Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №670/72/26 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Єдиний унікальний номер № 670/72/26

Провадження № 1-кп/670/13/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинувач еної – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026243000000133 від 20.01.2026, відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Карижин, Віньковецького району, Хмельницької області, громадянки України, з середньою освітою, одруженої, на утриманні малолітніх дітей немає, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 протягом тривалого часу, більш точним часом органом досудового розслідування не встановлено, нехтуючи забезпечення належних умов, як цього вимагає Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», Закон України «Про ветеринарну медицину», наказ Мінекономіки № 224 «Про затвердження вимог до благополуччя сільськогосподарських тварин під час їх утримування», ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, утримуючи велику ротату худобу (далі ВРХ) у приміщенні, яке не обладнане як вольєр для сільськогосподарських тварин; не забезпечує норм освітлення, вентиляції, вологості та температурного режиму; не відповідає мінімальним вимогам до площі утримання; не має умов для ізоляції, карантину та ветеринарного контролю та відсутністю систематичного годування.

В подальшому, незважаючи на те, що для утримання сільськогосподарських тварин, необхідні спеціально облаштовані приміщення (великі рогаті худоби — площа 2,5 кв.м., висота 2,5 м.), бетонною підлогою з ухилом для стоку гною, із забезпеченням годування, системи вентиляції, температурного контролю та освітлення, ОСОБА_4 не забезпечила, належне утримування ВРХ із відсутністю систематичного годування, що призвело до того, що тварина перебувала у просторах, непридатних для життя сільськогосподарських тварин, в умовах недостатньої вентиляції та освітлення, без належного температурного режиму, без можливості природної активності, без ветеринарного контролю, без систематичного годування, що призвело до її виснаження та загибелі.

Позиція учасників судового провадження.

Позиція сторони обвинувачення. Прокурор в судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 299 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винуватість обвинуваченої повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. Відносно обвинуваченої доцільно обрати покарання в межах санкції статті Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення і покарання згідно санкції статті за ч.1 ст. 299 КК України, а саме 2 роки обмеження волі. Прокурор звернув увагу, зважаючи на те, що ОСОБА_4 вину за інкримінованим обвинуваченням визнала повністю, щиро розкаялася в судовому засіданні, просив, на підставі ст. 75 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік і 6 (шість) місяців, з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Позиція обвинуваченої. Обвинувачена ОСОБА_4 під час судового розгляду даного кримінального провадження повністю визнала свою вину у пред`явленому їй обвинуваченні за ч.1 ст. 299 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Просила суд суворо її не карати, вона зробила для себе відповідні висновки, зазначила, що більше такого не повториться.

Визначений обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та встановлений порядок їх дослідження.

Після оголошення прокурором обвинувального акта, роз`яснення обвинуваченій ОСОБА_4 суті обвинувачення, з`ясування її ставлення до пред`явленого обвинувачення, яка свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення визнала повністю та беззастережно, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій, підтвердила всі без винятку викладені в обвинувальному акті обставини, щиро розкаялася, суд заслухав позицію прокурора та обвинуваченої щодо обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження.

Після роз`яснення учасникам судового провадження змісту ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що обвинувачена у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники кримінального провадження не оспорюють фактичні обставини справи, не заперечують щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, учасники правильно розуміють зміст цих обставин та наслідки не дослідження даних доказів, зокрема, позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, та те, що у суду відсутні сумніви у добровільності їх позицій, а тому докази, які стверджують фактичні обставини справи, в судовому засіданні не досліджувались, а вважаються встановленими судом на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.

Беручи до уваги наведене, судом постановлено провести допит обвинуваченої, дослідити документи, що характеризують особу обвинувачену.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , вину визнала повністю та підтвердила наведені в обвинувальному акті обставини та неналежний догляд за твариною, тривале перебування у приміщенні без виходу на вулицю. Підтвердила загибель тварини через недостатній та неналежний догляд.

Судом також були досліджені характеризуючі дані на обвинувачену:

- згідно відповіді СІП ХРУП ГУНП в Хмельницькій області на вимогу №12026-0133 від 22.01.2026 обвинувачена ОСОБА_4 згідно ст. 89 КК України раніше не судима;

- згідно відповіді КНП «Віньковецька БЛ» на запит слідчого від 22.01.2026 №0133 ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, у лікаря нарколога не перебуває;

- згідно довідки-характеристики голови Віньковецької селищної ради ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , скарг, заяв та інших компроментуючих матеріалів на вказану особу до селищної ради не надходило.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК України.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 299 КК України, а саме як жорстоке поводження з твариною, що відноситься до хребетних, що призвело до загибелі тварини.

Обвинувачена ОСОБА_4 обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України не оспорює, вважає, що вони встановлені в повному обсязі, в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнала повністю, її позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст інкримінованого їй обвинувачення та визнаних нею обставин вчинення кримінального правопорушення, правову кваліфікацію такого кримінального правопорушення і така позиція обвинуваченої є добровільною, указані фактичні обставини кримінального провадження ніким з учасників судового розгляду не оспорюються, суд вважає поза розумним сумнівом доведеною винуватість ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні, а саме у вчиненні за вищевикладених обставин жорстокого поводження з твариною, що відноситься до хребетних, що призвело до загибелі тварини, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України.

Мотиви призначення покарання. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими (спеціальна превенція), так і іншими особами (загальна превенція). Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на наведене покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші особливості справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості скоєного злочину.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, не встановлено.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а також конкретні обставини вчиненого злочину, щире каяття обвинуваченої.

Крім того, досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченої, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 по місцю проживання характеризується посередньо, одружена, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, її відношення до скоєного, обставини, що пом`якшують покарання, обставини, що обтяжують покарання, а також те, що обвинувачена згідно з ст. 89 КК України раніше не судима, вину у вчиненому визнає.

Отже, з урахуванням наведених обставин, думки прокурора та обвинуваченої, суд, під час вирішення питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , виходячи з положень ст. 65 КК України, вважає за доцільне призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 299 КК України – у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень. Суд не знаходить підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Виходячи зі змісту ст. 75 КК України, її положення застосовуються лише у тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді обмеження волі, ураховуючи тяжкість злочину, особу винної та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженої без реального відбування призначеного покарання.

Крім цього суд враховує, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності та на переконання суду її поведінка не становить загрози для оточуючих та суспільства.

З огляду на наведене, повною мірою врахувавши мету покарання, встановлені судом обставини, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, обставини вчинення злочину, поведінку обвинуваченої під час судового розгляду, не заперечення нею вчинення злочину, позицію прокурора, який в судових дебатах просив призначити обвинуваченій покарання у виді обмеження волі на два роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбуття покарання з випробуванням, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне застосувати ст.75 КК України звільнивши її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо вона протягом визначеного строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки, визначені ч. 1 ст.76 КК України.

В рамках кримінального провадження запобіжний захід не обирався, процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі ч.1 ст. 299 КК України, керуючись ст. 349, 370, 373, 374, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк на 1 (один) рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Вирок суду може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Віньковецький районний суд Хмельницької області.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Проголошено резолютивну частину вироку на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, прилюдно 13 березня 2026 року, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1