Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №465/3888/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/3888/24 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.

Провадження № 22-ц/811/2333/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Л.М. Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 26 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Служба у справах дітей управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в:

20.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обгрунтовувала тим, що 30 квітня 2013 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб у Франківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька ОСОБА_5 . Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13.03.2024 року у справі № 465/1006/24 шлюб між ними розірвано. Діти проживають разом з нею, натомість відповідач з 2020 року проживає окремо та участі у вихованні їхніх спільних дітей не бере. 03.04.2024 року Франківським районним судом м. Львова видано за її заявою судовий наказ, яким вирішено стягувати з ОСОБА_3 аліменти на її користь на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку. Однак, зазначений судовий наказ відповідачем не виконується. За час спільного проживання відповідач створював напружену атмосферу вдома, вчиняв скандали, що завдавало шкоди психічному здоров`ю дітей. Унаслідок неадекватної поведінки відповідача під час одноразового епізоду відвідування ним доньки ОСОБА_5 у дитячому садочку, в останньої почалась істерика, після чого відповідач більше жодного разу не відвідував дітей, не цікавився їхнім життям, здоров`ям, навчанням, тобто повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дітей. Просила позов задоволити.

Оскаржуваним рішенням в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Служба у справах дітей управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено.

Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши контроль за виконанням ним батьківських обов?язків на Службу у справах дітей управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У скарзі зазначила, що постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що фактично з 2020 року ОСОБА_3 не брав участі у жодній важливій події з життя дітей, не вітав їх зі святами (днями народження, днем ІНФОРМАЦІЯ_5 ), не з`являвся на дошкільні і шкільні заходи (випускні з дитячого садочка, 1 вересня, останній дзвоник). Зазначене підтверджується численними фотографіями з сімейних свят та важливих для дітей подій, де присутні позивач, бабуся дітей ОСОБА_6 (мама ОСОБА_1 ), дідусь ОСОБА_7 (тато ОСОБА_1 ) та діти (фото долучені до позовної заяви). Також до позовної заяви долучено фото робочого зошита ОСОБА_5 , де, зображаючи свою сім`ю, вона малює себе, брата, бабусю та маму. Крім того, постійний догляд матері та бабусі та відсутність батька у житті дітей підтверджується довідкою Навчально-виховного Центру св. Зигмунда від 22.12.2023 року про те, що « ОСОБА_8 у 2022-2023 році відвідувала дошкільну групу. В цьому часі її батько не приводив і не забирав дочки додому, не спілкувався з вихователями, не брав участі в дошкільних святах та батьківських зборах, не проводив оплати за перебування дитини в закладі», довідкою Миртюківського ліцею Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області №0144/101 від 12.12.2023 року про те, що « ОСОБА_8 навчаєтьсяу 1 класі Миртюківського ліцею. В період з 01.09.2023 року її батько ОСОБА_3 не брав участі у вихованні дитини, а саме не спілкувався з вчителями, не забирав дитину додому, не брав участі у батьківських зборах», довідкою Моршинського ліцею ім.Константина Малецького №201/02-23 від 06.12.2023 року про те, що « ОСОБА_4 навчаєтьсяу 3-А класі Моршинького ліцею ім. К.Малецького, в період з 01.09.2021 року по 04.12.2023 року його батько ОСОБА_3 не брав участі у вихованні дитини, а саме не спілкувався з вчителями, не забирав дитину додому, не брав участі в батьківських зборах», довідкою КЗ «Стрийська ДЮСШ сестер Музичук» №21 від 21.12.2023 року про те що « ОСОБА_4 займається шахами в КЗ «Стрийська ДЮСШ сестер Музичук. З 01.09.2022 року по 21.12.2023 року його батько ОСОБА_3 не приходив до дитячо-юнацької спортивної школи, не спілкувався з керівництвом та тренерсько-викладацьким складом, не цікавився справами та спортивними успіхами сина, не був присутній на жодних змаганнях, не приводив та не забирав ОСОБА_9 додому після тренувань», заявами сусідів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 18.12.2023 року, відповідно до яких батько дітей не проживає з дітьми та не відвідує їх протягом останніх трьох років. Обставина відсутності чи наявності батька у житті дітей дошкільного та шкільного віку протягом 2 додаткових років є дуже суттєвою, оскільки саме у цьому віці у дитини формуються тісні особистісні зв`язки з сім`єю та оточенням. Вважає, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_3 усунувся від виконання батьківських обов`язків, при цьому не спілкується з дітьми з 2020 року, а не з 2022 року, як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задоволити.

