Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №644/7961/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/7961/25

Провадження № 2/644/1021/26

13.03.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря – Селіхової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість кредитним договором № 745959314 від 19.11.2019 року у розмірі 29524, 30 грн. та судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка уклали договір № 745959314у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачка підписала договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора P84TN74J. Зокрема, 19.11.2019 року о 15:09:01 год. відповідачка ввіла ідентифікатор у відповідне поле інформаційно- телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Саме відповідачка ініціювала укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачкою та первісним кредитором не був би укладений. Відразу після вчинених дій відповідачки, 19.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 11100 грн. на її банківську карту № НОМЕР_1 , що в свою чергу свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 67 від 25.02.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. 31.08.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр права вимоги № 11, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. 04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідачки за договором. Загальна сума заборгованості за договором №745959314 від 19.11.2019 року становить –29524,30 грн., яка складається з наступного: 11100 грн. - заборгованість по кредиту; 18424,30 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку.

Ухвалою суду від 09.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином та своєчасно.

Представник відповідачки подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» відмовити в повному обсязі. Зазначив, що до матеріалів цивільної справи не надано доказів направлення на будь який засіб зв`язку відповідного одноразового ідентифікатора/OTP пароля, приналежності вказаного номеру телефону відповідачці та вказівки саме вказаного номеру телефону відповідачки. Тобто, відсутні докази, які свідчать про належне підписання Кредитного договору одноразовим ідентифікатором так само, як і доказів належної ідентифікації відповідачки. До суду не надано жодного витягу з інформаційної системи суб`єкта електронної комерції (кредитора), який мав би підтвердження дотримання положень Закону України «Про електронну комерцію». Тобто, надані документи не містять підтвердження підписання кредитного договору відповідачкою. Вважає, що є всі підстави для висновку про те, що кредитний договір No 745959314 від 19.11.2019 зі сторони первісного кредитора не був підписаний. Крім того вказує, що відсутні докази на підтвердження надання відповідачці грошових коштів, оскільки наявна в матеріалах справи виписка по рахунку надана позивачем, не є випискою по рахунку відповідачки у розумінні первинного бухгалтерського документа, оскільки не відповідає вимогам до первинного документа відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідачці не відкривався банківський рахунок у системі первісного кредитора і даний документ не є випискою по банківському рахунку первісного кредитора, з якого можливо встановити факт здійснення переказу на рахунок відповідачки. Вказаний документ є фактично розрахунком заборгованості, незалежно від того, як його назвав позивач. У «виписці» не зазначено номери рахунків, відсутні відомості про господарські операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Крім того, відсутні докази переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача. Договір факторингу № 28/1118-01 було укладено 28.11.2018, а кредитний договір - 19.11.2019. Тобто, кредитний договір укладено через рік після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки договір факторингу права вимоги є похідних від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. На момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, правовідносини за кредитним договором ще не виникли, не виникло зобов`язання між первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою. Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах, у даному випадку кредитора. Тому, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він мав би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договорів факторингу та на підставі реєстрів прав вимоги. В матеріалах справи відсутні докази оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а наданий акт звірки в силу закону не є належним доказом, який підтверджує проведення платежу з оплати за договором факторингу через банківську систему. Крім того, вважає неправомірне нарахування процентів поза межами строку дії кредитного договору. Умовами п. 1.3, 1.4. визначено, що кредит надається строком на 30 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,01 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору. Кредитор втратив право нараховувати відсотки за кредитним договором після 19.12.2019, а отже додатково нарахована сума процентів в розмірі 15 061,00 грн є незаконною, безпідставною та такою, що не може бути задоволена судом. Крім того, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Таким чином, за відсутності доказів, що позивачем було вчинено дії щодо повідомлення відповідача у письмовій формі про затримку платежів із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені, позовні вимоги про стягнення заборгованості є необґрунтованими. Щодо витрат на правничу допомогу вказує, що враховуючи категорію та невелику складність даної справи, що не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі, зміст заявленої представником позивача позовної вимоги, предмет спору, вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим представником позивача на надання правничої допомоги. А отже представником позивача виставлена значно завищена ціна, яка є не співмірною зі складністю справи. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача по справі здійснює директор позивача, позовна заява також підписана тією ж особою, а не адвокатом, витрати на якого нібито поніс позивач у зв`язку з даною справою. Оскільки в даній справі представництво інтересів позивача здійснюється не адвокатом - витрати на правничу допомогу задоволенню не підлягають та відповідно не підлягають стягненню з відповідача.

