цивільного процесуального законодавства, позивач формує позовну заяву, зміст якої складається із предмету та підстав позову. Предмет позову становить матеріально-правову та процесуально-правову вимогу позивача до відповідача, а підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги: фактичні та правові.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом в даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» заявило лише вимогу про скасування (зняття) реєстрації місця проживання відповідачів за зустрічним позовом в квартирі, що є предметом іпотеки.

Однак, вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» заявлено не було.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У зв`язку із цим, відповідно до статті 16 ЦК України вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права.

У постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/5442/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішення вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття третіх осіб з реєстрації місця проживання залежить (є похідним) від вирішення спору щодо права власності на квартиру.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» не зверталося до суду з майновими вимогами щодо квартири АДРЕСА_1 , а матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності розпочатої процедури звернення стягнення на іпотечне майно.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_4 та його неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , законним представником яких є ОСОБА_1 , як спосіб захисту порушеного права позивача, що є іпотекодержателем, є передчасними.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 (в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 , ОСББ «ЛІДЕР 1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання незаконною та скасування (зняття) реєстрації місця проживання .

Доводи апеляційної скарги про те, що реєстрацією відповідачів у спірній квартирі за відсутності згоди іпотекодержателя порушуються його права не знайшли свого підтвердження, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» не зверталося з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13 березня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Шандра М.М.