У засіданні суду апеляційної інстанції представники ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_12 скаргу підтримали, надали пояснення, аналогічні змісту скарги, просили скаргу задоволити, рішення суду скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задоволити.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_13 проти скарги заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Представник Служби у справах дітей управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради - Мочарська М.М. скаргу підтримала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до положень ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зазначив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17).

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.11.2023 року у справі № 601/928/22, категоричне заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав, подання відзиву на позов та апеляційну скаргу, може свідчити про його інтерес до дитини та про бажання брати участь у її вихованні.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення ч. 6 ст. 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне – за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Судом встановлено, що з 30 квітня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13.03.2024 року у справі № 4651006/24 було розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.04.2024 року Франківським районний суд м. Львова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.02.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно витягів з реєстру територіальної громади № 2024/000167089, № 2024/000167075 від 05.01.2024 року, № 2024/000702471 від 22.01.2024 року зареєстрованим місцем проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є зареєстроване місце проживання їх матері - позивачки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Разом з тим, діти сторін фактично проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою Львівська область, Стрийський район, с. Довге.

Відповідно до довідки Моршинського ліцею імені Константина Малецького Моршинської міської ради № 201/02-23 від 06.12.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 3-му класі Моршинського ліцею імені К.Малецького. В період з 01.09.2021 року по 04.12.2023 року його батько ОСОБА_3 не спілкувався з вчителями, не забирав дитину додому, не брав участі в батьківських зборах.

Згідно довідки № 01-44/101 від 12.12.2023, виданої Миртюківським ліцеєм Стрийської міської ради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 1-му класі Миртюківського ліцею. В період з 01.09.2023 року по 12.12.2023 року її батько ОСОБА_3 не спілкувався з вчителями дитини, не забирав дитину зі школи додому та не брав участі у батьківських зборах.

Як убачається з довідки від 22.12.203 року, виданої Начально-виховним Центром Св. Зигмунда для дітей та дітей-сиріт, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2022-2023 навчальному році відвідувала дошкільну групу Начально-виховного Центру Св. Зигмунда для дітей та дітей-сиріт. У зазначений період її батько ОСОБА_3 не приводив і не забирав дочку додому, не спілкувався з вихователями, не брав участі в дошкільних святах та батьківських зборах, не проводив оплати за перебування дитини в закладі.

Згідно показів допитаних районним судом свідків ОСОБА_6 (мама ОСОБА_1 ) та ОСОБА_14 (психолог та логопед у студії розвитку дітей) з 2020 року ОСОБА_3 не бере участі у виховані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дітьми займається лише їх мама - позивачка ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_6 . Зустрічі батька з дітьми, які відбувалися у період з 2020 року мали негативний вплив на дітей, закінчувалися конфліктними ситуаціями, оскільки відповідач вів себе неадекватно. Батько є травмуючим фактором для дітей, спілкування з ним у них викликає лише неспокій, страх, тривожність, зокрема розлади мовлення та порушення сну.

Як убачається з матеріалів справи, 22.04.2024 року відповідач ОСОБА_3 звертався до Служби у справах дітей управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради з заявою про визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми, в якій зіслався на вчинення матір`ю дітей - ОСОБА_1 перешкод у його спілкуванні з ними.

Крім того, з вересня 2024 року у провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває справа № 465/5784/24за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку і способу участі батька у їх вихованні, яка на даний час не розглянута.

Рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради від 19 березня 2025 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Звертаючись до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо його дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , позивачка покликалася на те, що відповідач з 2020 року самоусунувся від виконання покладених на нього батьківських обов`язків, проживає окремо не навідується до дітей, не цікавиться їхнім життям, не бере участі у їх вихованні та важливих для дітей подіях у їхньому житті. Агресивно поводячись та створюючи конфліктні ситуації у пристуності дітей, завдає шкоди їхньому психологічному здоров`ю.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не надано належних доказів на підтвердження умисної винної поведінки відповідача, спрямованої на його свідоме ухилення від участі у вихованні та піклуванні про дітей, що є єдиною підставою для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. При цьому, суд вважав, що втручання у приватне і сімейне життя шляхом позбавлення дітей присутності батька ( ОСОБА_3 ) у їхньому житті не є виправданим і пропорційним з огляду на виявлене ним бажання брати активну участь у житті дітей.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає встановленим судом обставинам та зібраним у справі доказам, які в сукупності не дають підстав для висновку про самоусунення відповідача як батька від виховання дітей та свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Крім того, позивач не довела перед судом, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення відповідача батьківських прав щодо них.

При цьому, колегія суддів враховує, що непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав одного з них , оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20.

Доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 26 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст ухвали складено 13 березня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра