Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №466/11506/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11506/25

Провадження № 2/466/1064/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13 березня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Торської І.В.

секретаря судового засідання Вонсович Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування

в с т а н о в и в :

08 грудня 2025 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулося до суду через підсистему "Електронний суд" з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 56 971,52 грн., з яких: - сума виплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті Відповідачем в порядку регресу в розмірі 31 985,62 грн., штрафні санкції, а саме: - інфляційні втрати в розмірі 6 298,80 грн.; - пеня в розмірі 16 922,92 грн.; - три відсотки річних в розмірі 1 764,18 грн., а також судові витрати (судовий збір у розмірі 2 422, 40 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300,00 грн.).

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19.10.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія транспортного засобу Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-204131255.

Позивачем було здійснено врегулювання страхового випадку та обчисленого розмір страхового відшкодування відповідно до Закону № 1961-IV, що підтверджується матеріалами страхової справи. Матеріали страхової справи містять документи щодо порядку обчислення страхового відшкодування, складових та кінцевого результату. Враховуючи матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування Позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-204131255 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . За полісом страхування №EP-204131255 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 0,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 63 971,24 грн. Позивач, на виконання полісу страхування №EP-204131255, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 63 971,24 грн., що підтверджується платіжними документами, які додано до позовної заяви.

Під час укладення полісу №EP-204131255 Страхувальник зазначив, що транспортний засіб Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 не використовується як таксі/маршрутне таксі. У зв`язку з вищевказаним, на основі інформації, наданої Страхувальником, було укладено Поліс, яким було забезпечено транспортний засіб Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 . Відповідно до наданої Страхувальником інформації щодо транспортного засобу Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 при укладенні Полісу було невірно зазначено “Сфери використання транспортного засобу (К3)” та застосовано коригуючий коефіцієнт лише - К3=1, як до легкового автомобіля (крім таксі).

Разом з тим, в ході розслідування страхового випадку, було встановлено що транспортний засіб Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 використовується для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

Підтвердженням даного факту є наявність на транспортному засобі Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ознак використання транспортного засобу для перевезення пасажирів і вантажів з метою отримання прибутку, а саме наявність номера маршрута №34, який виконує приміські перевезення у м.Львів.

Таким чином, встановлено факт використання транспортного засобу Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. Полісом щодо транспортного засобу Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 було застосовано коригуючий коефіцієнт К3=1, замість К3=1.1-1.4, тобто значно менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами. Враховуючи винність Відповідача у настанні ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування, керуючись положеннями п. 381.1 ст. 381 Закону № 1961-IV, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до Відповідача за компенсацією 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі: 63 971,24 грн. - 50% = 31 985,62 грн. Також позивач вказує, що 16.01.2024 відповідачу позивачем була направлена вимога про виплату коштів, яка залишилася без реагування.

Крім того, позивачем проведено розрахунок штрафних санкцій за період з 22.01.2024 по 23.11.2025: розмір основного боргу 31 985,62 грн.; інфляційні втрати 6 298,80 грн.; пеня 16 922,92 грн.; три відсотки річних 1 764,18 грн., що загалом становить 56 971,52 грн.

Позивачем у позовній заяві зазначено про орієнтовний розмір судових витрат: 2 422 грн. 40 коп. судовий збір, 7 300 грн. 00 коп. витрати на правничу допомогу.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 56 971,52 грн. та судові витрати.

Відповідачем відзив на позов подано не було.

Ухвалою суду від 15.12.2025 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Представником за довіреністю Крендельовою О.С. подано заяву про розгляд справи за відсутності представника, просить позовні вимоги задовольнити, проводити заочний розгляд справи. Також, 11.02.2026 через підсистему «Електронний суд» надіслала додаткові пояснення по справі.

В судове засідання відповідач не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п.3 ч.8 ст.128, ст.ст. 223,131 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст.8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Відзив на позовну заяву не подано.

Справу розглянуто за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст.280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, який повідомлявся судом у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову, а представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Так, встановлено, що 19.10.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю ОСОБА_2 , державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засобі отримали механічні пошкодження і їх володільцям було завдано матеріальних збитків.

