Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №352/283/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 352/283/26

Провадження № 33/4808/213/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції ОЛІЙНИК М. Ю.

Суддя-доповідач Малєєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю., за участю секретаря с.з Лавринович У.М., розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (Апелянт) на постанову Тисменицького районного суду від 19.02.2026 та

в с т а н о в и в :

1. Зміст постанови суду першої інстанції.

1.1. Суд визнав Апелянта винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, піддав штрафу 17 000 грн, позбавив права керування транспортними засобами на 1 рік.

1.2. Згідно постанови Апелянт 29.01.2026 року о 17 год 46 хв в с. Липівка по вул. Незалежності керував транспортним засобом Фольцваген н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки із використанням газоаналізатора Алкофор 507.

Відповідно до тесту № 00239, результат огляду 2,19%, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

2. Доводи апеляційної скарги.

2.1. Суд першої інстанції відступив від принципів повноти й об`єктивності судового розгляду, а також порушив принцип презумпції невинуватості, оскільки не витлумачив усі наявні сумніви на користь особи, яка притягається до відповідальності.

2.2. У пункті 11 протоколу відсутній перелік документів, що до нього додаються, що не відповідає матеріалам справи та є порушенням процедури огляду.

2.3. Працівник поліції не повідомив водія про порядок використання приладу та не надав сертифікат відповідності і свідоцтво про повірку технічного засобу, яким проводився тест.

2.4. Результати тестування газоаналізатором «АлкоФор 507» є неналежним доказом, оскільки даний прилад не відповідає кліматичним умовам України, немає належного захисту даних та сертифікатів відповідності європейським стандартам.

2.5. Поліцейські не роз`яснили водієві, що прилад «АлкоФор 507» має похибку вимірювання, і що результати на місці можна підтвердити чи спростувати під час огляду в медичному закладі.

2.6. Автомобіль був зупинений без жодних законних підстав, а поліцейські не повідомили причину зупинки, що суперечить практиці Верховного Суду щодо неможливості вимагати проходження перевірки на стан сп`яніння без доказів порушення ПДР.

2.7. Поліцейські упереджено відмовляли водія від проходження огляду в медичному закладі, стверджуючи, що це не виправить ситуації.

2.8. Направлення на медичний огляд складалося вже після пропозиції його пройти, що зафіксовано на відео з нагрудної камери поліцейського.

2.9. Водієві не вручалося письмове направлення на медичний огляд із зазначенням конкретного закладу охорони здоров`я, а без такого направлення та відмови від нього в закладі охорони здоров`я відсутні підстави для складання протоколу за статтею 130 КУпАП.

Враховуючи наведені обставини, просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі.

3. Провадження в апеляційному суді.

В судовому засіданні Апелянт доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

В апеляційному суді досліджено відеозаписи події.

4. Мотиви суду.

4.1. Заборона керування ТЗ у стані алкогольного сп`яніння встановлена п. 2.9.а ПДР, а відповідальність за це - ч. 1 ст. 130 КУпАП для водіїв - осіб, які керували чи керують ТЗ.

4.2. Суд виходів із того що вина Апелянта підтверджується складеним протоколом, актом огляду та роздруківкою з приладу «АлкоФор 507», а також відеозаписами, на яких, зокрема, зафіксовано рух транспортного засобу, за кермом якого перебував Апелянт.

4.3. Ключовим питанням є те, чи керував ТЗ Апелянт, за указаних у протоколі та оскарженій постанові суду, обставин.

Апеляційний суд повторно дослідив всі докази справи і дійшов висновку про відсутність об`єктивних даних про рух, зупинку ТЗ «Volkswagen» та про факт керування ним Апелянтом.

По-перше. Протокол сам по собі не може бути єдиним джерелом доказів. Це акт обвинувачення, зафіксовані в ньому обставини повинні бути підтверджені об`єктивними даними. Одного лише протоколу недостатньо для висновку про винуватість особи.

По-друге. На відео зафіксовано, що поліцейський автомобіль рухається, в об`єктив камери потрапляє ТЗ, який припаркований на правому узбіччі без габаритних вогнів, біля автомобіля з боку водія стоїть Апелянт. Інші особи відсутні.

Якість відеозапису не дає можливості точно визначити чи вийшов він в момент під`їзду автомобіля поліції чи стояв там.

Апелянт на відео з боді-камери на запитання поліцейського відразу ж відповів, що автомобілем не керував і повторював це увесь час, незважаючи на твердження працівників поліції про протилежне, про наявність у них відеодоказів, які йому не пред`являли і які в матералах справи відсутні.

Не заперечував вживання алкоголю, пройшов тест на місці, результат 2,19 %.

Підстави для припущення, що саме він виконував функції водія є - припарковане авто, Апелянт біля дверцят водія, відсутність інших осіб. Але цього припущення явно недостатньо для висновку про те, що він був водієм.

Свідки події чи інші беззаперечні докази того, що Апелянт здійснював керування ТЗ, а не просто перебував біля нього чи в ньому, - відсутні. ТЗ стояв без руху з вимкнутим освітленням, двигун не працював, його рух не зафіксований.

Твердження Апелянта, що він не керував ТЗ не спростовані і тому у доведеності його вини є розумний сумнів через відсутність доказів протилежного.

По-третє. У зв`язку з наведеним, проходження тесту і фіксація стану алкогольного сп`яніння доказового значення в справі не мають, і без підтвердження факту керування, доказами вини бути не можуть.

5. Оцінки і рішення. Склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування Апелянтом ТЗ в стані алкогольного сп`яніння - доказами не підтверджений.

Висновки суду базуються на припущеннях.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що правопорушення вчинене саме цією особою.

Виходячи з базових принципів права та європейських стандартів прав людини (зокрема, практики ЄСПЛ), недоведена винуватість дорівнює доведеній невинуватості.

Оскільки факт керування транспортним засобом матеріалами справи поза розумним сумнівом не доведено, покладати в основу обвинувачення виключно припущення працівників поліції та складені ними матеріали є неприпустимим.

У такому разі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржену постанову суду - скасувати, провадження в справі - закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Тисменицького районного суду від 19.02.2026 щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова не оскаржується.

Суддя А.Ю. Малєєв