Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №522/13327/25-Е — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2026 року м. Кропивницький

справа № 522/13327/25-Е

провадження № 22-ц/4809/471/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О.Л., Письменний О.А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2025 року (суддя Забуранний Р.А.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі – ТОВ «ФК «Ейс») звернулось до суду з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 169479204 від 06 вересня 2022 року у розмірі 41677,20 грн. Також просило покласти на відповідачку понесені судові витрати у справі, що складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову вказує, що06 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №169479204 на суму 8500,00 грн (далі – Кредитний договір).

Відповідно до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118/-01, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором. 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 30/1023-01, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки за Кредитним договором. 29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до відповідачки за Кредитним договором.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у порядку, визначеному цим договором. Однак, свої зобов`язання не виконала, не повернула суму кредиту та не сплатила відсотки за користування кредитом, у результаті чого загальна сума заборгованості на момент подання позову у даній справі склала 41677,20 грн, де 8500,00 грн – заборгованість по кредиту; 33177,20 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

У поданих до суду першої інстанції додаткових поясненнях відповідачка просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Звертає увагу на неправомірне нарахування відсотків за користування кредитом після відступлення права вимоги. Щодо нарахування відсотків первісним кредитором вважає, що реальний та справедливий розмір заборгованості відповідачки за несплаченими проценти складає 3034,50 грн, а загальний розмір заборгованості відповідно – 11543,50 грн. Крім того, на переконання відповідачки, обґрунтований розмір витрат позивача на правову дорогу, що підлягає відшкодуванню за її рахунок, складає 500,00 грн (а.с. 123-127).

Згідно з додатковими поясненнями позивач вважає заперечення відповідачки необґрунтованими з наступних підстав. Висновок про відсутність переходу права вимоги ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. Всі нарахування відсотків здійснені в межах погоджених умов Кредитного договору. За умовами Кредитного договору та відповідно до обставин справи існувало два періоди нарахування процентів: 1) за користування кредитним коштами згідно зі ст. 1048 ЦК України; 2) за користування кредитним коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і за весь час прострочення, а тому у позивача наявні правові підстави для стягнення відсотків за Кредитним договором як в межах строку його дії, так і після спливу строку кредитування. У частині доводів відповідачки щодо витрат на професійну правничу допомогу вказує на належне виконання роботи адвокатом (а.с. 130-137).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2025 року позов ТОВ «ФК «Ейс» задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №169479204 від 06 вересня 2022 року у розмірі 41 677,20 грн; здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч умовам Кредитного договору відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість у розмірі 41 677,20 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Унаслідок укладення декількох договорів факторингу до позивача перейшли всі права первісного кредитора у зобов`язаннях за Кредитним договором.

На підставі викладеного, оскільки відповідачка належним чином не виконала своїх зобов`язань за Кредитним договором, суд виснував про стягннення з відповідачки на користь позивача кредитної заборгованості у сумі 41 677,20 грн.

Крім того, враховувавши обставини справи, надані стороною позивача докази, а також те, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, у зв`язку з чим зменшив розміру витрат на правничу допомогу до 4 000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідачки.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2025 рокускасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з порушенням застосування норм матеріального права та без повного і всебічного з`ясування обставин.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує, що позивачем не надано суду доказів того, що ТОВ «Таліон Плюс» було здійснено оплату за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а відтак, право вимоги до нього не перейшло. Крім того, право вимоги від первісного кредитора перейшло до нового кредитора ТОВ «Таліон Плюс» ще 28 листопада 2018 року, а сам кредитний договір було укладено 09 січня 2023 року, тобто майже п`ять років після укладення договору факторингу, що, на думку відповідачки, є взаємовиключним.

Зазначає, що у позивача відсутнє право стягувати проценти в період з 08 листопада 2022 року по 30 жовтня 2023 року в загальному розмірі 21784,00 грн, оскільки первісним кредитором не було передано таких повноважень позивачу.

Зауважує, що відповідно до умов Кредитного договору орієнтовною датою повернення кредиту є 06 жовтня 2022 року, тобто строк кредитування становить 30 днів, а тому очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за користування кредитом поза межами строку, на який надається такий кредит, виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін,

Наполягає на тому, що обґрунтований загальний розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу складає 500,00 грн.