Представник відповідачки в судове засідання не прибув, подав заяву з проханням розглянути справу без участі сторони відповідача.

Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій викладено наступне. При заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор - P84TN74J направлено відповідачу 19.11.2019 о 14:08:27 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів – НОМЕР_2 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 19.11.2019 о 15:09:01. Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь який час самостійно ознайомитися з договором на сайті Товариства в особистому кабінеті. Враховуючи вищевикладене, позивач надав беззаперечні докази того, що відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позиція представника відповідачки щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. Щодо перерахування кредитних коштів вказує, що відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 11100,00 грн. на картковий рахунок відповідачки. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 3642028a-e345-43d2-b09e-b4df3967aa3b від 19.11.2019 з відміткою Товариства. Надані платіжні інструкції містять підпис та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами договору. Таким чином, оскільки первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача (Боржника) та надав письмові пояснення про те, що відповідне перерахування було здійснено успішно підтверджується наданням платіжної інструкції, проте документальним підтвердженням зарахування коштів на рахунок клієнта, може надати виключно емітент платіжної карти клієнта. Позивач не володіє й не може володіти зазначеними доказами, оскільки вони не передані первісним кредитором. Крім того, стороною відповідача не надано будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить;- будь-яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на яку зараховані кредитні кошти;- виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок;- доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами. Таким чином, позивач підтвердив факт укладання кредитного договору № 745959314 від 19.11.2019 року та наявність заборгованості у боржника. Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача вказує, що сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 25.02.2020, тобто після укладання Кредитного договору № 745959314 від 19.11.2019. Відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Враховуючи викладене, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. Крім того, у Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України). Просить врахувати відповідь на відзив та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником позивачки подано заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначив, що позивач у відповіді на відзив не навів жодних обґрунтувань правомірності позову, тому в позовних вимогах просив відмовити в повному обсязі. Посилався на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження факту підписання кредитного договору, позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження факту передачі грошових коштів відповідачу за кредитним договором, позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, а наданий реєстр містить ознаки штучної зміни, позивач неправомірно нараховує проценти поза межами дії договору, позивачем не здійснено досудове врегулювання спору, а відтак позов є передчасним. Крім того, позивачем зазначено завищений розмір витрат на правничу допомогу, докази її сплати відсутні.

Представником позивача надані додаткові пояснення, в яких представник зазначив, що при заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином вжило всіх необхідних заходів для здійснення перевірки та ідентифікації особи, а також первісний кредитор перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірив особисті дані відповідача, а і кредитоспроможність споживача відповідно до ст. 10 Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема, відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті Товариства в Особистому кабінеті. Щодо перерахування кредитних коштів, зазначає, що відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 11100,00 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення №3642028a-e345-43d2-b09e-b4df3967aa3b від 19.11.2019 з відміткою кредитодавця. При цьому, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, вказує, що позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Судом встановлено, що 19.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка ОСОБА_1 уклали договір № 745959314 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачка підписала договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора. При укладенні договору відповідачка діяла відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно телекомунікаційній системі первісного кредитора. Отже, заповненням анкети-заяви відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційній- телекомунікаційній системі товариства підтверджується підписання договору одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 11100 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору, строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів.

Відповідно до п. 1.4. договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,01 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору.

Відповідно до п. 1.5. договору, з урахуванням положень п.1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 368,65 відсотків річних.

