Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №363/154/26 — Вишгородський районний суд Київської області

13.03.26 363/154/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Рудюк О.Д., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що 03.01.2026 року винесено постанову серії ЕНА №6454660 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 03. 01. 2026 року о 13 год. 05 хв. керуючі автомобілем Dodge Journey державний номер НОМЕР_1 рухався по центральній смузі руху у напрямку перехрестя з круговим рухом. Перед в`їздом на перехрестя було встановлено дорожній знак 5.16 «Напрямки руху по смугах», відповідно до якого рух з обраної смуги дозволено прямо, а також дорожній знак 4.10 «Круговий рух» і знак пріоритету «Уступи дорогу». Дорожня розмітка 1.18 перед в`їздом на перехрестя була відсутня. Безпосередньо на перехресті з круговим рухом було встановлено дорожній знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» та нанесено дорожню розмітку 1.18, відповідно до яких з обраної смуги руху було визначено дозволений напрямок руху при в`їзді на відповідну смугу кола — прямо, вимогу якого мною було виконано. Під час руху по колу здійснив перелаштування, дотримуючись вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, не створюючи перешкод чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, після чого здійснив з`їзд з перехрестя з дозволеної смуги, відповідно до вимог знака 5.16, встановленого на самому колі.

14.01.2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28.01.2026 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції Українидо суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує що позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до постанови 03.01.2026 року о 12 год. 45 хв. в м. Києві, по пр. Василя Порика, 29. позивач керуючи транспортним засобом Dodge Journey номерний знак НОМЕР_2 на перехресті проспекту Європейського союзу та вул. Василя Порика при наявності дорожнього знаку рух по смугах зі смуги, яка передбачає рух прямо здійснив рух ліворуч чим порушив п. 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 за яке передбачено покарання за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Станом на 11.03.2026 року позивач своїм правом не скористувався, відповіді на відзив до суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

03.01.2026 року інспектором взводу № 4 роти № 1 Батальйон із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Мельничуком В.А. винесено постанову серії ЕНА №6454660, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу 340.00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.

В п.1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками (п.8.1 ПДР).

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 8.4 «г» Правил дорожнього руху, визначено, що дорожні знаки поділяються на групи: наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Згідно з розділом 33.4 «Наказові знаки» Правил дорожнього руху, знак 4.4 «Рух прямо або праворуч» дозволяє рух лише прямо або праворуч. Дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений.

Відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підтвердження правопорушення відповідачем до відзову на позовну заяву надано відеозапис №474271, який містить запис вже зупиненого транспортного засобу та розмови між інспектором Мельничуком В.А. та позивачем ОСОБА_2 в ході якої позивач не погоджувався з правопорушенням, яке інкриміноване йому інспектором.

Доказів порушення позивачем під час керування транспортним засобов п.8.4 «ґ» Правил дорожнього руху наданий відеозапис не містить.

Враховуючи зазначене, суд визнає неналежним доказом відеозапис адміністративного правопорушення, вчиненого гр. ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122 КУпАП оскільки останній не містить інформацію щодо предмета доказування, а саме порушення останнім п.8.4 «ґ» Правил дорожнього руху.

Згідно ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення та спростували надані доводи позивачем які вкладені в позовній заяві.

Жодних доказів правомірності рішення інспектора Мельничук В.А про притягнення за постановою серії ЕНА №6454660 від 03.01.2026 року позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП під час розгляду справи судом, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, відповідачем не надано.

У відповідності до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Отже, постанова серії ЕНА №6454660 від 03.01.2026 року є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин скоєння адміністративного правопорушення вказаного в оскаржуваній постанові.

Також, у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №760/2846/17 зазначено, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Крім того суд звертає увагу, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, де зазначено, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст.251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а постанова про накладення адміністративного стягнення відносно нього скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп., а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.72-79, 136, 139, 211, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №6454660 від 03.01.2026 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати у вигляді судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Д. Рудюк