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу

У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на необґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідачки. Вважає, що позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Щодо нарахування відсотків за кредитним договором наголошує, що відповідачка особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Стверджує, що всі нарахування відсотків здійснювались в межах погоджених умов Кредитного договору. У частині доводів апеляційної скарги щодо витрат на правову допомогу зазначає, що вартість виконаних робіт представником позивача є обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям обґрунтованості та розумності у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України, є співмірною зі складністю справи та документально не підтвердженою (а.с. 179-185).

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 23 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 12 січня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 вересня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 169479204 (далі – Кредитний договір, а.с. 28-32) у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідачка, за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Кредитного договору. Про бажання отримання коштів відповідачка заявила шляхом подання відповідної заявки (а. с. 17), в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідно до п.п. 2.1.- 2.2. Кредитного договору за кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 9500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Згідно з п.п. 2.3. - 2.5. Кредитного договору Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 8 500,00 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 06 жовтня 2022 року. Другий та решта траншів за Договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим Договором. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданим и траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору.

На момент укладення цього Договору строк дисконтного періоду кредитування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п. 3.1. Кредитного договору).

У п.п. 3.2., 3.3. Кредитного договору сторони погодили, зокрема, що строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші тридцять днів дисконтного періоду проценти у розмірі 3034,50 грн.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору за вибором позичальника, кожен окремий транш за цим договором може надаватися позичальнику шляхом переказу коштів, який за вибором позичальника може бути завершено в один з наступних способів: 5.1.1. шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий банком позичальнику, за умови що для ініціювання переказу використані реквізити платіжної картки 53757-41XX-XXXX-5424, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, кредитодавець відповідальності не несе; 5.1.2. шляхом видачі готівкових коштів у відділенні небанківської фінансової установи чи банку, які мають право надавати послуги з переказу коштів. Позичальник самостійно обирає відділення фінансової установи чи банку, в якому бажає отримати кредит, з числа тих що доступні для отримання грошового переказу.

За умовами п.п. 8.1., 8.3 Кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено. За умови, якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за Договором на умовах п. 8.5 Договору, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50% річних, що на день укладення Договору становить 2,10% в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника, за кожен день користування ним.

ОСОБА_1 підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4В9В2, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний відповідачкою при укладанні договору, та введеного 06 вересня 2022 року 12:01:46 (а.с. 12).

06 вересня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8500,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 АТ «Універсал Банк», особа отримувача ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 78).

Зі змісту листа АТ «Універсал Банк» від 15 серпня 2025 року, надісланого на вимогу суду першої інстанції, вбачається, що банком було ініційовано детальну перевірку, в ході якої підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку у період з 06 вересня 2022 року по 11 вересня 2022 року було зараховано платіж у сумі 8500,00 грн (а.с. 115).

Перерахування на платіжну картку відповідачки коштів у сумі 8500,00 грн, що здійснене 06 вересня 2022 року, підтверджується наданою АТ «Універсал Банк» випискою про рух по картці від 14 серпня 2025 року (а.с. 117).

Також з`ясовано, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 65-67).

Відповідно до укладеної між Фактором та Клієнтом Додаткової угоди від 31 грудня 2020 року року № 26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору факторингу №28/1118-01 у новій редакції (а.с. 68-70). Зокрема, сторони погодили, що за п. 4.1. Договору факторингу №28/1118-01 у новій редакції наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимогим передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги. Пунктом 8.2. Договору факторингу №28/1118-01 у новій редакції передбачено, що строк цього договору закінчується 31 грудня 2021 року.

У подальшому між сторонами також укладались Додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу №28/1118-01, зокрема, Додатковою угодою від 31 грудня 2023 року за №32 сторони продовжили строк дії Договору факторингу №28/1118-01 до 31 грудня 2024 року включно (а.с. 71).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 08 листопада 2022 року заборгованість відповідачки за Кредитним договором складається з 8500,00 грн основного боргу та 11393,40 грн процентів (а.с. 42).

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 202 від 08 листопада 2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до Боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором у загальній сумі 19893,40 грн, з яких: 8500,00 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 11393,40 грн – заборгованість по відсоткам (а.с. 63-64).

