Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №183/8680/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/8680/25

№ 1-кп/183/2214/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025040000000404 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коломия Івано-Франківської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за контрактом, військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «сержант», маючого вищу освіту, розлученого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, РНОКПП НОМЕР_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 квітня 2025 року №93 сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду начальника служби військової техніки логістики.

Будучи військовослужбовцем Збройних сил України сержант ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі – Правила дорожнього руху), та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими».

Відповідно до п. 1.5. Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

Відповідно до п. 2.3 б) Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 12.3 Правил дорожнього руху, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Проте, сержант ОСОБА_3 , достовірно знаючи вимоги вказаного вище законодавства, яке регламентує правила дорожнього руху та маючи можливість належно їх виконувати, діючи із кримінальною протиправною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, допустив їх порушення та вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Так, 16 квітня 2025 року приблизно о 20 годині 20 хвилин, в темний час доби, сержант ОСОБА_3 керуючи технічно справним автомобілем марки «VOLKSWAGEN» моделі «LТ» європейський реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався по проїзній частині дороги М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький)» у Самарівському районі Дніпропетровської області, зі сторони міста Павлограда у напрямку міста Дніпра, та під час руху, на ділянці дороги поблизу готелю-ресторану «Гуляй поле», діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не будучи уважним, не маючи перешкод технічного характеру для об`єктивного сприйняття дорожньої обстановки, своєчасно не реагуючи на її зміну, при виникненні на шляху свого руху перешкоди у вигляді пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця по мобілізації, стрільця-санітара 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 , який знаходився у стані алкогольного сп`яніння і стояв на смузі його руху та був позначений світлоповертальними елементами на одязі і якого водій ОСОБА_3 об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів до своєчасного зменшення швидкості руху, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, та продовжуючи рух, допустив на нього наїзд передньою лівою частиною автомобілю. Після чого ОСОБА_3 покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок наїзду ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді забитих ран на лівому стегні, лівій гомілці, різаних ран на обличчі (лоб справа та зліва, ніс, щоки, верхня губа, підборіддя, права передвушна область) та у правій скроневій області голови, синців в області грудної клітини, на кистях, стегнах в області правого гомілково-ступневого суглоба, на лівій гомілці, саден на голові у тім`яній області справа, шиї, в області грудної клітини та живота, на правій сідниці, правому передпліччі, кистях, в області лівого ліктьового суглоба, на стегнах, в області колінних суглобів, переломів грудини, 2,3,4,5,6,7,8-го ребер справа, шийного відділу хребта між 3-м та 4-м хребцями та між 7-м шийним та 1-м грудним хребцями, спинний мозок цілий, обох кісток лівої гомілки (великогомілкової та малогомілкової), розривів легень, пристінкової плеври справа, селезінки, печінки, крові у плевральних (біля 0,65 л справа та біля 0,35 л зліва) і черевній (біля 0,8 л) порожнинах, крововиливів у м`яких покривних тканинах голови у тім`яній області справа, під м`якими мозковими оболонками головного мозку на основі скроневих та потиличних долей, в області варолієвого моста та мозочка, у легенях, брижі тонкого кишечника, у м`яких тканинах в місці переломів кісток, які привели до розвитку травматичного шоку і у своїй сукупності, за ступенем тяжкості, відносяться до тяжких, як небезпечні для життя і знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 на місці події, від сочетаной тупої травми голови, шиї тулубу та кінцівок, яка супроводжувалася переломами грудини, ребер справа, шийного відділу хребта, кісток лівої гомілки, розривами легень, селезінки, печінки, двобічним гемотораксом (кров у плевральних порожнинах), гемоперитонеумом (кров у черевній порожнині), субарахноїдальними крововиливами головного мозку, які призвели до розвитку травматичного шоку.

Допущені водієм ОСОБА_3 порушення вимог п. 2.3 б) та п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді загибелі потерпілого ОСОБА_6 .

