Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №646/11656/24 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/11656/24

Провадження № 1-кп/646/376/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м. Харків

Колегія суддів Основ`янського районного суду міста Харкова у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_4 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023221100000840 від 27.03.2023 року відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Щеглиці Псковського району Псковської області російської федерації, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

24.02.2022 військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України всупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний в стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Воєнний стан на території України неодноразово продовжувався. Відтак, з 24.02.2022 року по теперішній час діє правовий режим воєнного стану на території України.

Відповідно до Закону України № 2265-IX від 22.05.2022 «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» визначено, що російська федерація (далі – рф) є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

Відповідно до п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

24 лютого 2022 року військовослужбовці збройних сил рф силовим способом з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно захопили та фактично здійснили окупацію частини території Харківської області, в тому числі м. Куп`янськ Куп`янського району Харківської області, шляхом зосередження навколо вказаного населеного пункту та безпосередньо в ньому, збройних підрозділів рф, та встановлення контрольно-пропускного режиму в`їзду та виїзду з вказаного населеного пункту тощо, що тривало до початку вересня 2022 року (не пізніше 09.09.2022). Так, після повномасштабного вторгнення сил рф на територію України, збройні сили країни агресора безпосередньо здійснили силове захоплення та взяття під контроль будівель і споруд на території міста Куп`янська Харківської області, що забезпечують діяльність органів державної влади, в тому числі й Куп`янський районний відділ поліції ГУНП в Харківській області, розташований за адресою: Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Харківська, 14, з метою перешкоджання їх нормальній діяльності та з метою створення окупаційної влади, зокрема нового окупаційного правоохоронного органу та вирішили залучити до співпраці місцевих жителів.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, тимчасово не працюючим, у період часу з початку червня 2022 року по початок вересня 2022 року, більш точний час не встановлено, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, перебуваючи у м. Куп`янськ Куп`янського району Харківської області, маючи умисел на допомогу державі-агресору та її незаконним правоохоронним органам, створеним на тимчасово окупованій території, з метою завдання шкоди Україні та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у період часу з початку липня 2022 року по початок вересня 2022 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, тимчасово не працюючим, знаходячись на території м. Куп`янськ Куп`янського району Харківської області, зі своїх особистих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні, достовірно знаючи, що за адресою: Харківська область, Куп`янський район, м. Куп`янськ, вул. Харківська, 14, знаходиться Куп`янський районний відділ поліції ГУНП в Харківській області, а співробітники відділу виїхали з населеного пункту та не контролюють обстановку щодо життєдіяльності вказаного населеного пункту, погодився на пропозицію військових російської федерації та вирішив добровільно зайняти посаду у новоствореному незаконному правоохоронному органі, а саме: «исполняющего обязанности старшего следователя следственного отдела Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области».

Так 05.07.2022 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на допомогу державі-агресору, перебуваючи за адресою: Харківська область, Куп`янський район, м. Куп`янськ, вул. Харківська, 14, добровільно зайняв посаду у новоствореному незаконному правоохоронному органі, а саме посаду: «исполняющего обязанности старшего следователя следственного отдела Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области». Ha вказаній посаді ОСОБА_7 незаконно виконував наступні правоохоронні функції: проводив. дослідчі перевірки по повідомленням про кримінальні правопорушення у відповідності до законодавства рф; проводив огляди місць подій; виносив постанови про порушення перед керівництвом слідчого органу клопотання про продовження строку перевірки повідомлення про злочин; виносив постанови про відмову про порушення кримінальної справи; здійснював досудове розслідування; порушував кримінальні справи; y незаконному правоохоронному органі «следственный отдел Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области», розташованому за адресою: Харківська область, Куп`янський район, м. Куп`янськ, вул. Харківська, буд. 14, а саме, за місцем знаходження Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, а саме - добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

ОСОБА_7 обізнаний про розпочате щодо нього кримінальне провадження, повістки про виклик публікувались в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в газеті «Урядовий кур`єр», на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та суду.

Проте, ОСОБА_7 до органів досудового слідства та суду не з`явився, що підтверджено ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.09.2025, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , оскільки він з метою ухилення від кримінальної відповідальності переховується від органів слідства на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 «Шомоді проти Італії», проведення заочного розгляду кримінального провадження відповідатиме принципам, закріпленим у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (право на справедливий суд), тільки в тому випадку, якщо з боку державних органів будуть вжиті заходи забезпечення ретельної перевірки «з метою встановлення поза обґрунтованим сумнівом того, чи дійсно особа беззастережно відмовилася від свого права виступати в суді».

За приписами ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

З метою дотримання прав обвинуваченого, сторона обвинувачення та суд неодноразово здійснювали виклик ОСОБА_7 у судові засідання шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та шляхом публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті суду.

Крім того, на виконання вимог ст. 135 КПК України копії повісток на ім`я обвинуваченого ОСОБА_7 вручались його захиснику.

