Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №465/7080/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 465/7080/25

Провадження № 2/466/655/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 березня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Торської І.В.

секретаря судового засідання Вонсович Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість: за договором №23387-03/2023 від 15.03.2023 у розмірі 15600 грн., за договором №35464-04/2023 від 22.04.2023 у розмірі 19500 грн., за договором №7159535 від 25.02.2023 в розмірі 6821,42 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову покликається на те, що 25.02.2023 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 7159535 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до розділу 1 договору, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 2000,00 грн, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до розділу 2 Договору Позика надається строком на 20 днів. ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», свої зобов`язання за договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні позики. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес».

28.08.2023 року між ТОВ ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині ТОВ «Свеа Фінанс») укладено договір факторингу № 01.02-47/23, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. На даний час у відповідача існує заборгованість за договором №7159535 від 25.02.2023 у сумі 6821,42 гривень, яка складається із заборгованості за основним боргом 2000,00 гривень; заборгованості по відсотках у сумі 4821,42 гривень.

Окрім цього, 15.03.2023 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» укладено договір про надання фінансового кредиту №23387-03/2023, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «Інвеструм» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 4000,00 гривень, строком на 25 днів, зі сплатою 2,5 % на день. ТОВ «ФК «Інвеструм» свої зобов`язання по договору виконало повністю, разом з тим, відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, що спричинило виникнення заборгованості. 03.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файнесн Груп» укладено договір факторингу №3072023, відповідно до умов якого до ТОВ «Стар Файнесн Груп» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №23387-03/2023. 29.11.2023 між ТОВ «Стар Файнесн Груп» та ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - ТОВ «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу №01.02-79/23, відповідно до умов якого до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №23387-03/2023 від 15.03.2023. На даний час у відповідача існує заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №23387-03/2023 у сумі 15600,00 гривень, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 4000,00 гривень; заборгованості по відсотках у сумі 11600,00 гривень.

Окрім того, 22.04.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвеструм» укладено договір про надання фінансового кредиту №35464-04/2023, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «Інвеструм» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 5000,00 гривень, строком на 25 днів, зі сплатою 2,5 % на день. ТОВ «ФК «Інвеструм» свої зобов`язання по договору виконало повністю, разом з тим, відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, що спричинило виникнення заборгованості. 03.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файнесн Груп» укладено договір факторингу №3072023, відповідно до умов якого до ТОВ «Стар Файнесн Груп» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №35464-04/2023 від 22.04.2023. 29.11.2023 між ТОВ «Стар Файнесн Груп» та ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - ТОВ «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу №01.02-79/23, відповідно до умов якого до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №35464-04/2023 від 22.04.2023. На даний час у відповідача існує заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №35464-04/2023 від 22.04.2023 у сумі 19500,00 гривень, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 5000,00 гривень; заборгованості по відсотках у сумі 14500,00 гривень.

Враховуючи наведене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова від 29.08.2025 вказану цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м.Львова.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова від 25.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» в судове засідання не прибув, однак разом з позовною заявою подав клопотання, в якому просив розглядати справу без участі представника позивача і у випадку неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, що стверджується довідками про доставку SMS-повідомлень, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без її участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону (ч.ч.4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.ч.12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Вищевказані правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц.

Судом встановлено, що 25.02.2023 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (з фіксованою процентною ставкою) №7159535, згідно з яким позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти у сумі 2000 грн., строком на 20 днів, тобто до 17.03.2023, з базовою процентною ставкою за перший день користування позикою у розмірі 27,31%, та базовою процентною ставкою з другого дня користування позикою у розмірі 2,50%, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором: 71QlyhStd3.

ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 2000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

Вказане підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» №КД-000013012/ТНПП від 24.02.2025, згідно якого 25.02.2023 перераховано кошти в сумі 2000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер платежу 7fa7299a-6ca7-46b0-9d57-e13f2a63abf3.

27 серпня 2023 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-47/23, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-47/23, до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №7159535 від 25.02.2023.

Окрім цього, судом встановлено, що 15.03.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №23387-03/2023, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Строк договору відповідно до п.1.2 становить 25 дні, тобто з 15.03.2023 по 08.04.2023.

Згідно п.1.3 договору, клієнт сплачує товариству 912,50% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу.

ТОВ «ФК «Інвеструм» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

Вказане підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua) №2919_250318185143 від 18.03.2025, згідно якого 15.03.2023 01:35:02 перераховано кошти в сумі 4000,00 грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі 211458104.