Дії сержанта ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 обставини викладені в обвинувальному акті не оспорював, повністю їх підтвердив, пояснив, що дійсно вчинив описане кримінальне правопорушення. В скоєному щиро кається, добровільно відшкодував потерпілій завдану шкоду, просив його суворо не карати, так як на утриманні має двох неповнолітніх дітей та є військовослужбовцем за контрактом і здійснює захист країни.

Надав суду показання, згідно яких повідомив, що з 2016 року є військовослужбовцем. Точну дату і час наразі вже не пам`ятає, але у нього починалася відпустка, весною 2025 року перед Пасхою у темну пору доби, приблизно о 20:20-20:30 годині, ввечері, рухався сам на бусі автомобілем марки «VOLKSWAGEN» моделі «LТ» європейський реєстраційний номер НОМЕР_3 , який надано йому було волонтерами для службових цілей, по трасі в сторону м. Дніпро зі сторони м. Павлоград по крайній лівій полосі руху з включеним ближнім світлом фар, проїхав ресторан «Гуляй Поле», де закінчилась освітлена ділянка місцевості і справа/зліва ліс. На дорозі не було нікого, швидкість приблизно 80 км/год. Далі в районі роздільної полоси зліва, яка відділяє полоси, відчув удар з лівої сторони автомобіля, тобто це та ділянка дороги, яка розділена зеленою смугою, тобто травою і піском (землею). Після цього, включив правий поворот, проїхав ще приблизно 150 метрів, зупинився з правої сторони, в цей час на проїжджій частині не було нікого, після нього проїхало можливо ще 2 автомобілі, які не зупинялись також, пошуки не здійснювали, серед яких була, зокрема, фура. Після чого він вийшов з автомобіля, подивився, нікого не було. Далі сів в автомобіль, розвернувся назад в напрямку м. Павлоград, зупинився приблизно в тому місці де відчув зіткнення, вийшов з автомобілю, почав оглядати дорогу – нікого не було, на землі фрагментів від пошкодженого автомобілю не виявив. В той момент згадав випадок, що колись йому у лівий бік автомобіля на швидкості вибігла на дорогу дика коза і ДТП не оформлювалось. Після чого поїхав в сторону м. Павлоград. За наслідками даного ДТП побачив, що має пошкоджене ліве дзеркало і розбите лобове скло зліва, яке до цього вже було потріскане, але після даного ДТП воно посипалося, решітка попереду вилетіла, розбитий лівий поворотник і фара, яка світила, бампер був цілий. Пошкодження не заважали продовжити рух.

В ході руху побачив, що охолоджувальна рідина в автомобілі підтікала, оскільки збільшувалась температура.

Свого командира, органи правопорядку, поліцію не повідомляв про ДТП з невідомим об`єктом, який не зміг виявити. Автомобіль залишив у м. Павлоград на приватній території свого знайомого. Оглядав його та слідів крові не було на ньому. Пізніше поїхав у м. Лозову. Автомобіль до військової частини не має стосунку, використовував його лише у військових цілях 1 раз в тиждень в разі потреби. Відпустка тривала 19 днів.

Приблизно через 1 місяць дізнався про ДТП і, що це була людина – військовослужбовець від працівників поліції. Автомобіль після цього весь час знаходився в м. Павлограді, ним він не користувався.

Має тривалий водійський стаж, а саме з 2007 року, має категорію водійських прав ОСОБА_7 , така ситуація перша, ніколи не був позбавлений права керувати транспортними засобами.

Потерпілій відшкодував моральну та матеріальну шкоду повністю у грошовій формі, в присутності свого захисника та адвоката потерпілої просив пробачення у родичів загиблого, мати загиблого його пробачила. Самостійно проявив ініціативу для спілкування з потерпілою, попросив її контактні дані у працівників поліції та подзвонив їй, домовився про зустріч. Уникати відповідальності не збирався, тому не відмовлявся давати показання, погоджувався брати участь у процесуальних діях.

Тіло загиблого по матеріалам справи знайдено на роздільній смузі у темному одязі, а саме чорний спортивний костюм. Якщо б відразу виявив би його тіло, то здійснив би заходи для виклику швидкої допомоги і поліції. Під час слідчого експерименту було також темно, виявити щось/когось важко. Алкогольні та наркотичні напої не вживає взагалі.