Разом з тим, ОСОБА_7 після належного та завчасного повідомлення про виклики до суду жодного разу не прибув, внаслідок чого ухилився від явки на виклик суду: не прибув на виклик без поважної причини більш як два рази, що є визначеною законом процесуальною умовою для здійснення спеціального судового провадження.

Аналіз цих фактів свідчить про те, що ОСОБА_7 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, був обізнаний зі своїми правами, які йому неодноразово роз`яснювалися. Держава Україна під прискіпливим і далеко неформальним контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право при розгляді пред`явленого йому кримінального обвинувачення на стадії призначення справи до судового розгляду як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред`явленого обвинувачення; b) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним самим ним захисником; с) бути судженим без невиправданої затримки; d) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно для нього.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Натомість ОСОБА_7 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.

За таких обставин суд розцінює такі дії як відмову ОСОБА_7 , який перебуває на території рф, але знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження, від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само як і про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.

Сукупність вказаного переконує суд у тому, що ОСОБА_7 переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства, стандартам судового розгляду, закріпленим, зокрема, в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи від 19.01.1973 «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого».

При цьому, суд зазначає, що ч. 4 ст. 323 КПК України визначено, якщо після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження обвинувачений з`явився або був доставлений до суду, судовий розгляд продовжується з моменту постановлення такої ухвали згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

Судом роз`яснювалося обвинуваченому ОСОБА_7 його право з`явитись до суду на будь-якій стадії кримінального провадження та реалізувати всю сукупність прав обвинуваченого, гарантованих міжнародно-правовими актами, Конституцією України та кримінальним процесуальним законом, в тому числі і право на участь в судовому проваджені.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 20.10.2025 призначено судовий розгляд за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження, який показань суду не давав та будь-яких клопотань від останнього за весь час перебування в провадженні суду цієї справи на адресу суду не надходило.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-IX з 25.04.2025 змінено назву Червонозаводського районного суду міста Харкова на Основ`янський районний суд міста Харкова. Цим законом пункт 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3, відповідно до якого зміна найменування місцевого загального суду не призводить до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

При цьому, судом вживалися заходи для забезпечення обвинуваченому ОСОБА_7 права на захист та доступ до правосуддя, у зв`язку з чим останній викликався в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України. Обвинуваченому направлялися повістки про виклик шляхом публікації інформації про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в газеті «Урядовий кур`єр», а також шляхом публікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Основ`янського (до 25.04.2025 Червонозаводського) районного суду міста Харкова. Відтак з моменту опублікування повістки про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Суд вважає, що наявні у справі чисельні документи свідчать про відмову ОСОБА_7 належним чином повідомленого про розпочате щодо нього кримінальне провадження, від реалізації права предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Водночас, судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за обов`язковою участю захисника, що був забезпечений державою, - адвоката ОСОБА_6 , яка брала участь на стадії досудового розслідування і обізнана з матеріалами кримінального провадження.

Захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_7 під час судового розгляду: приймала активну участь у допиті свідків, заявляла клопотання та у судових дебатах висловила свою позицію щодо недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженні. Також, на думку захисника, прокурором під час судового розгляду не доведено наявність в діях ОСОБА_7 ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, захисник просила призначити обвинуваченому більш м`яке покарання ніж передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України та запропоноване стороною обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, сприяє забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Разом з тим, суд враховує, що тимчасова окупація з боку рф частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами рф, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, у зв`язку з чим ці факти не потребують окремого доказування в межах даного кримінального провадження.

За відповідними наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» місто Куп`янськ Харківської області є територією, яка з 24.02.2022 по 10.09.2022 було тимчасово окупованою територією України.

Також загальновідомим є факт створення на окупованих територіях України окупаційних адміністрацій, правоохоронних та інших владних органів, які не потребують окремого судового доказування.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України. Фізичний чи психічний примус і крайня необхідність є обставинами, які за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь, передбачених ст. 111-1 КК, відповідно до статей 39 і 40 КК України.

Суду не надано доказів, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи на посаді виконував покладені на ннього окупаційною владою обов`язки, під безпосереднім впливом:

а) фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінні ст. 127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою);

б) фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов: такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави, цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці). Шкала видів шкоди відсутня, але є один виняток - шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.

Так, дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні.

На підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що 27.03.2023 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023221100000840 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України за фактом того, що 27.03.2023 до Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про те, що в квітні місяці гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який під час окупації м. Куп`янськ пішов на співпрацю з окупаційною владою та займав посаду «старшего следователя следственного отдела управления внутренних дел» у незаконних органах влади створених на тимчасово окупованій території.

