Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №522/23483/25 — Приморський районний суд м. Одеси

№522/23483/25, 3/522/541/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Гаєва Л.В., за участю захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Синько О.А., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції у Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягався,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 12.10.2025 року о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем «Volkswagen Passat», д/н НОМЕР_1 , у м. Одесі, по площі Привокзальній, біля будинку №2, із ознаками алкогольного сп`яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.

ОСОБА_1 у судовому засіданні не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, та пояснив, що він 12.10.2025 року не перебував у стані алкогольного сп`яніння, та не керував вище указаним транспортним засобом «Volkswagen Passat», д/н НОМЕР_1 , так як цим автомобілем керував його товариш ОСОБА_2 . Також у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він сидів за кермом цього автомобіля, коли до нього підійшли працівники поліції, так як налаштовував свій мобільний телефон до бортового комп`ютера цього автомобіля.

Крім того, захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Синько О.А. звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із письмовим клопотанням, у якому просила провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , із підстав зазначених нею письмово.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 9 КУпАП наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».

Слід зазначити, що диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП передбачають самостійні об`єктивні сторони правопорушення, а саме:

- керування транспортним засобом водієм в стані сп`яніння, що заборонено п.2.9 «а» Правил дорожнього руху;

- передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп`яніння, що заборонено п.2.9 «г» Правил дорожнього руху;

- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння (п.2.5 Правил дорожнього руху).

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

На підставі зазначеного, суд застосовує аналогію права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З урахуванням вказаних кваліфікаційних ознак, необхідно зробити висновок, що відповідальність особи за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння наступає у разі, коли встановлено, що особа керувала транспортним засобом.

Суд вважає, що зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення не підтверджується долученим до протоколу відеозаписом, або іншими доказами.

Так, згідно до відеозапису із боді камер працівників поліції, відсутні підтвердження того, що 12.10.2025 року о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем «Volkswagen Passat», д/н НОМЕР_1 , у м. Одесі, по площі Привокзальній, біля будинку №2, із ознаками алкогольного сп`яніння, та відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння, так як на вище зазначеному відеозаписі працівниками поліції проводиться відеофіксація коли указаний транспортний засіб знаходився у статичному положенні, тобто не рухався у будь-якому напрямку, та був припаркований поряд із зупинкою громадського транспорту, та ОСОБА_1 не виконував функції водія, а саме не вчиняв технічних дій для приведення цього транспортного засобу у рух, та зворушення його із місця, тобто не керував цим транспортним засобом.

Працівниками поліції суду не були надані відеозаписи, які можуть свідчити про керування ОСОБА_1 вище указаним транспортним засобом в зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення час за вище указаних обставин.

Для підтвердження обставин зазначених у протоколі працівником поліції було долучено письмове направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке, як було зазначено у направленні, складалось працівником поліції Нікшичем Б.О. 12.10.2025 року о 10 годині 45 хвилин, але у протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено про те, що 12.10.2025 року о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом із явними ознаками алкогольного сп`яніння, тобто зазначене направлення було складено працівником поліції ще до вчинення адміністративного правопорушення зазначеного у цьому протоколі.

У судовому засіданні допитаний у якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що 12.10.2025 року він побачив припаркований у невстановленому місці автомобіль, а саме у районі Привокзальної площі, у м. Одесі. Цей автомобіль був у його полі зору 2 хвилини не більше, та указаний транспортний засіб не рухався, та від ОСОБА_1 був запах алкоголю, чому у направленні зазначений час 10 годин 45 хвилин він не міг пояснити, але підтвердив, що у цьому направленні все було вірно зазначено, та у його присутності ОСОБА_1 не керував вище зазначеним автомобілем.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив про те, що 12.10.2025 року приблизно о 12 годині він керував автомобілем «Volkswagen Passat», д/н НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 знаходився у якості пасажира у цьому автомобілі, та припаркував цей транспортний засіб в районі Привокзальної площі, у м. Одесі, та пішов зустрічати потяг із м. Жмеринки. ОСОБА_1 залишився у автомобілі його чекати, та був тверезий, коли він повернувся приблизно о 13 годині ОСОБА_1 сидів на пасажирському сидінні, та цим автомобілем 12.10.2025 року ОСОБА_1 не керував.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який склав указаний протокол про адміністративне правопорушення пояснив про те, що 12.10.2025 року о 12 годині 40 хвилин на площі Привокзальній, у м. Одесі ОСОБА_1 знаходився у автомобілі, який був припаркований із порушенням Правил дорожнього руху. У його присутності ОСОБА_1 не керував указаним транспортним засобом, але так як він знаходився на місці водія, із заведеним двигуном, та від нього був запах алкоголю, йому було запропоновано пройти Драгер на стан сп`яніння.

Проаналізувавши вище зазначене, суд приходить до наступного.

Чинне законодавство, в тому числі й Правила дорожнього руху України, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом — виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в рішенні по справі №404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.

Таким чином, знаходження біля транспортного засобу або всередині, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані, не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні указаного адміністративного правопорушення в суді не була доведена, так як на відеозаписах не було зафіксовано факту керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом, допитані, як свідки – працівники поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не підтвердили факт керуванням 12.10.2025 року ОСОБА_1 указаним у протоколі транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 спростував доводи зазначені у протоколі за №481064 від 12.10.2025 року, та пояснив, що він керував указаним транспортним засобом, а не ОСОБА_1 .

Суд не приймає до уваги протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№481064 від 12.10.2025 року, як доказ, так як зазначена у ньому інформація була спростована у судовому засіданні.

Суд вважає недопустимим доказом направлення на медичний огляд водія ОСОБА_1 12.10.2025 року о 10 годині 45 хвилин майже за 2 години до часу зазначеного у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Встановлені судом обставини справи виключають кваліфікацію дії ОСОБА_1 , як порушення водієм вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху України, тобто як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення відповідальність за яке, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи, що матеріали адміністративної справи не містять належних та достатніх доказів, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, таких доказів не здобуто під час судового розгляду справи, суд, згідно до ст.62 Конституції України, трактує всі сумніви на користь особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення і, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому провадження у адміністративній справі необхідно закрити.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, 280, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – закрити, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Гаєва Л.В.