Відповідно до п. 1.6. договору, розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).

Також, у кредитному договорі сторони передбачили, що невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі за текстом Правила), а уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства ( пункт 4.1. договору).

Відповідно до пункту 4.4 договору, сторони погодили, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.3. цього договору є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора P84TN74J, 19.11.2019 року.

Відразу після вчинених дій відповідачки, 19.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 11100 грн. на платіжну картку відповідачки що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01. 31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. 31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року та погодили внести зміни до п. 8.2 договору.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року. 03.08.2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу № 05/0820-01, строк дії якої закінчується 31.12.2022 року. 30.12.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду №3 до договору факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року до Договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки.

04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідачки за договором № 745959314 від 19.11.2019 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за №5017 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 745959314 від 19.11.2019 року, загальна заборгованість 36872 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 вказаного закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору № 745959314 від 19.11.2019 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідачка уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за договором №745959314 від 19.11.2019 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Доводи представника відповідачки про те, що доказів переходу права вимоги не надано спростовуються матеріалами справи. Суд звертає увагу, що умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги та не пов`язано з оплатою за договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений договором строк.

Доводи представника відповідачки про те, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки договір факторингу між первісним кредитором укладено до виникнення кредитних зобов`язань є необґрунтованими. Суд звертає увагу, що додатковими договорами строк дії договорів факторингу було пролонговано, а також, що умовами вказаних договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги.

Посилання представника відповідачки щодо не здійснення досудового врегулювання спору за договором суд до уваги не бере, оскільки не є підставою для звільнення боржника від виконання кредитного договору, якщо він не був повідомлений про досудове врегулювання спору. Матеріали справи містять докази, що підтверджують погодження сторонами умов отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачкою кредитних коштів.

З наданих розрахунків заборгованості та виписки по особовому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 29524,30грн., яка складається з наступного: 11100 грн. - заборгованість по кредиту; 18424,30 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Станом на момент подання позовної заяви відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. Будь-яких доказів на спростування того, що договір не був укладений, відповідачкою та її представником не надано.

Під час розгляду справи встановлено, що договір № 745959314 від 19.11.2019 року містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк повернення коштів, погашення кредиту, розмір відсоткової ставки, відповідальність сторін, він підписаний сторонами, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Однак, отримавши кошти в кредит, в порушення умов виконання договору ОСОБА_1 зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконала.

Посилання представника відповідачки щодо відсутності доказів підтвердження факту укладання договору та отримання грошових коштів суд до уваги не бере, оскільки матеріали справи містять докази, що підтверджують погодження сторонами умов отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачкою кредитних коштів. Долучений до матеріалів справи договір № 745959314 від 19.11.2019 року підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису. Виписка по рахунку ОСОБА_1 за період з 04.06.2025 року по 25.06.2025 року, розрахунок заборгованості складений ТОВ «Манівео Швидка фінансова Допомога» свідчать про зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідачки. Крім того, згідно інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», по рахунку на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_3 було зарахування коштів на суму 11100 грн. від 19.11.2019 року, також вказаний номер телефону ОСОБА_1 на який відправляється інформація про підтвердження операцій за карткою № 4149629384781944. Виписка за договором за період з 19.11.2019 року по 24.11.2019 року також свідчить зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідачки в розмірі 11100 грн. 19.11.2019 року. Проте, відсутні докази повернення отриманого кредиту, а перехід права вимоги до позивача від первісного кредитора підтверджено належними та допустимими доказами. Договір факторингу у встановленому порядку недійсним не визнаний, а тому підтверджено, що Товариство набуло права вимоги до боржника. Розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги, є підтвердженням суми заборгованості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Юніт Капітал» просить стягнути заборгованість за договором № 745959314 від 19.11.2019 року з ОСОБА_1 в розмірі 29524,30грн., яка складається з наступного: 11100 грн. - заборгованість по кредиту; 18424,30 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Сторона відповідача заперечує проти розміру відсотків, які були нараховані після спливу строку дії договору.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору, строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів.

