Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №344/17687/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/17687/24

Провадження № 22-ц/4808/455/26

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Луганської В.М., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Панасюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Головатюка Івана Миколайовича на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 08 січня 2026 року, постановлену в складі судді Татарінової О.А. в м. Івано-Франківську, у справі за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заяви

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Головатюк Іван Миколайович, звернувся до суду з заявою про поворот виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування заяви вказав, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2024 року у справі № 344/17687/24 задоволено позов ОСОБА_2 та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 вересня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.

06 лютого 2025 року державним виконавцем Приморського ВДВС у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області СМУ МЮ відкрито виконавче провадження № 77122476 на виконання зазначеного рішення суду.

Однак, рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2025 року у справі № 344/16355/24 виключено відомості про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису про народження № 1232, що підтверджує відсутність правового статусу батька та обов`язку щодо утримання дитини.

На думку заявника, його виключення з актового запису про народження дитини свідчить про те, що він не є і ніколи не був її батьком, а аліментний обов`язок був встановлений на підставі формального запису про батьківство, який згодом втратив чинність.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 вересня 2025 року у справі № 344/15567/25 ухвалено припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини та звільнити його від обов`язку їх сплати.

Водночас, у межах виконавчого провадження рішення про стягнення аліментів було фактично виконано, внаслідок чого із заявника в примусовому порядку стягнуто аліменти на загальну суму 236 576,93 грн.

Вважає те, що рішення про стягнення аліментів було ухвалене на підставі акта цивільного стану, який згодом визнано таким, що не відповідає дійсності, є нововиявленою обставиною, яка свідчить про відсутність правової підстави для виконання вказаного рішення. А отримані ОСОБА_2 аліментні кошти є безпідставно набутими.

Вказує, що мати дитини була обізнана про обставини її зачаття та народження, а тому дії щодо ініціювання стягнення аліментів з особи, яка не є батьком, свідчать про недобросовісність набувача.

З урахуванням встановленого судом факту відсутності батьківства ОСОБА_1 вважає, що він має право на поворот виконання судового рішення та повернення стягнутої суми, оскільки такі отримані матір`ю дитини кошти є безпідставно набутими.

Просив суд допустити поворот виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2024 року у справі № 344/17687/24. В порядку повороту виконання вказаного рішення стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 236 576,93 грн.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 08 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення відмовлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Головатюк Іван Миколайович, подав апеляційну скаргу. Вважає таку ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Вважає, що ОСОБА_2 , звертаючись із позовом про стягнення аліментів, знала, що апелянт не є біологічним батьком дитини. Як мати вона була обізнана про обставини зачаття та народження дитини і не могла не усвідомлювати відсутність кровного споріднення між ним та дитиною. Попри це, вона свідомо використала формальний запис у свідоцтві про народження, який не відповідав дійсності, для введення суду в оману з метою отримання фінансової вигоди, що свідчить про зловживання правом.

Вказує, що аліментний обов`язок, встановлений рішенням суду, ґрунтувався на формальному записі про батьківство, який згодом втратив чинність. Після набрання законної сили рішенням про виключення відомостей про батьківство стягнення аліментів було спершу зупинено, а згодом припинено. Однак припинення виконавчого провадження не вирішує питання повернення коштів, примусово стягнутих на підставі цього рішення.

На думку апелянта, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання, формально послався на положення ч. 2 ст. 445 ЦПК України, не надав оцінки доводам заявника щодо надання ОСОБА_2 завідомо неправдивих відомостей, які стали підставою для ухвалення рішення про стягнення аліментів, не дослідив добросовісність набуття аліментних коштів, чим допустив істотне порушення норм права.

Враховуючи встановлений судом факт відсутності батьківства ОСОБА_1 щодо малолітнього сина, а також примусове виконання рішення про стягнення аліментів, ухваленого на підставі недостовірних відомостей, апелянт вважає, що має законне право на поворот виконання судового рішення з метою поновлення його порушених майнових прав. Зазначає, що відсутність правової підстави для набуття аліментних коштів обґрунтовує необхідність повернення стягнутої суми в повному обсязі. Наголошує, що отримані відповідачкою кошти є безпідставно набутими, а її дії – недобросовісними.

Вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував системний характер недобросовісної поведінки ОСОБА_2 . За таких обставин відмова у повороті виконання порушує засади добросовісності та розумності і фактично узаконює ситуацію, за якої особа, яка свідомо надала суду неправдиві відомості, утримує значні кошти, примусово стягнуті з особи, яка не має з дитиною жодного біологічного чи правового зв`язку.

Враховуючи наведене, просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про поворот виконання судового рішення задовольнити в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористалися.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяви (клопотання) учасників справи

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник апелянта ОСОБА_1 – адвокат Головатюк І.М. подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Заявлені вимоги в апеляційній скарзі підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити.

ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Приморський відділ ДВС у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності неприбулих учасників справи.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Івано-Франківського міського суду від 08 січня 2026 року зазначеним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2024 року у справі № 344/17687/24 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_3 ), РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 вересня 2024 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 копійок. Допущено негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць (а.с. 161-163).

10 січня 2025 року на виконання вказаного рішення Івано-Франківським міським судом видано виконавчий лист.

Рішенням Івано-Франківського міського суду у справі № 344/16355/24 від 10 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини задоволено. Виключено відомості про ОСОБА_1 як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження № 1232 від 02.07.2024, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 167-172).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 вересня 2025 року у справі № 344/15567/25 припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 вересня 2024 року до досягнення дитиною повноліття, за рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області по справі № 344/17687/24 від 14.11.2024. Звільнено ОСОБА_1 від обов`язку сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 вересня 2024 року до досягнення дитиною повноліття, які стягуються за рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 344/17687/24 від 14.11.2024. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , жительки АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп (а.с. 173-178).

Відповідно до копії довідки-розрахунку Приморського відділу ДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 22.18/9-23418 від 20 серпня 2025 року на підставі звіту про здійснені відрахування та виплати Військової частини НОМЕР_3 за період з лютого 2025 року по червень 2025 року сплачено 213 742,42 грн аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 за виконавчим листом № 344/17687/24, виданим 10.01.2025 (а.с. 165).

Згідно з копією довідки-розрахунку Приморського відділу ДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 22.18/9-23419 від 20 серпня 2025 року на підставі звіту про здійснені відрахування та виплати ТОВ «Нова пошта» за період з лютого 2025 року по червень 2025 року сплачено 22 834,51 грн аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 за виконавчим листом № 344/17687/24, виданим 10.01.2025 (а.с. 166).

Із долученої до матеріалів справи копії витягу з результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 10 грудня 2025 року вбачається, що ВП № 77122476 перебуває у статусі «Відкрито» (а.с. 164).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2024 року у справі № 344/17687/24 не скасовано, а також не встановлено, що воно було винесено чи обґрунтовано на повідомлених позивачкою завідомо неправдивих відомостях або поданих нею підроблених документах. Крім того, рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 вересня 2025 року у справі № 344/15567/25 припинено стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, присуджених рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2024 року у справі № 344/17687/24, та звільнено його від обов`язку їх сплати. Стягнуті кошти в ході виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2024 року по справі № 344/17687/24 є складовою частиною аліментних платежів, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

За положеннями ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно з ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 444 ЦПК України суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення – це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.

Поворот виконання – це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням, що можливий, у разі якщо: позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.

Особливості повороту виконання рішення суду в окремих категоріях цивільних справ визначено ст. 445 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 445 ЦПК України у разі скасування за нововиявленими чи виключними обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Так, за загальним правилом, поворот виконання рішень у справах про стягнення аліментів не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сам по собі встановлений рішенням суду факт виключення відомостей про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису про народження неповнолітнього ОСОБА_3 не є правовою підставою для повороту виконання рішення.

Твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 , звертаючись із позовом про стягнення аліментів, достеменно знала про відсутність батьківства ОСОБА_1 щодо дитини та умисно надала суду завідомо неправдиві відомості, належними та допустимими доказами не підтверджені, а тому мають характер припущень та не можуть бути покладені в основу висновку про наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 445 ЦПК України.

На час звернення до суду з таким позовом заявник був зазначений у свідоцтві про народження батьком дитини.

Крім того встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 вересня 2025 року у справі № 344/15567/25 припинено стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 та звільнено його від обов`язку їх сплати.

Наведені ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги були предметом дослідження та належної правової оцінки судом першої інстанції, який обґрунтовано відхилив їх. Колегія суддів не вбачає підстав для повторного надання оцінки тим самим доводам, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом норм матеріального та процесуального права та фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції.

Водночас, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, відповідно до яких право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання рішення (п. 29 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) після її перегляду в апеляційному порядку відсутня у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, а тому зазначена ухвала та постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Головатюка Івана Миколайовича залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 08 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: В.М. Луганська

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 12 березня 2026 року.