Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №641/8423/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/40/2026 Справа № 641/8423/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226180000269 від 27.08.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , з середньою освітою, одруженого, працюючого в ТОВ «ТЕХНІКАБУД І К» на посаді бригадир будівельної бригади, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

27.08.2025 приблизно о 10:00 год, ОСОБА_6 , маючи військове звання солдат, перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 158 від 22.08.2025, будучи уповноваженою особою групи сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , у складі групи розшуку та оповівдення військовослужбовців № 3, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 з метою виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу по мобілізації на особливий період, перебував в районі перехрестя вул. Морозова та проспекту Байрона у м. Харкові, де побачив ОСОБА_5 , якого зупинив, з метою перевірки його військово-облікових документів. ОСОБА_6 , перебуваючи у розпізнавальній військовій формі, пред`явивши ОСОБА_5 для ознайомлення службове посвідчення, звернувся до останнього з вимогою надати військово-облікові документи, на що ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що перед ним знаходяться військовослужбовці, зокрема ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що останній виконує свої службові обов`язки, розуміючи, що вказані документи в нього відсутні, не зважаючи на законну вимогу ОСОБА_6 , вчинив сварку, в ході якої у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення легких тілесних ушкоджень військовослужбовцю ОСОБА_12 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення легких тілесних ушкоджень військовослужбовцю ОСОБА_6 , у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків, ОСОБА_5 умисно,усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, стоячи навпроти потерпілого ОСОБА_12 на відстані приблизно 1,5 метри обличчям до нього, витягнув перед собою ліву руку, в якій тримав перцовий балон марки «SABRE» чорного кольору з написом «pepper spray С0006864087 Exp 12/12/2028, вироблено в США» та направляючи вказаний балон в напрямку обличчя потерпілого двічі натиснув на його клапан, внаслідок чого речовина сльозогінно-дратівної дії потрапила на праву частину обличчя потерпілого ОСОБА_12 .

В результаті протиправних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_12 спричинені легкі тілесні ушкодження: хімічний опік кон`юктиви та рогівки 1 ступеню правого ока, який викликав незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 350 КК України, тобто умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі, у зв`язку з її службовою діяльністю.

У судовому засіданні ОСОБА_5 вину в інкримінованому йому кримінальному порушенні визнав повністю, щиро покаявся та пояснив суду, що він дійсно 27 серпня 2025 року близько 10-00 години перебував в районі перехрестя вул. Морозова та проспекту Байрона у м. Харкові, де його зупинив ОСОБА_6 , який перебував у розпізнавальній військовій формі, та пред`явив йому для ознайомлення службове посвідчення. ОСОБА_6 звернувся до нього з вимогою надати військово-облікові документи, розуміючи, що вказані документи в нього відсутні, не зважаючи на законну вимогу ОСОБА_6 , вчинив сварку, в ході якої він стоячи навпроти потерпілого на відстані приблизно 1,5 метри обличчям до нього, витягнув перед собою ліву руку, в якій тримав перцовий балон направив його в напрямку обличчя потерпілого двічі натиснув на його клапан, внаслідок чого речовина сльозогінно-дратівної дії потрапила на праву частину обличчя потерпілого ОСОБА_12 .

Потерпілий ОСОБА_6 надав суду заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності та згоду на розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, просить призначити покарання ОСОБА_5 на розсуд суду.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_5 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченою кримінального правопорушення (злочину), пояснюють мотиви скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.

Враховуючи, що ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював викладені в обвинувальному акті обставини вчинення ним кримінального правопорушення, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 350 КК України, а саме як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі, у зв`язку з її службовою діяльністю.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Так, ОСОБА_5 скоїв нетяжкий злочин, раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, одружений, офіційно працевлаштований.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до положень ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 350 КК України у вигляді позбавлення волі, оскільки саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для його виправлення.

Відповідно до ст. 75 КК України суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив нетяжке кримінальне правопорушення (злочин), відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілого, відсутність тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення, суд вважає можливим звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням із застосуванням ст. ст. 75, п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки обвинуваченого ОСОБА_5 можливо виправити без реального відбуття покарання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. ст. 96-1, 96-2 КК України – відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Доля речових доказів вирішуються в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання про процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст. 122, 124 КПК України, які передбачають, що у випадку винесення обвинувального вироку суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати по залученню експерта.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, та призначити йому покарання в вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік, якщо він протягом випробувального строку не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Слобідського районного суду міста Харкова від 29.08.2025, на тимчасово вилучене майно: тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , видане 10.02.2022 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке поміщено до сейф-пакету CRI 1074401; перцовий балон марки «SABRE» чорного кольору, об`ємом 20 мл, на якому мається напис «pepper spray C0006864087 Exp 12/12/2028, вироблено в США», який поміщено до паперового конверту білого кольору без номеру, зняти.

Речові докази: тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , видане 10.02.2022 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передане 31.10.2025 на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_5 , вважати повернутим за належністю власнику.

Речові докази: перцовий балон марки «SABRE» чорного кольору, об`ємом 20 мл, на якому мається напис «pepper spray C0006864087 Exp 12/12/2028, вироблено в США», який поміщено до паперового конверту білого кольору без номеру, переданий до камери зберігання речових доказів ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області по квитанції № 03129 від 06.09.2025 – знищити.

Речові докази: диск Alerus CD-R 52x speed 700 mb 80 min з відеозаписом подій, що відбувалися 27.08.2025 на перехресті вул. Морозова та проспекту Байрона в м. Харкові, знятий на камеру мобільного телефону, належного потерпілому ОСОБА_12 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд міста Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя - ОСОБА_1