У 80 % із 100 % випадків під час несенням служби користується автомобілем як водій для евакуації, оскільки на даний момент є начальником автомобільної служби. Водіїв часто не вистачає і він особисто переганяє вантажні автомобілі (в тому числі пересувні хірургічні комплекси), бо багато водіїв не мають відповідного досвіду.

Сторона захисту просила звернути увагу суду на висновок експерта № 356н від 16.04.2025 року за результатами судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_6 , у в крові останнього виявлено етиловий спирт у концентрації 2,92 проміле. Що відповідно до живих осіб, може відноситися до сильного алкогольного сп`яніння.

Потерпіла ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилися, надавши суду заяву, в якій просили розгляд кримінального провадження провести за їх відсутності. Також в заяві потерпіла вказала, що ОСОБА_3 повністю відшкодував їй – ОСОБА_8 , майнову та моральну шкоду, завдану в наслідок вказаної ДТП, ніяких претензій до нього не має. При призначенні покарання обвинуваченому, просить врахувати її думку, а саме призначити покарання ОСОБА_3 не пов`язане з реальним позбавленням чи обмеженням волі, звільнити його від відбування покарання з випробуванням та не позбавляти ОСОБА_3 права керування транспортними засобами.

В судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого і його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнає – щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, та принесеним вибаченням потерпілій, а також готовністю нести кримінальну відповідальність .

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, на обліку у лікарів фтизіатра, нарколога, психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно, як відповідальний та працелюбний військовослужбовець, з 24.02.2022 року по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, раніше не судимий, добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі потерпілій ОСОБА_8 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Суд також враховує позицію потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому не суворе покарання, яке б не було пов`язане з його реальним відбуванням у місцях позбавлення волі, однак суд зауважує, що наявність факту відшкодування обвинуваченим потерпілій в повному обсязі завданої шкоди і відсутність претензій до нього будь-якого характеру у останньої, не має вирішального значення при призначенні ОСОБА_3 покарання, з огляду на суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченому діяння, хоча суд враховує дану обставину.

До суду також надійшло клопотання командира ВЧ НОМЕР_1 , який просив при призначенні покарання обвинуваченому застосувати до нього ст.75 КК України та не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_3 перебуває на посаді начальника служби військової техніки, логістики ВЧ НОМЕР_1 .

Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_3 скоїв тяжкий необережний злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Також суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 має тривалий водійський стаж.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, однак на рівні мінімальної межі санкції ч.2 ст.286 КК України.

Сам факт перебування потерпілого (загиблого ОСОБА_6 ) в стані алкогольного сп`яніння у момент ДТП, на що вказує захисник, не свідчить про наявність причинного зв`язку між його станом та ДТП.

Суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69, 75 КК України, а саме нижче від найнижчої межі чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки такі підстави у суду відсутні, і вважає, що покарання повинно бути призначено виключно у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчинених злочинів, конкретним їх обставинам, даним про особу обвинуваченого.

Суд підкреслює, що злочин передбачений ст.286 КК України, є злочином публічного обвинувачення та законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху, тому думка потерпілої щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання сама по собі не є вирішальною в цьому питанні та не має визначального значення.

Слід звернути увагу, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Оскільки наслідком вчиненого кримінального правопорушення є позбавлення людини життя, що є непоправним, врахування даної обставин є необхідним в тому числі і при призначенні покарання.

