Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №405/5471/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 березня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/5471/25

провадження № 22-ц/4809/612/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя – Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді – Дуковський О. Л., Єгорова С. М.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 ,

Кропивницька міська рада,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Кропивницька міська рада, Кропивницький міськи територіальни цент комплектуванн та соціальної підтримки, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 листопада 2025 року (суддя Іванова Л. А.).

В С Т А Н О В И В :

Зміст заяви

У вересні 2025р ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернувся до Подільського районного суду міста Кропивницького з заявою, якою просить встановити факт, що має юридичне значення, зокрема, що він ( ОСОБА_1 ) як батько самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлення даного факту необхідно заявнику, зокрема для оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, в тому числі, в подальшому для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки факт підтвердження того, що особа самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину підлягає встановленню виключно за рішенням суду, а отже має юридичне значення для заявника.

Судова ухвала

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Кропивницька міська рада, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду, на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України.

Суд виснував, що факт самостійного утримання та виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, так як вбачається спір про право.

Апеляційна скарга

Не погоджуючись з судовою ухвалою заявник оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення вимоги, яка викладена в заяві та свої доводи мотивує тим, що встановлення вказаного факту не породжує спір про право і щодо нього не існує будь-якого цивільного спору. Також вказує на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матір дитини визнала обставини заяви, що ОСОБА_1 утримує та виховує дитину.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 не погоджується з доводами оскарження і вказує, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що «факт, який просить встановити заявник ОСОБА_1 , а саме: самостійного виховання та утримання малолітньої дитини – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , метою встановлення якого є право заявника на відстрочку від призову на військову службу, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право.

Сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Рух справи

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 листопада 2025 року; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 листопада 2025 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою від 29 січня 2026р справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 листопада 2025 рокпризначити до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 19 лютого 2026 року о 12 годині 00 хвилин.

У зв`язку з клопотання представника заявника, адвоката Ткаченка О.В. від 18.02.2026р, справу розглядом відкладено на 09 березня 2026р.

Позиція сторін

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд, неявка сторін належних чином повідомлених про судове слухання, не перешкоджає розгляду справи, ст. 372 ЦПК.

Сторона заявника, адвокат Любович О. підтримала доводи оскарження, наполягала на скасуванні судової ухвали.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступного.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Мотиви апеляційного суду

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини.

Залишаючи заяву про встановлення юридичного факту без розгляду, районний суд виходив із того, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право, такий факт не може бути вирішений в окремому провадженні.

Апеляційний суд із такими висновками районного суду не погоджується, так як.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки батька, матері і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_1 метою встановлення юридичного факту є отримання ним права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особи, яка самостійно виховує та утримує дитину.

Диспозиція частини дванадцятої статті 26 указаного Закону №2232-XII зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.

Згідно із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №127/3622/24 від 02.04.2025, в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.

Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може мати відстрочку від військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків.

Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

У справі, яка переглядається, матеріалами справи підтверджено, що від шлюбних відносин заявника та заінтересованої особи ОСОБА_2 , народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка після розірвання шлюбу залишилась проживати з батьком та він повністю її утримує та займається її вихованням.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 березня 2023 року (справа №404/7031/21), визначено місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним (батьком ОСОБА_1 ). Фактично, на сьогоднішній час його донька - ОСОБА_3 , постійно проживає з ним, а мати дитини – заінтересована особа ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні та в утриманні дитини.

Подана заявником ОСОБА_1 в порядку окремого провадження заява пов`язана з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу-батька, який самостійно утримує та виховує малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд першої інстанції, зазначаючи, що із заяви ОСОБА_1 убачається спір про право, залишив поза увагою, що заінтересована особа ОСОБА_2 визнала вимоги, викладені у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення. До суду нею 17.11.2025 року подана нотаріально посвідчена заява від 08.11.2025 року, в якій просила справу № 405/5471/25 розглядати без її участі наголосивши, що всі викладені факти в заяві ОСОБА_1 відповідають дійсності, вимоги заяви визнає, підтримує і не заперечує проти їх задоволення. Також зазначеною заявою підтвердила, що її малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повністю утримує, виховує та піклується про неї батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Тобто, вказаною нормою законодавець чітко розмежував можливість оформлення відстрочки від мобілізації окремо за підстави, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також окремо за підстави, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

При цьому слід звернути увагу на те, що раніше п. 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» було визначено, що не підлягали призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

У подальшому Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни та пункт 4 частини першої статті 23 цього Закону викладено у новій редакції, згідно з якою передбачено звільнення від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних жінок та чоловіків, у тому числі, у разі, якщо один з них самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Крім того, п. 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Додатком № 5 до Порядку, визначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В пп. 4 вказаного Переліку зазначено, що для отримання відстрочки наступними категоріями осіб: «жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої (таких) дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України» необхідно надати: «свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини)

У справі, яка є предметом перегляду, позивач просить встановити факт перебування на його утриманні дитини. Заявлене пов`язане з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - особи, який самостійно виховує дитину.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що існує спір про право та наявні підстави для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Загальний висновок

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, така ухвала перешкоджає подальшому провадженню, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судові витрати

Оскільки наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо стягнення судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 листопада 2025 року скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Цивільну справу № 405/5471/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Кропивницька міська рада, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, направити до Подільського районного суду міста Кропивницького для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 11 березня 2026 року.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

С. М. Єгорова