Власником ТЗ VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 29.02.2020.

Відповідача в судовому порядку було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зокрема і у скоєнні 19.10.2021 ДТП, про що свідчить постанова Залізничного районного суду м. Львова від 21.01.2022 (справа №462/7865/21), яка набрала законної сили 01.02.2022.

Суд звертає увагу на те, що вказані обставини не доказуються при розгляді цієї справи, враховуючи положення ч. ч.4, 6 ст.82 ЦПК України, якими визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на 19.10.2021 - дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно правової- відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР- 204131255.

Ринкова вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_3 , без врахування пошкоджень отриманих ним внаслідок ДТП 19.10.2021 складала 432 470 грн. 70 коп.; вартість матеріального збитку становить 70 364,28 грн., згідно висновку експерта №21926 від 07 лютого 2022 року.

19 травня 2022 року, ОСОБА_3 , будучи власником автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_3 , звернулася до ТДВ «Страхова група «ОБЕРІГ» із заявою на виплату страхового відшкодування.

Згідно страхових актів № 34185/1 від 11.11.2022 та №34185/2 від 21.06.2024, сума страхового відшкодування складає 47 971,24 грн. та 16 000, 00 грн. у відповідності.

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування Позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-204131255 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . За полісом страхування №EP-204131255 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 0,00 грн.). Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 63 971,24 грн.

Позивач здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 63 971,24 грн., що підтверджується платіжними документами, які додано до позовної заяви.

На підставі ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

В ході розслідування страхового випадку, було встановлено що транспортний засіб Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 використовується для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

Полісом щодо транспортного засобу Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 було застосовано коригуючий коефіцієнт К3=1, замість К3=1.1-1.4, тобто значно менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами.

Судом також встановлено, що ТДВ «СГ «Оберіг» 16.01.2024 було направлено ОСОБА_1 досудову вимогу про виплату грошових коштів у розмірі 23 985 грн. 62 коп., відповідно до списку згрупованих відправлень, фіскального чеку, яка повернулася до ТДВ «за закінченням терміну зберігання» (код Укрпошта 0600078118730), що підтверджує доводи позивача про її невиконання відповідачем.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою (постанова ВС від 22.01.2019 у справі №676/518/17).

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України).

Частиною першою статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України, заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Слід зазначити, що Закон України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виниклих правовідносин) - є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 цього Закону).

Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 цього Закону).

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого-це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (п.п.1 п.1 ст.28 цього Закону).

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ (п. 36.1 ст. 36 цього Закону).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 згаданого Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,-МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Уразі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб (п.7.1 ст. 7 згаданого вище Закону).

При укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (п.17.3 ст. 17 Закону).

Під час укладання полісу страхувальник зазначив, що транспортний засіб Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , не використовується як маршрутне таксі.

Згідно з п.1 розділу ІІІ таблиці «Коригуючі коефіцієнти та їх розмірі» розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 №566, сфери використання транспортного засобу (КЗ) визначається залежно від сфери використання транспортного засобу легковий автомобіль (крім таксі), який використовується фізичною особою має розмір коригуючого коефіцієнта 1.

В даному випадку, відповідно до наданої страхувальником інформації щодо транспортного засобу Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , при укладенні полісу було невірно зазначено «Сфери використання транспортного засобу» (КЗ) та застосовано коригуючий коефіцієнт лише КЗ=1, як до легкового автомобіля (крім таксі).

При цьому, в ході розслідування страхового випадку, було встановлено, що транспортний засіб Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , використовувався для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

Підтвердженням даного факту є наявність на транспортному засобі Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ознак використання транспортного засобу для перевезення пасажирів і вантажів з метою отримання прибутку, а саме наявність номера маршрута №34, який виконує приміські перевезення у м.Львові.

