Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №465/2163/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/2163/26

Провадження 2-о/465/180/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13.03.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,

з участю секретаря судового засідання Титикайла І.Ю.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представниці заявниці Водопийко Х.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокаткою Водопийко Х.Т., заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -

В С Т А Н О В И В:

Представниця ОСОБА_1 , - адвокатка Водопийко Христина Тарасівна звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, за участю заінтересованої особи – ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначає, що заявниця проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_3 та їх сином ОСОБА_2 . На протязі останніх років син, ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_1 та свого батька ОСОБА_3 . Син постійно перебуває у п`яному вигляді та неадекватному стані, нецензурно виражається до батьків, виганяє з дому, погрожує та залякує. З кожним днем стає агресивнішим. Постановами Франківського районного суду м. Львова від 10.08.2023 у справі №465/4241/23, від 20.08.2024 у справі № 465/6151/24 ОСОБА_2 було визнано винним за ч. 1 ст173-2 КУпАП. 02.03.2026 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №215107, відповідно до якого 25.02.2025 року близько 16:00 ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї матері ОСОБА_1 психологічне домашнє насильство, а саме у п`яному вигляді ображав її, принижував та лаявся, чим вчинив шкоду її психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, оскільки таке насильство триває роками, постанови суду про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу не дають жодного результату, просить видати обмежувальний припис строком на 6 місяців, яким вжити захід тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 з покладенням на нього заборони перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявниця та її представниця в судовому засіданні заяву підтримали, просили таку задоволити. Заявниця зазначила, що її син систематично вчиняє відносно неї психологічне та фізичне насильство.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі. У поданій заяві вказав, що визнає факт вчинення ним домашнього насильства.

Відповідно до ч.1 ст.350-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Заслухавши пояснення заявниці та її представниці, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень глави 13 Розділу IV ЦПК України справи про видачу і продовження обмежувального припису розглядаються судами в порядку окремого провадження.

Згідно з п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

За змістом ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно вимог ч.3 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Пунктом четвертим частини першої статті 18 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що до завдань у сфері запобігання домашньому насильству належать: формування в суспільстві нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед постраждалих дітей, усвідомлення домашнього насильства як порушення прав людини.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 19.06.1982 року.

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 10.08.2023 року у справі №465/4241/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченрого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у зв`язку з тим, що 05.06.2023 року о 20 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 вчинив психологічне домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_1 , а саме ображаючи її нецензурними словами та чинив на неї моральний та психологічний тиск.

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 20.08.2024 року у справі №465/6151/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченрого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у зв`язку з тим, що 22.07.2024 близько 08:20 год. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння виражався грубою нецензурною лайкою здійснював психологічний тиск відносно батька ОСОБА_3 .

02.03.2026 дільничим офіцером поліції СДОП ВП ЛРУП №2 ГУНП у Л/О лейтенантом поліції Секретарем Б. складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №215107, відповідно до якого 25.02.2025 року близько 16:00 ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї матері ОСОБА_1 психологічне домашнє насильство, а саме у п`яному вигляді ображав її, принижував та лаявся, чим вчинив шкоду її психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відтак, з урахуванням встановлених фактичних обставин та за наслідками оцінки ризиків в їх сукупності, суд вважає, що вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства носить тривалий та систематичний характер та в подальшому існує ризик можливого продовження таких дій ОСОБА_2 , а тому заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а саме слід видати обмежувальний припис строком на шість місяців з метою захисту заявниці від домашнього насильства, і запобігання можливим повторним спробам вчинення такого з боку ОСОБА_2 .

Також, суд зважає і на те, що вжиттям заходів, про які йшлося обмежуються права ОСОБА_2 , зокрема, право на користування житлом, майном (зокрема, залишеним у квартирі), тощо.

Однак, такі заходи, як вбачається із наведених вище норм закону та практики ЄСПЛ є виправданими, оскільки таких прав заінтересована особа не позбавляється, а такі лише законно тимчасово обмежуються з метою забезпечення реалізації та захисту прав постраждалих від домашнього насильства осіб, а саме прав на життя, здоров`я, безпеку, житло, свободу, тощо, що слід вважати мають у даному випадку пріоритет.

Такі заходи відповідно є законними, переслідують законну мету та слід вважати є пропорційними до мети, що переслідується (необхідними в демократичному суспільстві) та зважаючи на викладені вище обставини справи є виправданим у даному випадку та таким, що покликаний мінімізувати ризики негативної поведінки заінтересованої особи у майбутньому або і виправити таку його негативну поведінку.

Згідно правового висновку, зробленого Верховним Судом у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Таким чином, видача обмежувального припису не ставиться в залежність від набрання постановою у справі про адміністративне правопорушення законної сили, оскільки захисна і превентивна функція такого припису покликані убезпечити потерпілу особу від можливого повторного вчинення щодо неї протиправних дій до часу прийняття відповідних остаточних рішень, зокрема і в адміністративних провадженнях.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, оскарження не зупиняє його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 350-8 ЦПК України про видачу обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 247, 350-1, 350-5, 350-6 ЦПК України, ст.ст.1, 18, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд –

У Х В А Л И В:

заяву ОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокаткою Водопийко Х.Т., заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису задоволити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав з покладенням на нього таких обов`язків: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців.

Строк дії обмежувального припису обчислювати з дня ухвалення рішення.

Копії рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районну адміністрацію за місцем проживання (перебування) заявника.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Дзеньдзюра С.М.