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) укладено Договір факторингу №30/1023-01. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог (а.с. 57-61).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30 жовтня 2023 року до Договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 41677,20 грн, з яких: 8500,00 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 33177,20 грн – заборгованість по відсоткам (а.с. 55-56).

Аналогічну інформацію щодо розміру заборгованості Позичальника за Кредитним договором містить розрахунок заборгованості, виконанийТОВ «Таліон Плюс» за період з 08 листопада 2022 року по 30 жовтня 2023 року (а.с. 40-41).

29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (Фактор) укладено Договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором. За цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників (а.с. 51-53).

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 41677,20 грн, у тому числі: 8500,00 грн - основний борг, 33177,20 грн – проценти (а.с. 49-50).

За змістом виписки ТОВ «ФК «Ейс» з особового рахунку за Кредитним договором станом на 05 червня 2025 року заборгованість за цим Кредитним договором не погашена і становить 41677,20 грн, де 8500,00 грн - основний борг, 33177,20 грн - прострочені відсотки (а.с. 39).

Матеріали справи містять докази здійснення оплати за зазначеними вище договорами факторингу (а.с. 43, 44,45, 54, 62).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає не у повній мірі.

Колегією суддів враховано, що відповідачкою не заперечувався факт укладення Кредитного договору, отримання від Кредитодавця кредитних коштів за цим договором, існування заборгованості за Кредитним договором, а також пред`явлений до стягнення розмір заборгованості за тілом кредиту.

До того ж, з матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, отримані у кредит кошти у сумі 8500,00 грн в обумовлений Кредитним договором строк не повернула.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про укладеність Кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» таОСОБА_1 та підставно вважав встановленим факт отримання відповідачкою та неповернення Кредитодавцю кредитних коштів за Кредитним договором у сумі 8500,00 грн.

Разом з тим, відповідачкою заперечується факт переходу права вимоги за Кредитним договором до позивача.

Щодо відповідних доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст.1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 2 ст. 1078 ЦК України).

Виходячи з викладеного, Верховним Судом у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 зроблено наступні висновки.

Допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

- наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (ч. 1 ст. 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

- майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (ч. 1 ст. 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

- у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

- майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

У справі, яка переглядається встановлено, що скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор – TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги, а саме: з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку; право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує; підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.

Таким чином, перехід права вимоги за Договором факторингу № 28/1118-01 був спрямований на фактично існуюче зобов`язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо правомірності відступлення права вимоги.

Щодо тверджень скаржниці про відсутність доказів оплати ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01, колегія суддів звертає увагу на наявну в матеріалах справи копію акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» станом на 31 грудня 2022 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 202 від 08 листопада 2023 року за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, з якого вбачається, що за даними сторін зазначеного договору факторингу заборгованість Фактора перед Клієнтом щодо суми фінансування за відступлення прав вимоги за реєстром прав вимоги № 202 відсутня, а, отже, відповідна сума фінансування була сплаченаТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 62).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21).

Беручи до уваги викладене вище та враховуючи, що унаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за Кредитним договором перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ФК «Ейс», на переконання суду апеляційної інстанції, позивачем належним чином доведено факт виникнення у нього права вимоги за Кредитним договором.

Таким чином, оскільки, як уже зазначалось, доказів належного виконання відповідачкою кредитних зобов`язань матеріали справи не містять, натомість, належними доказами у справі підтверджується факт передання від TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» права дійсної вимоги за Кредитним договором,колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність визначених законом підстав для стягнення з Позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у сумі 8500,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає підставними доводи скаржниці щодо необґрунтованості обчислення розміру пред`явлених до стягнення процентів за користування кредитними коштами.

У ч.ч. 1 - 3 ст. 1056 - 1 визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з п. 2.3. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику перший транш за договором в сумі 8500,00 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 06 жовтня 2022 року.

Умовами п. 7.1 Кредитного договору передбачено, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданим траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування – 06 жовтня 2022 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу Позичальником.

Відповідно до п. 8.11. Кредитного договору для суми кредиту за першим траншем, що вказана у п. 2.3. договору, за перші 30 днів дисконтного періоду, без виконання позичальником умов п. 8.5. договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 13855,00 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 5355,00 грн та суму кредиту у розмірі 8500,00 грн.

