Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №522/3103/26 — Приморський районний суд м. Одеси

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/3103/26

Провадження № 1-кп/522/2513/26

12.03.2026 м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні за ЄРДР № 12026160000000226 від 27.02.2026, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, на час вчинення кримінальних правопорушень перебував на посаді водія – лінійного наглядача взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 409 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи водієм лінійного наглядача лінійно-кабельного відділення взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно та протиправно, за визначеним з ОСОБОЮ № 1 злочинним планом, в порушення вимог ст. ст. 11, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за пособництва ОСОБИ № 1, в умовах воєнного стану, у період з 08.12.2024 по 18.09.2025, не прибував до місця служби у військову частину НОМЕР_1 , не виконував обов?язки з військової служби за посадою, при цьому проводив час на власний розсуд, не пов?язаний з виконанням обов?язків військової служби, постійно перебуваючи за місцем своєї тимчасової роботи по АДРЕСА_3 , чим ухилився від несення обов?язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану, а також у цей же період, перебуваючи у тому ж місці, сприяв в якості пособника службовій особі - командиру взводу зв?язку військової частини НОМЕР_1 ОСОБІ №1 у зловживанні ним як службовою особою службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе (ОСОБИ №1), використанні ним службового становища всупереч інтересам служби, що виявилось у внесенні ОСОБОЮ № 1 недостовірних відомостей в облікові, звітні документи щодо нібито перебування ОСОБА_4 у визначеному місці служби, несення ОСОБА_4 обов?язків військової служби, наявності підстав для нарахування та виплати йому військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, а також не повідомленні ОСОБОЮ №l командуванню військової частини про відсутність ОСОБА_4 на службі, що призвело до безпідставного нарахування військовою частиною НОМЕР_1 останньому грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди у сумі 434 625,11 грн (чотириста тридцять чотири тисячі шістсот двадцять п?ять гривень одинадцять копійок), що в двісті п?ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави в особі військової частини НОМЕР_1 .

Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за:

- ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, як: пособництво у зловживанні службовою особою службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки державним інтересам;

- ч. 4 ст. 409 КК України, як: ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 472 КПК України 27.02.2026 між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.

Так, згідно з умовами зазначеної угоди обвинувачений зобов`язався під час судового провадження беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі обвинувального акту, активно сприяти розкриттю кримінального правопорушення, при цьому сторона обвинувачення і сторона захисту погодили призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за: - ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права обіймати у військових частинах та органах військового управління посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік, у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; - ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати у військових частинах та органах військового управління посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік, у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основаного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, тривалість якого буде визначена судом, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, перелік який буде визначено судом.

Крім того, сторони домовились про покладення на ОСОБА_4 обов`язку співпрацювати зі стороною обвинувачення, у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншими особами, а саме: відносно осіб, причетних до скоєного кримінального правопорушення у кримінальних провадженнях за № 42025164690000061 та № 12026160000000225, шляхом надання показань про відомі йому обставини у вищевказаних кримінальних провадженнях під час досудового розслідування та судового розгляду.

Обставини, якими сторони керувались при досягненні угоди є: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; співпраця зі стороною обвинувачення у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншими особами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів; дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, добровільно частково відшкодував завданий збиток.

Від представника потерпілого, командира військової частини НОМЕР_1 до суду 10.03.2026 надійшла письмова згода на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .

У судовому засіданні прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 просили суд затвердити угоду про визнання винуватості. При цьому обвинувачений свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 409 КК України, за вказаних вище обставин, визнав повністю та підтвердив, що угода про визнання винуватості укладена ним добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді та погодився із призначенням узгодженого сторонами покарання.

Також обвинувачений зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який буде застосований в результаті затвердження угоди та наполягав на її затвердженні.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила, що угода про визнання винуватості між підзахисним ОСОБА_4 та прокурором у кримінальному провадженні укладена у її присутності та проти затвердження угоди вона не заперечує.

Вивчивши угоду про визнання винуватості, надані матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до п. п.1, 2 ч. 4, ч. 5 ст. 468 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:

- кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією);

- корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані). Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно зі ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

Вирішуючи питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Згідно із ч. ч. 1,3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Діяння обвинуваченого кваліфікуються за:

- ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, як: пособництво у зловживанні службовою особою службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки державним інтересам;

- ч. 4 ст. 409 КК України, як: ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.

Згідно зі положеннями ст. 12 та примітки до ст. 45 КК України кримінальні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, відноситься до тяжких корупційних злочинів, ч. 4 ст. 409 КК України - до тяжких злочинів.

Під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчинені кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі, при цьому судом з`ясовано, що останній цілком розуміє права, визначені п. п. 1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що зазначена угода про визнання винуватості в цілому відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

За таких обставин угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим підлягає затвердженню вироком суду.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні - не пред`являвся, речові докази та процесуальні витрати - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9 176-178, 181, 194, 314, 373, 374, 376, 392, 394, 395, 468, 469, 473- 475, 532КПК України,–

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості, укладену 27.02.2026 між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 - затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 409 КК України та призначити покарання за:

- ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права обіймати у військових частинах та органах військового управління посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік, у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень;

- ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. ч 1, 3 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та приєднати додаткові покарань у виді позбавленням права обіймати у військових частинах та органах військового управління посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік, у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки.

Покласти на ОСОБА_4 , відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, наступні обов`язки:

– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1