Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №444/4736/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/4736/25

Провадження № 2-о/444/70/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

16 лютого 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.,

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просить: а саме, що ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім’єю з часу одруження, а саме з 01.07.2023 року зі своїм чоловіком ОСОБА_2 до дати його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

А також встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 дійсно перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 до його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилається на те, що вона ОСОБА_1 , є дружиною померлого ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 загинув під час виконання трудових обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1 . Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про звернення щодо призначення страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до акту за формою Н11 від 23.07.2025р.мені було відмовлено та роз`яснено про моє право на звернення до суду.

Причиною відмову було те, що вона та її померлий чоловік були зареєстровані за різними адресами а, тому не були сім`єю і не проживали разом, а також те, що вона перебувала у трудових відносинах будучи у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку і не перебувала на утриманні свого чоловіка.

У зв`язку із згаданим вище у неї виникла потребу у встановленні факту її проживання разом з її померлим чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 та факту мого перебування на утриманні мого чоловіка ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади № 2024\010078924 від 22.08.2024р. ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади № 2024\010230092 від 26.08.2024р. ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що у них з чоловіком не було власного житла вони проживали фактично в будинку її батьків разом з її чоловіком, хоча чоловік не був зареєстрований в будинку її батьків.

Відразу після одруження вони почали проживати в будинку її батьків там народився їх син.

Вони спільно вели побут весь час після одруження проживали однією сім`єю.

Актом про встановлення факту проживання від 01 серпня 2025 року № 805 в с. Замок встановлено, ОСОБА_2 фактично проживав без реєстрації до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 разом зі своєю сім`єю в АДРЕСА_1 .

Дану обставину можна підтвердити показаннями свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 заявник народила сина ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .

На момент народження сина заявник працювала вчителем англійської мови у Зубейському закладі загальної середньої освіти І ступенів.

Згідно наказу від 06.12.2024 року № 21-к «Про надання відпустки по догляду за дитиною вчителю англійської мови ОСОБА_1 » їй надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.12.2024р. по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З січня 2025 року вона влаштувалася по сумісництву у Погариський ЗЗСО І ступенів вчителем англійської мови в початковій школі.

Її заробітна плата становить 6775.49 грн. без відрахувань, а з відрахуваннями становить 5555,90 грн. Крім того, вона займається доглядом за дитиною. Лише на 2 години коли вона йде в школу на уроки з дитиною займається її бабця. Вона не працює повний робочий день бо займається доглядом за сином, тому основним джерелом доходів в нашій сім`ї була заробітна плата її чоловіка.

Його заробітна плата становила в середньому 40 000, 00 грн. в місяць, що стверджується відповідною довідкою. Тому дохід чоловіка був для мене постійним і основним джерелом засобів для життя під час спільного проживання однією сім`єю і до дня його смерті включно.

Таким чином, на сьогоднішній день, при призначенні соціальних виплат або настанні будь-яких інших фактів чи подій, що не залежать від неї, у разі пред`явлення документів про її місце проживання до відповідних органів, підприємств чи установ, у неї виникли перешкоди в доказуванні того, що заявник та її чоловік проживали разом однією сім`єю та заявник перебувала на його утриманні.

16.12.2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 16.02.2026 року.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, однак подала письмову заяву, в якій зазначила, що заяву підтримує в повному обсязі, просить таку задовольнити. Додатково зазначила, що з викладеним у запереченні представником заінтересованої особи вона заперечує, та зазначила що вона із чоловіком мала зареєстрований шлюб, чоловік загинув на роботі внаслідок нещасного випадку, у шлюбі мають спільну дитину, також дану обставину встановлено актом, який був підтверджений свідками. Щодо розгляду справи в загальному порядку зазначає, що від фактів які вона просить встановити залежить її право на виплати.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не прибув, однак представником подано заперечення на заяву, в якому заінтересована особа просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що перш за все просять взяти до уваги, що ОСОБА_1 05.08.2025 звернулася із заявою щодо призначення страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідно до акту за формою Н-1/П від 23.07.2025 та доданих документів (дата надходження останнього документа 29.08.2025) повідомляємо наступне.

