Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №344/21422/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21422/25

Провадження № 1-кп/344/708/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лойма сел.Коржинський Прилузького району Республіки Комі, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні має двоє малолітніх дітей, непрацюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,

якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

Злочин скоєно за наступних обставин. Так, 11.09.2025 року близько о 16 год 20 хв водій обвинувачений ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем автомобілем марки «Daewoo Matiz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у світлу пору доби рухався по проїзній частині дороги вул. Івасюка, зі сторони вул. Миколайчука, в напрямку вул. Г. Хоткевича у м. Івано-Франківську. Ділянка дороги, по якій рухався ОСОБА_7 має по дві смуги для руху в кожному напрямку, які поділені між собою дорожньою розміткою 1.16.1 Правил дорожнього руху України. У той час пішохідним тротуаром, що знаходиться паралельно проїзній частині, по вул. Івасюка, у попутному напрямку, рухалася пішохід ОСОБА_8 .

Водій ОСОБА_7 , рухаючись вищевказаним автомобілем по вул. Івасюка, проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, втратив керуванням в результаті чого виїхав на смуги зустрічного руху, після чого, перетнувши смуги руху до вул. Г. Хоткевича, за межі проїзної частини дороги праворуч по ходу руху автомобіля на тротуар для пішоходів, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 .

При цьому, обвинувачений ОСОБА_7 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 1.5, в якому вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3, в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 10.1., який зобов`язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 12.1, у відповідності до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У результаті порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозково-лицевої травми з саднами та синцями в ділянці голови, переломів кісток черепа (лобної кістки справа, кісток носа та правої орбіти, правої скроневої кістки з переходом на основу), крововиливів під та над тверду мозкову оболонку, в речовину головного мозку, в основну пазуху та решітчастий лабіринт, пневмоцефалії, забою головного мозку середньої тяжкості, які відповідно до висновку експерта, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину визнав, послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчиненого ним злочину, зокрема зазначив, що 11.09.2025 року по вул.Г.Хоткевича в м.Івано-Франківську він керував автомобілем марки «Daewoo Matiz». Не розрахувавши швидкість, не впоравшись з керуванням транспортного засобу, обвинувачений здійснив наїзд на пішохода, потерпілу ОСОБА_8 . Обвинувачений одразу ж зупинився, на місце ДТП було викликано швидку медичну допомогу. В подальшому обвинувачений надавав допомогу потерпілій та відшкодував їй завдану шкоду. Обвинувачений у вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого. Відповідно до вимог ст.349 КПК України, суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом встановлено, що учасники процесу правильно розуміють зміст згаданих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Визначаючи обвинуваченому покарання, суд також виходить з вимог ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме, те, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, висновок органу пробації, відповідно до якого виправлення ОСОБА_7 можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб), думку потерпілої, яка просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти його волі.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд відносить повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування потерпілій спричиненої шкоди, обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, дочка ОСОБА_9 – ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_10 – ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина обвинуваченого має незадовільний стан здоров`я, має інвалідність 1 групи.

Обставин, що обтяжують обвинуваченому покарання судом не встановлено.

З врахуванням наведених вище пом`якшуючих обставин та обставин, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 вимоги ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. Також, з урахуванням наведених вище обставин, зокрема, необхідності обвинуваченим використовувати транспортний засіб для потреб сім`ї, яка складається з дружини, яка має інвалідність та двох малолітніх дітей, суд вважає, що до обвинуваченого можна не застосовувати таке додаткове покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами. Отже, суд приходить до переконання, що саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368, 370, 374, 375 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді трьох років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Арешт накладений на автомобіль марки «Daewoo Matiz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 12.09.2025 року – скасувати.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 в користь держави 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. за проведення інженерно-технічної експертизи.

Долю речових доказів вирішити наступним чином: автомобіль марки «Daewoo Matiz», реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути законному володільцю.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_11