Відповідно до розпорядження №566 (п.1 розд. ІІІ таблиці «Коригуючі коефіцієнти та їх розміри» сфери використання транспортного засобу (КЗ) визначається залежно від сфери використання транспортного засобу легковий автомобіль або автобус з кількістю місць для сидіння до 20, який використовується фізичною особою для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі має розмір коригуючого коефіцієнта 1.1-1.4.

Таким чином, полісом щодо транспортного засобу Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_1 , було застосовано коригуючий коефіцієнт КЗ=1, замість КЗ = 1.1-1.4, тобто значно менший, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до п. 38-1.1 ст. 38-1 згаданого вище Закону, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

За викладених обставин, суд вважає, що 50% виплаченого позивачем розміру страхового відшкодування 31 985 грн. 62 коп. (63 971,24-50%) повинен відповідач сплатити позивачу, який має право регресу до винної внаслідок ДТП особи, тобто в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено досудову вимогу про виплату грошових коштів з вимогою сплати грошових коштів у розмірі 23 985,62 грн., проте вказана вимога повернулася до позивача без вручення у зв`язку з - «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку убачається, що останнім розмір інфляційних втрат розраховано в сумі 6 298,80 грн., нараховано пеню у сумі 16 922,92 грн. та 3 % річних у розмірі 1 764,18 грн., а всього 24 985 грн. 90 коп.

У спростування зазначеного відповідачем будь яких доказів суду не надано.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, позов знайшов своє підтвердження, а тому підлягає задоволенню, у зв`язку з чим із ОСОБА_1 на користь ТДВ «Страхова група «Оберіг» необхідно стягнути кошти в сумі 56 971,52 грн., що складається із розміру основної заборгованості у розмірі 31 985,62 грн., інфляційних витрат у розмірі 6 298,80 грн., пені у розмірі 16 922,92 грн. та 3 % річних у розмірі 1 764,18 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в дохід держави в сумі 2 422,40 грн.

В частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, опис виконаних адвокатом робіт, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Встановлено, що 16.07.2025 між ТДВ «Страхова Група «Оберіг», як клієнтом, та адвокатом Войціховським А.В., як адвокатом, укладено договір № б\н про надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1 договору, КЛІЄНТ доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу та представляти інтереси КЛІЄНТА у судах всіх інстанцій, з усіма правами, передбаченими процесуальним законодавством, в органах ДВС, перед приватними виконавцями, а також у всіх державних та недержавних установах, органах місцевого самоврядування, організаціях всіх форм власності (в органах МВС, СБУ, прокуратури, ДПС, управліннях національної поліції, тощо) по всім категоріям справ, пов`язаних із стягненням на користь КЛІЄНТА страхових відшкодувань, які були сплачені згідно полісів укладених КЛІЄНТОМ (в тому числі, але не виключно по стягненню безпідставно набутих коштів, стягнення страхових відшкодувань у порядку регресу, стягнення страхових відшкодувань у порядку суброгації).

Пунктами 4.4 договору сторонами погоджено, що гонорар ВИКОНАВЕЦЬ за виконання окремих процесуальних дій встановлюється у визначеному розмірі, який передбачений п.п.4.4.1, 4.4.2, 4.4.3, 4.4.4., 4.4.5, 4.4.6. Підставою для оплати винагороди за даним договором є акт прийому-передачі наданих послуг. За результатами надання правової допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується Сторонами. В акті прийому-передачі наданих послуг вказується обсяг наданої Адвокатом правової допомоги та її вартість.

25 листопада 2025 року між ТДВ «Страхова група «Оберіг» та адвокатом Войціховським А.В. підписано акт прийому-передачі наданих послуг №34185 до Договору про надання професійної правничої допомоги № б\н від 16.07.2025.

Відповідно до вищевказаного акту прийому-передачі наданих послуг, загальна сума винагороди за даним актом прийому-передачі наданих послуг складає 7 300 грн.

Вказано, що послуги надані в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 7 300 грн.

Керуючись ст. ст. 1-13, 77-83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг`у відшкодування шкоди у розмірі 56 971,52 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 300 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», місце знаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39433769.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено та підписано 13 березня 2026 року.

Суддя І. В. Торська