Окрім цього, 22.04.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №35464-04/2023, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Строк договору відповідно до п.1.2 становить 25 дні, тобто з 22.04.2023 по 16.05.2023.

Згідно п.1.3 договору, клієнт сплачує товариству 912,50% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу.

ТОВ «ФК «Інвеструм» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

Вказане підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua) №2919_250318185143 від 18.03.2025, згідно якого 22.04.2023 03:55:03 перераховано кошти в сумі 5000,00 грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі 227064784.

03 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу №3072023, відповідно до умов якого до ТОВ ««Стар Файненс Груп» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договорами про надання фінансового кредиту, в тому числі №23387-03/2023 від 15.03.2023 та №35464-04/2023 від 22.04.2023.

29 листопада 2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-79/23, відповідно до умов якого ТОВ «Росвен Інвест Україна» правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договорами про надання фінансового кредиту, в тому числі №23387-03/2023 від 15.03.2023 та №35464-04/2023 від 22.04.2023.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із наданими ТОВ «Свеа Фінанс» розрахунками про стан заборгованості, заборгованість відповідача становить:

по договору позики №7159535 від 25.02.2023 в розмірі 6821,42 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 2000,00 грн; заборгованість по відсотках - 4821,42 грн.;

по договору про надання фінансового кредиту №23387-03/2023 від 15.03.2023 в розмірі 15600,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 4000,00 грн., заборгованість по відсотках - 11600,00 грн.;

по договору про надання фінансового кредиту №35464-04/2023 від 22.04.2023 в розмірі 19500,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5000,00 грн., заборгованість по відсотках - 14500,00 грн.

Відтак, з врахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення по договору позики №7159535 від 25.02.2023 заборгованість за основним боргом у розмірі 2000,00 грн.; по договору про надання фінансового кредиту №23387-03/2023 від 15.03.2023 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 4000,00 грн.; по договору про надання фінансового кредиту №35464-04/2023 від 22.04.2023 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 5000,00 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості в частині нарахування відсотків, виходячи з наступного.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Так, пунктом 2 договору позики №7159535 від 25.02.2023 визначено, що кредит надається строком на 20 днів, тобто до 17.03.2023.

Пунктом 1.3. договору про надання фінансового кредиту №23387-03/2023 від 15.03.2023 визначено, що кредит надається строком на 25 днів, тобто до 08.04.2023.

Пунктом 1.3. договору про надання фінансового кредиту №35464-04/2023 від 22.04.2023 визначено, що кредит надається строком на 25 днів, тобто до 16.05.2023.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором позики №7159535 від 25.02.2023, нарахування процентів здійснювалось з 25.02.2023 по 28.08.2023, тобто за період, більший, ніж 20 днів.

З розрахунків заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №23387-03/2023 від 15.03.2023, нарахування процентів здійснювалось з 15.03.2023 по 08.07.2023, тобто за період, більший, ніж 25 днів.

Також, як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №35464-04/2023 від 22.04.2023, нарахування процентів здійснювалось з 15.03.2023 по 15.08.2023, тобто за період, більший, ніж 25 днів.

Таким чином, враховуючи, що після спливу визначеного договорами строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договорами відсотки за кредитом припиняється і в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, про що зазначено у Постанові Великої палати ВС від 28.03.2018 у справі №14-10цс18, вимоги позивача про стягнення відсотків, нарахованих після закінчення строку дії договору, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Вимогу про стягнення грошових коштів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивач не заявляв.

Відтак, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість по відсотках за користування кредитом (позикою) згідно ч.1 ст.1048 ЦК України в межах строку кредитування, визначеного в укладених між сторонами договорах, а саме:

по договору позики №7159535 від 25.02.2023 в розмірі 1496,20 грн.;

по договору про надання фінансового кредиту №23387-03/2023 від 15.03.2023 в розмірі 2500,00 грн.;

по договору про надання фінансового кредиту №35464-04/2023 від 15.03.2023 в розмірі 3125,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» підлягають частковому задоволенню.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч.1 ст.141 ЦПК України та вважає, за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого ТОВ «Свеа Фінанс» судового збору в розмірі 1047,12 грн.

Керуючись ст.ст.2, 81, 89, 141, 142, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договорами в розмірі 18121 (вісімнадцять тисяч сто двадцять одна) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 1047 (одна тисяча сорок сім) грн. 12 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса місцезнаходження: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду складено та підписано 12.03.2026.

Суддя І.В.Торська