При цьому, у п. 3.2. Кредитного договору сторони погодили, що встановлений у п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що відповідачкою не вчинялись дії щодо пролонгації дисконтного періоду, який за своєю суттю є періодом кредитування, та складає 30 днів –до 06 жовтня 2022 року, а саме: не було активовано функцію продовження строку дисконтного періоду в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця, а також не було сплачено всі нараховані проценти за строк дисконтного періоду.

Відтак, у Позичальника виникло зобов`язання по оплаті процентів за Кредитним договором у розмірі, що розрахований за визначеною у договорі процентною ставкою за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, та яке згідно з умовами Кредитного договору складає 5355,00 грн.

Подальше, поза строком кредитування, нарахування TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» процентів за користування відповідачкою кредитними коштами за Кредитним договором було необґрунтованим, чого безпідставно не враховано судом першої інстанції.

Таким чином, стягненню з відповідачки за Кредитним договором підлягають проценти за користування кредитом у сумі 5355,00 грн.

Апеляційним судом не беруться до уваги твердження позивача про те, що пред`явлена до стягнення сума відсотків включає в себе як відсотки, нараховані на підставі ст. 1048 ЦК України, так і відсотки, нараховані відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки такі доводи спростовуються змістом позовної заяви, а також доданими до позову розрахунками заборгованості, з яких чітко вбачається нарахування відсотків саме за користування кредитом.

Оскільки в іншій частині заборгованість по процентам за Кредитним договором стягненню з відповідачки не підлягала, подану скаржницею апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

За викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги – частковому задоволенню.

Судові витрати

Місцевий суд, вирішуючи питання витрат позивача на правову допомогу у суді першої інстанції, дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у сумі 7000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, у зв`язку з чим зменшив розмір витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн.

Відповідачка, заперчуючи проти відшкодування позивачу зазначених витрат, вказувала у апеляційній скарзі на те, що обґрунтований загальний розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу складає 500,00 грн.

Апеляційний суд з такими доводами скаржниці не погоджується.

Так, належними у справі доказами підтверджується надання позивачу правової допомоги під час розгляду даної справи у суді першої інстанції Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі керуючого бюро Тараненка Артема Ігоровича, а саме: договором про надання правничої допомоги від 29 травня 2025 року № 29/05/25-01 з додатком (а.с. 37-38), додатковою угодою від 30 травня 2025 року до договору (а.с. 36), актом прийому – передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року (а.с. 35), довіреністю від 29 травня 2025 року (а.с. 33) та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 24 квітня 2012 року № 4956, що видане Тараненку А.І. (а.с. 34).

Так, позивачем та Адвокатським бюро підписано акт прийому – передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року, що є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги, яким погоджено перелік правових та юридичних послуг, кількість витрачених адвокатом годин та вартість послуг, що загалом складає 7000,00 грн.

Дослідивши надані докази, оцінивши їх на предмет підтвердження понесення наведених витрат, апеляційний суд зважає на наступне.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених 910/906/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначена правова позиція є усталеною та такою, що послідовно підтримувалась судом касаційної інстанції, зокрема, у постановах Верховного Суду 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, додатковій постанові Верховного суду від 13 березня 2024 року у cправі № 910/5724/23, додатковій постанові Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі № 206/5280/21 тощо.

Надаючи оцінку рівня адвокатських витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн, що присуджена до стягнення з відповідачки, не є завищеною, тобто являється цілком співмірною з ринковими цінами та проведеною адвокатом роботою, а, отже, є обґрунтованою.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (33%), визнані судом першої інстанції такими, що підлягагають відшкодуванню відповідачкою витрати позивача на правову допомогу у сумі 4000,00 грн, відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам позову та скарги відшкодуванню підлягають також витрати сторін зі сплати судового збору.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2025 року у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»заборгованість за кредитним договором № 169479204 від 06 вересня 2022 року у розмірі 13 855,00 грн, з яких: 8 500,00 грн – заборгованість по кредиту, 5 355,00 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»судовий збір за подання позовної заяви в сумі 799,39 грн, а також витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 1320,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2434,51 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний