Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №727/3210/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3210/26

Провадження № 3/727/694/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року м. Чернівці

Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Калмикова Ю.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Чернівецького районного управління поліції в Чернівецькій області Головного управління Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

УСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №979094 від 21.02.2026, ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов`язків по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок чого, останній 03.02.2026 близько 15 годин 00 хвилин, перебуваючи на території ліцею №17 у м. Чернівці по вул. П.-Кільцева, 7Б робив підставляв підніжки малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушила вимоги ст. 150 СК України.

ОСОБА_1 в судові засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, провину не визнала та зазначила, що діти просто грали.

Дослідивши матеріали провадження, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08.05.2018 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , матір`ю якого записана ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Реалізація вказаного завдання здійснюється шляхом оцінки судом доказів, якими у силу ст. 251 КУпАП можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні.

До таких доказів закон відносить пояснення свідків, висновки експертів, показання технічних приладів та засобів тощо.

Зазначені положення закону передбачають, що особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, піддає відповідній правовій оцінці докази, які містяться у матеріалах справи. Дослідження та врахування саме цих доказів має привести до обґрунтованого висновку про винуватість особи.

Склад адміністративного правопорушення це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому

Положеннями ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, а об`єктивна сторона полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

При цьому, ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч., незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля, належне виховання); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

За порушення таких обов`язків, батьків мають притягувати до відповідальності згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП (зокрема, про обов`язки, які щодо дітей повинні виконувати батьки, йдеться в ст. ст. 150, 180 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Диспозиція ст. 184 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки вказує на те, що відповідальність настає в разіухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків. Тобто потребує визначення кола обов`язків батьків, які встановлені іншими нормами закону.

З огляду на те, що зазначена норма закону, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_4 є бланкетною, то при розгляді цієї справі необхідно з`ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Вказаний перелік обов`язків є вичерпним.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Таким чином, наданими суду матеріалами має бути доведено, що вчинок малолітнього ОСОБА_5 є внаслідком свідомого та умисного невиконання гр. ОСОБА_6 перелічених вище батьківських обов`язків.

Відповідно до правових позицій Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які відображені у справах «Гурепка проти України» та «Корнєв і Карпенко проти України» адміністративне правопорушення у сфері громадської безпеки вважається по суті кримінальним.

У зв`язку з цим розгляд таких справ вимагає забезпечення всіх гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, права на справедливість судового розгляду публічність розгляду справ.

У справі «Карелін проти Росії» ЄСПЛ зауважив, що з боку суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення недопустимо уточнення у судовому рішенні фабули правопорушення, усунення певних розбіжностей та неточностей, які мали місце у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки такий підхід є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції у частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу.

За таких умов особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Отже, суд уповноважений досліджувати виключно матеріали, які надані йому відповідним органом, тобто протокол та долучені до нього документи, на підставі чого має дійти висновку про наявність або відсутність у діях особи зазначеного у протоколі правопорушення.

З наданих суду матеріалів вбачається, що працівниками поліції 03.02.2026 на підставі заяви ОСОБА_7 складений протокол за фактом невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо виховання її малолітнього сина ОСОБА_2 , оскільки останній 03.02.2026 близько 15 годин 00 хвилин, перебуваючи на території ліцею №17 у м. Чернівці по вул. П.-Кільцева, 7Б робив підставляв підніжки малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд бере до уваги, що матеріали справи не містять об`єктивних відомостей, які б свідчили про невиконання ОСОБА_1 покладених на неї ст. 150 СК обов`язків, наслідком чого було би дії її малолітнього сина.

Таким чином, до протоколу не долучені докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 не виконує батьківських обов`язків, тобто були б підставою для висновку про неналежне виконання гр. ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо її малолітнього сина.

Враховуючи наведене, пояснення гр. ОСОБА_1 , які матеріалами справи не спростовані, суддя дійшов висновку про недоведеність у діях гр. ОСОБА_1 складу адміністративного проступку за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Оцінюючи документи, які долучені до справи слід зазначити наступне.

Протокол про адміністративне правопорушення хоча і зазначено ст. 251 КУпАП, як джерело доказів, проте викладені у ньому фактичні обставини вчинення правопорушення є висновком особи, яка склала цей протокол і потребують підтвердження іншими доказами в їх сукупності.

Інші долучені документи ніяк не підтверджують ті обставини, які повинні бути з`ясовані у відповідності до ст. 280 КУпАП.

Будь-які інші докази, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків у матеріалах справи відсутні та працівниками поліції, на яких покладається обов`язок щодо збирання доказів, не надано.

Таким чином, вважаю, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, провадження про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП слід на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Керуючись ст.7, 9, 23, 24, 33, ч. 1 ст. 184, 245, 247, 251, 252, 277, 280 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Ю. О. Калмикова