На підставі документів, які постановою старшого слідчого СВ Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_8 від 24.07.2024 визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 12023221100000840 від 27.03.2023:

- в оригіналах: «материал об отказе в возбуждении уголовного дела по заявлению ОСОБА_9 » на 18 арк.; «материал от отказе в возбуждении уголовного дела по рапорту и.о. УИП УВД ВГА Харьковской области ОСОБА_10 » на 12 арк.; «рапорт и.о. ст. следователя СО УВД ВГА Харьковской области ОСОБА_11 » на 1 арк.; «постановление об отказе в возбуждении уголовного дела по заявлению ОСОБА_12 » від 30.08.2022 на 2 арк.; «протокол осмотра места происшествия» від 16.06.2022 на 3 арк.; «материалы КУППП №251 от 09.07.2022» на 15 арк.; материал от отказе в возбуждении уголовного дела по факту хранения 10 грамм зеленого измельченного вещевства с характерным запахом конопли у гр. ОСОБА_13 » на 17 арк.;

- в копіях: «журнал №18 учета удостоверений сотрудников УВД ВГА Харьковской области (инв. №18, начат 06.07.2022)»; «Приказ» №1-лс від 05.07.2022 «О назначении на должность»; платіжна відомість №8 від 22.08.2022, затверджена «И.о. начальника Управления внутренних дел Военно-гражданской администрации Харьковской области ОСОБА_14 » за підписом «выплату произвел: ведущий специалист 1 разряда-бухгалтер ФЭГ УВД ВГА Харьковской области ОСОБА_15 » та «проверил: главный специалист-главный бухгалтер ФЭГ УВД ВГА Харьковской области ОСОБА_16 » про отримання грошової винагороди за «июль 2022» з підписами; платіжна відомість №15 від 24.08.2022, затверджена «И.о. начальника Управления внутренних дел Военно-гражданской администрации Харьковской области ОСОБА_14 » за підписом «выплату произвел: ведущий специалист разряда-бухгалтер ФЭГ УВД ВГА Харьковской области ОСОБА_15 » та «проверил: главный специалист-главный бухгалтер ФЭГ УВД ВГА Харьковско области ОСОБА_16 » про отримання грошової винагороди за період 01.06.2022 по 30.06.2022 з підписами.

Крім цього, вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у показаннях свідків, які були допитані у ході судового розгляду.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 пояснили, що обвинувачений ОСОБА_7 працював слідчим у поліції, створеній тимчасово окупаційною владою, та проводив допити. За їх словами, працювати слідчим він пішов добровільно, зазначав, що його влаштовує оплата праці та видана форма. ОСОБА_7 носив форму поліції з нашивкою у вигляді прапора рф.

Крім того, свідок ОСОБА_17 зазначив, що знайомий з ОСОБА_7 ще з 1993 року, оскільки вони разом працювали в поліції. Під час окупації міста Куп`янськ улітку 2022 року ОСОБА_7 пропонував йому працювати в органах поліції, створених окупаційною владою.

Свідок ОСОБА_19 також пояснила, що під час окупації, після викрадення автомобіля її сина вони викликали т.з. поліцію та разом із працівниками т.з. поліції поїхали до відділу т.з. поліції в місті Куп`янськ для написання заяви про вчинення кримінального правопорушення. За її словами, до них вийшов ОСОБА_7 , після чого вони пройшли до його службового кабінету.

Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання свідків, які також є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.

Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Отже, вважаючи достатньо забезпеченими під час судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Так, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними, узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини та винуватість у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинувачених, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_7 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.

Суд дослідив дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 та встановив, що він є громадянином України, уродженцем с. Щеглиці Псковського району Псковської області російської федерації, раніше несудимим.

У відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 за ч. 7 ст. 111-1 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання, суд вважає вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим з використанням умов воєнного стану.

З урахуванням викладеного, дотримуючись загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, принципів співмірності та індивідуалізації покарання, враховуючи те, що ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин, зважаючи на відсутність пом`якшуючих його покарання обставин, та обставину, що обтяжує покарання, з урахуванням даних про його особу, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 7 ст.111-1 КК України, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є його особистою власністю.

Частиною 2 ст. 55 КК України передбачено позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Згідно зі ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виходячи з обставин вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність позбавити обвинуваченого ОСОБА_20 права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю, оскільки він вчинив суспільно небезпечне кримінальне правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так й іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_7 у власності не має об`єктів нерухомості, однак, це не виключає можливості наявності у нього іншого майна, у тому числі зареєстрованого ще на паперових носіях.

Крім того, призначаючи покарання суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженої особи і що відповідно до ч. 2 ст. 52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що досудовим розслідуванням встановлено і доведено у судовому засіданні належними і допустимими доказами, що в діях ОСОБА_7 мав місце у тому числі і корисливий мотив злочину, він вчиняв протиправні дії і отримував за це майнові блага, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 7 ст.111-1 КК України, тому суд призначає йому покарання з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

Висновок в частині призначеного основного і додаткового покарання узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09.09.2024 – до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Заходи забезпечення кримінального провадження у види арешту майна не застосовувались.

Кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду не завдано, цивільний позов не заявлено.

Речові докази та процесуальні витрати на залучення експертів під час спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373-374, 376 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, обраний ОСОБА_7 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити захиснику обвинуваченого та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини третьої статті 400 КПК України якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених статтею 138 цього Кодексу, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених статтею 399 КПК України.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3