Відповідно до п. 1.4. договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,01 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору.

Таким чином за користування кредитними коштами відповідачка мала сплатити відсотки за користування кредитом за 30 днів користування.

Доказів, що свідчили б про продовження дії договору матеріали справи не містять.

Відтак, суд доходить висновку, що ТОВ «Таліон Плюс», набувши право вимоги до відповідачки за договором № 745959314 від 19.11.2019 року, не мав права продовжувати нараховувати відсотки відповідно до умов договору.

У постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач не скористався.

Отже, суд зазначає, що у цій справі ТОВ «Юніт Капітал» необґрунтовано розрахувало відсотки поза межами строку кредитування та не надало доказів збільшення/зміни строку кредитування.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

При зверненні до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 18424,30 гривень, яка утворилася поза межами строку кредитування.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками кредитування суперечить вимогам ЦК України.

Представник позивача посилається на те, що всі нарахування відсотків нараховувалися в межах погоджених умов кредитного договору. Однак, такі доводи є необґрунтованими та не можуть бути взяти до уваги.

Суду не надано докази того, що строк дії кредитного договору (30 днів) було пролонговано в установленому порядку.

Крім того, за змістом п. 4.4 договору, сторони погодили, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.3. цього договору є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідачки проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.

При цьому, після закінчення строку договору нарахування відсотків за порушення умов договору за своїм змістом передбачено нормою ст. 625 ЦК України.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту позову у даному випадку були заявлені до стягнення саме відсотки, розраховані за ставкою, визначеною умовами договору за користування кредитом, а не пеня за порушення умов договору відповідно до норми ст. 625 ЦК України.

Таким чином, стягненню з відповідачки підлягають відсотки за користування кредитом протягом 30 днів за відсотковою ставкою, визначеною договором в розмірі 1,01 % за день користування кредитом в розмірі 3363,30 грн. (11100 х 1,01 % х 30).

Таким чином, суд задовольняє позов частково і стягує з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором в розмірі 14463,30 грн., яка складається: 11100 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3363,30 грн. - заборгованість за відсотками.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ «Тараненко та партнери»; додаткову угоду № 25770556824 до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року, в якому зазначена послуга, яка надається, кількість годин та вартість, акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року, адвокатським бюро надано ТОВ «Юніт Капітал» наступні послуги: складання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором протягом 2 годин вартістю 5000,00 грн., вивчення матеріалів справи протягом 2 години вартістю 1000 грн., підготовка адвокатського запиту протягом 1 години вартістю 500,00 грн., підготовка та подача клопотання протягом 1години вартістю 500 грн., загалом вартістю 7000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн., суд прийшов до висновку про те, що витрати позивача на правничу допомогу складають 7000 грн. Суд не погоджується із доводами представника відповідачки про те, що розмір витрат – 7000 грн. є неспівмірним із складністю справи. Так само, суд не погоджується із доводами представника відповідачки щодо відсутності доказів сплати витрат на правничу допомогу. Так, згідно п. 3.6 договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

В зв`язку з викладеним, суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме стягує судовий збір в розмірі 1186,68 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3429,14 грн.

Таким чином, суд вважає, що з відповідачки підлягає стягненню сума кредитної заборгованості в розмірі 14463,30 грн., а також судові витрати, з яких 1186,68 грн. - сплачений позивачем судовий збір та 3429,14 грн. - витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 5,10-13, 76-81, 83, 137, 141, 264-265, 354 ЦПК України, ст. ст.212, 526, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 638,639, 1048, 1049, 1050, 1054,1078 ЦК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, б. 4А, оф. 10, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 43541163) заборгованість за договором № 745959314 від 19.11.2019 року у розмірі 14463,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, б. 4А, оф. 10, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 43541163) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1186,68 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3429,14 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів.

Головуючий: М. С. Зайцева