Наявність обставин, що пом`якшують покарання, а також позитивна характеристика та відсутність судимостей у даному випадку можуть слугувати підставами для призначення обвинуваченому покарання наближеного до мінімальних меж, що визначені ч.2 ст.286 КК України. Однак, у поєднанні із відомостями про тяжкість та характер скоєного злочину, наслідком якого стала смерть потерпілого, зазначені обставини не є тими, що у розумінні положень ст.75 КК України, свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Відповідно до ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керування, передбаченого санкцією ч. 2 ст.286 КК України, то суд враховує, що хоч і потерпіла не наполягала на його застосуванні, однак обставини вчинення кримінального правопорушення, які призвели до смерті потерпілого, не знижують суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення настільки, щоб досягти мети покарання можливо було без позбавлення права керування транспортними засобами (постанова Верховного суду у справі № 754/1696/24 від 21.08.2025 року). Тому, вище наведене вказує на необхідність призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Такий строк додаткового покарання обумовлений тим, що обвинувачений є військовослужбовцем, на даний час є начальником автомобільної служби, де під час несенням служби керує транспортними засобами з метою евакуації, та переправлення вантажних автомобілів (в тому числі пересувних хірургічних комплексів) і в силу відсутності у інших водіїв досвіду з керування подібними транспортними засобами – виконує дані обов`язки самостійно, маючи відповідну категорію водійських прав.

Саме таке покарання буде відповідати загальним засадам призначення покарання, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Таке порання на думку суду буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - особиста порука.

Цивільний позов не заявлений.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на залучення експертів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 370, 371, 373, 374, 376, 475 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Початок строку покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання для відбування покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - особиста порука.

Скасувати арешт майна, накладений 02.06.2025 року ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра на транспортний засіб - автомобіль марки «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_5 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , виданого 31.07.2007 року компетентним органом Бельгії, є Brusselse Hoofdstedelijke Dien st voor.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- транспортний засіб марки марки «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зберігається на спеціальному майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 22к.– повернути законному володільцю (користувачу ОСОБА_3 ).

- уламки від автомобіля вилучені під час огляду місця ДТП та упаковані до спецпакетів НПУ KIV7103778, НПУ QYH0152045 і QYH0152046 які після проведення експертизи опломбовані пломбами №7530941, № 7530943 та № 7530942, взуття пішохода ОСОБА_6 вилучене під час огляду місця ДТП і упаковане до спецпакету QYH0152044 та після проведення експертизи опломбований пломбою №7530897, одяг потерпілого ОСОБА_6 , який вилучено 26.06.2025 і упакований у картону коробку опломбовану пломбою NPP-0223974 і NPP- 0223975 у вигляді липкої стрічки, паперові спецпакети НПУ опечатані печаткою ДСУ «ДОБСМЕ» у яких міститься вилучені під час огляду автомобіля «Volkswagen LT 35», р.н. НОМЕР_7 - 265 від 15.05.2025:

1) марлеві тампони зі змивами з поверхні рульового колеса;

2) марлеві тампони зі змивами з поверхні руків`я важеля перемикання передач (ПП);

3) марлеві тампони зі змивами з поверхні важеля перемикання з лівої сторони (вмикання світла і поворотів);

4) марлеві тампони зі змивами з поверхні внутрішньої сторони двері водія;

5) марлеві тампони зі змивами з поверхні зовнішньої ручки двері водія;

6) речовина бурого кольору з передньої лівої частини автомобіля (два спецпакети НПУ), зразки лакофарбового покриття з лівого переднього крила, капоту, які упаковані у три паперові спецпакети НПУ і мікрочастки з поверхні ведійського місця, які упаковані в один паперовий спецпакет НПУ, що зберігаються камері зберігання речових доказів в СУ ГУНП в Дніпропетровській області , ( м. Дніпро, вул. Троїцька, 20А) – знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи:

- № СЕ-19/104-25/15600-ІТ від 21 травня 2025 року Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України в сумі 3565,6 грн.;

- № СЕ-19/104-25/17851-ТР від 13 травня 2025 року Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України в сумі 3565,6 грн.;

- № СЕ-19/104-25/19811-ІТ від 05 червня 2025 року Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України в сумі 3565,6 грн.;

- № СЕ-19/104-25/19803-ТР від 29 травня 2025 року Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України в сумі 21393,6 грн.;

- № СЕ-19/104-25/25239-ІТ від 24 червня 2025 року Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України в сумі 3565, 6грн.,

що в загальній сумі становить 35 656 гривень.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду, через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно вручити ОСОБА_3 та прокурору.

Суддя ОСОБА_1