Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №353/886/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 353/886/25

Провадження № 22-ц/4808/403/26

Головуючий у 1 інстанції ЛУКОВКІНА У. Ю.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» на рішення Тлумацького районного суду від 22 грудня 2025 року, у складі судді Луковкіної У. Ю., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 655936901 від 26.11.2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії № 655936901 у розмірі 20 000 грн. Відповідач отримав кредитні кошти, але зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 35 580,21 грн, та складається з: 11710,13 грн - заборгованості за тілом кредиту, 23870,08 грн – заборгованості за процентами.

27.02.2025 року на підставі укладеного договору факторингу № МВ-ТП/24 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість в сумі 35580,21 грн та судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.

Рішенням Тлумацького районного суду від 22 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за Договором кредитної лінії № 655936901 від 26.11.2024 року, яка станом на 23.07.2025 року становить 15 152,93 грн та складається з: 11710,13 грн заборгованості за тілом кредиту, 3442,80 грн заборгованості за відсотками за період з 26.11.2024 року по 26.01.2025 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 1031,45 грн понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору та 2129,0 грн понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні повної суми відсотків за кредитним договором є незаконним та необґрунтованим через неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду умовам договору та положенням чинного законодавства.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовну заяву, помилково дійшов висновку, що строк користування кредитом становить 30 днів. Проте сторони при укладанні кредитного договору погодили, договір діє протягом п`яти років, або до його дострокового розірвання. Відповідно до п. 7.3. кредитного договору – кінцева дата повернення кредиту встановлена 26.12.2029. Крім того, строк кредитування в заявці на отримання кредитних коштів та в паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємною частиною договору становить 1826 днів.

Відповідно до п. 1.1.5. договору, дисконтний період кредитування або дисконтний період – період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші, у тому числі у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії договору.

Зазначає, що дисконтний період це лише період з загального строку кредитування, під час якого позичальник має додаткові можливості отримання нових траншів, знижки або часткове погашення боргу. Після його закінчення, за відсутності продовження з боку позичальника, договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених п. 8.3, 8.7. договору. Після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно. Договір чітко визначає п`ятирічний термін дії та право кредитодавця нараховувати проценти протягом усього терміну на умовах фіксованої щоденної ставки, 0,98 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Вважає, що стягненню підлягають всі проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит). Проценти які нараховані кредитором в даному випадку не є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Вказане узгоджується з сталою практикою Верховного Суду та апеляційних судів.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс», а також стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції в розмірі 3633,60 грн.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням матеріального та процесуального пава.

Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що строк кредитування становить 60 днів, з урахуванням пролонгації. Позиція апелянта про те, що строк кредитування становить 5 років є юридичною необґрунтованою, суперечить принципу захисту прав споживачів, принципу розумності та добросовісності, обґрунтованим очікуванням споживача.

Також суд першої інстанції врахував принципи захисту прав споживачів, розумності та добросовісності, та визнав несправедливими умови договору в частині нарахування за ставкою 357,7% річних після закінчення строку кредитування.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам частково не відповідає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем виникли правовідносини внаслідок укладення кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до позивача. Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань, заборгованість за договором кредиту добровільно не погашена. Заборгованість становить 15 152,93 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту 11 710,13 грн та заборгованості за процентами у розмірі 3 442,80 грн за період з 26.11.2024 по 26.01.2025.

З таким висновком суду колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 655936901, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Кредитодавець надав позичальнику перший транш у розмірі 5016,0 грн, що дорівнює загальному розміру кредиту 26.11.2024. Базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних.

26.11.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено дві додаткові угоди до Договору № 655936901 від 26.11.2024, відповідно до яких сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 5031,0 грн та 4026,0 грн відповідно, у зв`язку з чим загальний розмір кредиту за договором склав 14073,0 грн.

Також 28.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем була укладена додаткова угода до Договору № 655936901 від 26.11.2024 року, відповідно до якої кредитодавцем надано позичальнику траншу в сумі 4726,0 грн, у зв`язку з чим загальний розмір кредиту за договором склав 18799,0 грн.

Крім того, 30.11.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до вказаного кредитного договору про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 1201,0 грн, у зв`язку з чим загальний розмір кредиту за договором склав 20000,0 грн.

27.02.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/24.