При призначенні страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) органи Пенсійного фонду України керуються Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 № 1105-ХIV, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон).

Частиною 5 статті 36 Закону № 1105 передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачуються одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату та одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Частиною 2 статті 35 Закону № 1105 встановлено, що непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є:

1) діти, які не досягли 18 років;

2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;

3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;

4) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Згідно із абзацом 1 частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України (надалі – СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Отже, для визначення осіб, які вважаються членами сім`ї померлого потерпілого враховується факт спільного проживання, для якого обов`язковими умовами є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

За приписами абзацу 2 частини 2 статті 3 СК України подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до наданих витягів з реєстру Добросинсько-Магерівської територіальної громади від 08.08.2025 № 2025/011153452, № 2025/011153954 місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 – АДРЕСА_1 , яке відмінне від місця проживання потерпілого ОСОБА_2 – АДРЕСА_2 .

Слід зазначити, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями встановлювати факт сімейних відносин осіб, які зареєстровані за різними адресами або розглядати причини проживання подружжя окремо.

Враховуючи вищенаведене, в Головного управління відсутні правові підстави для призначення одноразової допомоги на сім`ю.

Згідно даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на момент смерті ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах, тому підстав для призначення страхових виплат немає.

За наслідками розгляду заяви від 05.08.2025 та доданих документів, ОСОБА_3 , 2024 р. н., призначена одноразова допомога, як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого та щомісячна страхова виплата.

Щодо доказів спільного проживання та перебування на утриманні. Обов`язковою умовою для визнання факту проживання однією сім`єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами є усталені відносини, притаманні сім`ї.

Наведене узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження №61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (№ 61-3071св21), та інших.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18) Верховний Суд указав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Спір про право, це спір, що пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

В даному випадку, встановлення зазначеного в заяві ОСОБА_1 факту поширюються на інші правовідносини, пов`язані із призначенням страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 , що свідчить про наявність спору про право у зазначеному питанні, у зв`язку з чим вирішення цього питання підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Таким чином, оскільки, заявником ОСОБА_1 не наведено жодних причини неможливості одержання або в відновлення документів, що посвідчують факт, та не підтверджено жодними належними доказами, факт не підлягає встановленню в суді порядку окремого провадження.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе проводити розгляд заяви у відсутності заявника та заінтересованої особи та на підставі поданих суду доказів.

Дослідивши матеріали поданої заяви та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до змісту ст. 315 ЦПК України, судом можуть бути встановлені юридичні факти, зокрема, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день смерті останнього, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 85 у поєднанні із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, заходи регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства.

Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV).

Згідно із положеннями абзацу двадцять другого статті першої Закону № 1058-IV як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім`ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону № 1058-IV одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв`язку із втратою годувальника.

Із копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 01.07.2023 року зареєстрували шлюб (арк.спр.4).

У сторін в шлюбі народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (арк.спр.5).

Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 помер (арк.спр.6).

Як встановлено із копії акту про встановлення факту проживання від 01.08.2025 року, ОСОБА_2 проживав без реєстрації до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 , разом із своєю сім`єю (арк.спр.7).

Із копій витягів з реєстру територіальної громади встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (арк.спр.9-10).

Згідно із довідкою про доходи заявника ОСОБА_1 встановлено, що остання дійсно працює в відділі освіти Добросинсько-Магерівської сільської ради Зубейківській ЗЗСО 1 ступенів вчителем загальноосвітнього навчального закладу де загальна сума доходу за період з 01.01.25 по 30.06.25 року становить 36 128.94 грн. (арк.спр.11).

Із копії довідки про заробітну плату встановлено, що ОСОБА_2 працював ДП "Львівенергоком" ПАТ "Львівобленерго" з квітня по травень 2025 року отримав заробітну плату в розмірі 61 924 грн. 55 грн. (арк.спр.12).

Із копії наказу Зубейківського закладу загальної середньої освіти І ст. від 06.12.2024 року про надання відпустки по догляду за дитиною вчителю англійської мови ОСОБА_1 встановлено, що відповідно до поданої заяви надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 09.12.2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк.спр.14).

Із копії наказу Погариського закладу загальної середньої освіти І ст. від 23.01.2025 року встановлено, вчителя англійської мови Зубейківського ЗЗСО І ст. ОСОБА_1 призначено на цю ж посаду у Погариський ЗЗСО І ст. за сумісництвом з неповним тижневим навантаженням 11 год. з 24.01.2025 року до кінця навчального року (арк.спр.15).

Із копії наказу Погариського закладу загальної середньої освіти І ст. про звільнення сумісника ОСОБА_1 від 05.06.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 звільнено за сумісництвом з посади вчителя англійської мови Погариського ЗЗСО І ст. 6 червня 2025 року відповідно до ст.36 п.2 КЗпП України (арк.спр.13).

Згідно із листом ГУ ПФУ у Львівській області наданого начальником відділу призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг О.Івашків заявниці було відмовлено в призначені страхових виплат у в`язку з смертю годувальника ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) через те, що відповідно до наданих витягів з реєстру Добросинсько-Магерівської територіальної громади від 08.08.2025 №2025/011153452, № 2025/011153954 місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 , яке відмінне від місця проживання потерпілого ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 .

Зазначено, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями встановлювати факти сімейних відносин осіб, які зареєстровані за різними адресами або розглядати причини проживання подружжя окремо.

Факти які мають юридичне значення встановлюються в судовому порядку відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на момент смерті ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах, тому підстав призначення їй страхових виплат немає.

За наслідками заяви ОСОБА_1 від 05.08.2025 та доданих документів, ОСОБА_3 , 2024 р.н. призначена одноразова допомога, як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого та щомісячна страхова виплата.

Рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади можуть бути оскаржені до вищого органу або в судовому порядку (арк. спр. 16-18).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Таким чином, заявник скористалася своїм правом на звернення до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка та надала про це відповідні докази.

Частиною 5 ст.36 Закону №1105 передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачуються одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплатута одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону № 1105, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Частиною 2 статті 35 Закону № 1105 встановлено, що непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є: діти, які не досягай 18 років; повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства; особи, які досягай пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягай восьмирічного віку.

Згідно із абзацом 1 частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України (надалі - СК України): сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Отже, для визначення осіб, які вважаються членами сім`ї померлого потерпілого враховується факт спільного проживання, для якого обов`язковими умовами є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного /бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

За приписами абзацу 2 частини 2 статті 3 СК України подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Отже, заявниця ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім`єю з часу одруження з своїм померлим чоловіком, та має право на призначення страхових виплат у зв`язку із смертю годувальника ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , проживала з ним спільно, та заробітна плата її чоловіка була постійним та основним джерелом для її існування.

Як встановлено судом, розмір доходів заявниці та її померлого чоловіка свідчать про те, що саме дохід її чоловіка був основним та постійним засобом існування сім`ї, а відтак слугував його дружині основоположним і систематичним джерелом грошової допомоги зі сторони чоловіка, який за життя взяв на себе обов`язок по її та їх дитини утриманню.

Щодо посилань заінтересованої особи про наявність спору про право, то суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки предметом судового розгляду є виключно встановлення юридичного факту, а не вирішення питання щодо призначення пенсійного забезпечення заявниці.

Таким чином, викладені вище докази у своїй сукупності свідчать про те, що заявницею доведено належними доказами факт проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 до дня його смерті, а також те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка до дня його смерті, а відтак, заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги заяви є підставними і такі належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 259, 264, 265, 293, 294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім’єю з часу одруження, а саме з 01.07.2023 року зі своїм чоловіком ОСОБА_2 до дати його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 дійсно перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 до його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 20.02.2026 року.

Суддя: Олещук М. М.