Вирок від 10 березня 2026 р. у справі №191/1738/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1738/26

Провадження № 1-кп/191/89/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретаря – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

за участю обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області обвинувальний акт із угодою про визнання винуватості (між прокурором та обвинуваченим, захисником)у кримінальному провадженні № 12025046390000054 від 04.04.2025 року стосовно:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Синельникове, Дніпропетровської області, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, одружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року, точну дату, час та місце не встановлено, однак не пізніше 20.12.2024 у ОСОБА_5 , винник умисел спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Так, у ОСОБА_5 з метою реалізації свого умислу спрямованого на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у невстановлену дату й час, а також у невстановленому місці розробив план дій необхідних для досягнення своєї мети.

Відповідно до встановленого плану ОСОБА_5 вирішив створити штучні підстави для оформлення відстрочки від мобілізації, а саме незаконним шляхом виготовити та в подальшому використати завідомо підроблений офіційний документ, а саме — акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), а також пов`язані з ним документи, а саме виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією, з метою подальшого незаконного отримання відстрочки від призову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на створення штучних підстав для оформлення відстрочки від мобілізації, ОСОБА_5 у невстановленому місці та у невстановлену дату, час та спосіб, однак не пізніше 20.12.2024 вступив у змову з невстановленою особою (матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження), яка за грошову винагороду у сумі 3000 доларів США погодилась виготовити завідомо підроблені документи - акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), а також пов`язані з ним документи, а саме виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією.З цією ж метою ОСОБА_5 у невстановленому місці та у невстановлену дату, час та спосіб передав невстановленій особі (матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження) свої анкетні дані та дані своєї матері, для внесення до зазначених документів завідомо неправдивих відомостей про здійснення ним догляду за своєю матір`ю, яка нібито потребує постійного догляду, а також раніше обумовлені грошові кошти у сумі у сумі 3000 доларів США.

У подальшому ОСОБА_5 у невстановленому місці та у невстановлену дату, час та спосіб, однак не пізніше 20.12.2024, достовірно знаючи, що його матір не проходила відповідного медичного обстеження та не потребує постійного нагляду, отримав від невстановленої особи (матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження) завідомо підроблений акт № 840 про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 16.07.2024, виданий Управлінням соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 25001414), виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААВ) від 05.06.2024, до яких внесені завідомо неправдиві відомості щодо здійснення ним постійного догляду за своєю матір`ю, для подальшого їх використання.

Умисні дії ОСОБА_5 , кваліфікуються за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, тобто пособництві в підробленні офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою.

Надалі, 20.12.2024 ОСОБА_5 перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій раніше сформований прямий умисел, спрямований на ухилення від призову під час мобілізації, з метою незаконного отримання відстрочки від мобілізації, усвідомлюючи, що наявні в нього документи: акт № 840 про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 16.07.2024, виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААВ) від 05.06.2024 є підробленими, долучив останні до заяви про надання відстрочки від призову відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 та пред`явив службовим особам РТЦК та СП, тим самим використав завідомо підроблений документ для створення видимості наявності законних підстав для відстрочки.

Умисні дії ОСОБА_5 , кваліфікуються за ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

Крім того, ОСОБА_5 , маючи військовий квиток серії НОМЕР_1 та перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшовши ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким визнаний придатним до військової служби.

Однак, незважаючи на вищевикладені обставини ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи належним чином повідомленим про необхідність проходження військової служби у зв`язку з мобілізацією та не маючи законних підстав для відстрочки, діючи з прямим умислом, спрямованим на ухилення від призову, 20.12.2024 перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , з метою незаконного отримання відстрочки від призову надав службовим особам акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду)

№ 840 від 16.07.2024 на його ім`ята виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААВ), усвідомлюючи їх фіктивність в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69-2022, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Умисні дії ОСОБА_5 , кваліфікуються за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

05.03.2026 року між сторонами кримінального провадження: прокурором Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_5 , захисником ОСОБА_4 , з іншого боку, було укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог ст. ст. 394, 424, 468, 469, 472 - 474 КПК України в приміщенні Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області, згідно умов якої ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України та сторонами погоджено вид та міру покарання, передбачені в межах санкції відповідних статей КК України, а саме:

- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України – у виді штрафу у розмірі п`ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.;

- ст. 336 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначивши покарання у виді трьох років позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

В угоді також зазначено, що сторони розуміють наслідки її укладення та затвердження, а також наслідки її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні даних кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся. Крім того, пояснив суду, що цілком розуміє характер обвинувачення, наслідки укладення та затвердження даної угоди, наслідки невиконання угоди, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Обвинувачений також пояснив, що укладення угоди з його сторони є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, просив суд затвердити угоду.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , підтримав позицію обвинуваченого, зазначивши, що угода про визнання винуватості стосовно останнього, укладена у відповідності із КПК та КК України, та в його присутності, просив суд її затвердити.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні пояснив, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просить затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.

Суд, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, дійшов наступного висновку.

Відповідно ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.2 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно ч.1 ст.475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором, обвинуваченим та його захисником, повністю відповідає вимогам законодавства, оскільки її умови не суперечать вимогам КК України, КПК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та принципам гуманізму; не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, є всі обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди було добровільним; обвинувачений має можливість виконати взяті на себе за угодою зобов`язання; є всі фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

При призначені покарання враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є:

-за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України – кримінальним проступком;

-за ч. ст. 358 КК України - кримінальним проступком;

-за ст. 336 КК України – нетяжким злочином;

а також враховано особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав повністю, матеріальна шкода незаподіяна.

В якості пом`якшуючих покарання обставини, згідно положень ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання, згідно положень ст. 67 КК України, не встановлені.

Крім того, обвинувачений цілком розуміє, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

За таких обставин, суд вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості та вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути обрано необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, а саме у вигляді узгодженої сторонами міри покарання в межах санкції інкримінованих статей Кримінального Кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 370, 374, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 05.03.2026 року у кримінальному провадженні № 12025046390000054 від 04.04.2025 року укладену між прокурором Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_5 , захисником ОСОБА_4 з іншого боку.

Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України – у виді штрафу у розмірі п`ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот) грн;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.;

- за ст. 336 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначивши покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1