Відповідно до копії Реєстру прав вимоги від 27.02.2025 до вищевказаного Договору факторингу встановлено, що до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло також право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 655936901 від 26.11.2024 на заборгованість в сумі 24680,32 грн, яка складається з: 11710,13 грн заборгованості за тілом кредиту, 7115,12 грн заборгованості за відсотками, 5855,07 грн неустойка.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII)

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону №675-VIII).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, встановлено, що 26.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 655936901 та додаткові угоди до нього, відповідно до умов яких відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 20 000 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, суму отриманих коштів не повернув, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у сумі 11 710,13 грн.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками, апеляційний суд виходить із наступного.

Частинами першою-третьою статті 1056-1 визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно п. 11.1 договору - договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 5 (п`яти) років, або до його дострокового розірвання.

Відповідно до п. 7.3. Кредитного Договору - кінцева дата повернення кредиту встановлена 26.12.2029 року.

За користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. У разі, якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, та зобов`язання позичальника по оплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом. Базова процентна ставка за користування кредитом становить 0,98% в день (357,70% річних) від суми залишку кредиту за кожний день. Проценти нараховуються щоденно до дня закінчення строку дії цього договору (п.п. 8.1-8.3, 8.8 договору).

Відповідно до п. 1.1.5. договору, дисконтний період кредитування або дисконтний період – період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші, у тому числі у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії договору.

Згідно п. 3.1. договору - позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого останній може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Пунктом 9.1.1.7 договору передбачено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

18.08.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» звертався до відповідача ОСОБА_1 з письмовим повідомленням про дострокове розірвання Договору кредитної лінії № 655936901 від 26.11.2024та необхідність погашення заборгованість в розмірі 41435,28 грн.

З наданого представником позивача розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 655936901 від 26.11.2024 на день відступлення права вимоги становила 24 565,56 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту – 11 710,13 грн, прострочена заборгованість за відсотками 8 176,25 грн та неустойка в розмірі 5 855,07 грн.

Згідно з розрахунку заборгованості станом на 23.07.2025 заборгованість перед позивачем становить 41 435,26 грн, з яких 11 710,13 грн за тілом кредиту, 23 870,08 грн – відсотки та 5855,08 грн неустойка. Разом з тим вимоги про стягнення неустойки позивачем не заявлено.

Також, ОСОБА_1 сплачено 8 289,63 грн суми отриманого кредиту та 1 061,13 грн процентів.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується належними доказами. Стороною відповідача не надано належних доказів не надходження кредитних коштів на свій рахунок та доказів на спростування обставин, на які посилається позивач у позовній заяві.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов висновку про необхідність нарахування відсотків лише за 30 днів користування кредитом, виходячи з процентної ставки 0,98% та визначив їх розмір у сумі 3442,80 грн. Вказаний висновок є помилковим, оскільки 30 днів відповідно до умов договору є лише дисконтним періодом, тоді як загальний строк кредитування становить 5 років, у межах якого позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Таким чином, проценти підлягають нарахуванню за фактичний період користування кредитом до моменту розірвання договору – 23.07.2025, у зв`язку з чим наданий позивачем розрахунок є належним доказом розміру заборгованості за період з 26.11.2024 по 23.07.2025, яка становить 35 580,21 грн, з яких 11 710,13 грн – тіло кредиту та 23 870,08 грн – проценти за користування кредитом.

Суму заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовано, так само не спростовано розрахунок заборгованості, який надано позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження заявлених вимог і такі підлягають задоволенню.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками (плати за користування кредитом) після закінчення дисконтного періоду.

Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення процентів за користування кредитом, невірно розрахував заборгованість та стягнув проценти не у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене рішення суду, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України слід змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором 655936901 від 26.11.2024 в розмірі 35 580,21 грн, з яких 11 710,13 грн – тіло кредиту та 23 870,08 грн – проценти за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Так, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн, які слід стягнути з відповідача.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До позовної заяви було долучено додано копії свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, ордеру, договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» з Додатковою угодою № 1713 від 02.09.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 02.09.2025 року та платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 234 від 02.09.2025 року, відповідно до яких загальна сума гонорару за надання правничої допомоги складає 5000,0 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що розмір вказаних витрат є завищеним, та підлягає зменшенню до 4 000 грн, що буде співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» задовольнити.

Рішення Тлумацького районного суду від 22 грудня 2025 року змінити:

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642, юридична адреса: м. Чернігів, вул. Жабинського, 13) заборгованість за Договором кредитної лінії № 655936901 від 26.11.2024 року, яка станом на 23.07.2025 року становить 35 580,21 грн та складається з: 11 710,13 грн заборгованості за тілом кредиту, 23 870,08 грн заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642, юридична адреса: м. Чернігів, вул. Жабинського, 13) 6 056 грн понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору та 4000 грн понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин