Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №197/1043/24 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 197/1043/24

Провадження № 1-кп/177/78/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості в кримінальному провадженні № 12024041610000501 від 02.10.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Андріївка Широківського (нині Криворізького) району Дніпропетровської області, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, який утриманців не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого,

адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , діючи в умовах воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що запроваджений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022, дію якого продовжено, вчинив злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_2 , 02.09.2024 близько 12 год. 00 хв., знаходячись у будинку АДРЕСА_2 , помітив на підвіконні в одній із кімнат мобільний телефон марки «Хіаоті Remi note 9», який належить ОСОБА_6 , та у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій кримінально протиправний намір на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи свої протиправні дії, діючи в умовах воєнного стану, всупереч інтересам власника, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно з кімнати викрав мобільний телефон марки «Хіаоті Remi note 9», вартість якого, відповідно до висновку експерта від 03.10.2024, становить 3683,33 гривень.

Після чого, ОСОБА_2 розпорядився викраденим мобільним телефоном марки «Хаоті Remi note 9» на свій розсуд, обернув його на свою користь, чим спричинив майнову шкоду потерплому ОСОБА_6 на загальну суму 3683,33 гривень.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.

У даному кримінальному провадженні 14.10.2024 між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та який, відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України, отримав письмову згоду на укладання угоди про визнання винуватості від потерпілого ОСОБА_6 (а.с.8), та обвинуваченим ОСОБА_2 , за участі його захисника, адвоката ОСОБА_5 , досягнута угода про визнання винуватості, відповідно до ст. 472 КПК України.

Як слідує зі змісту угоди, її сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні злочину, виду та міри покарання, яке має понести обвинувачений ОСОБА_2 у виді позбавлення волі строком на 5 років, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, а також щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ч. 2 ст. 473 КПК України, щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст. 476 КПК України та щодо умисного невиконання угоди про визнання винуватості.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, пояснив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку він уклав добровільно.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 , адвокат ОСОБА_5 , проти затвердження угоди не заперечував.

Прокурор ОСОБА_4 просив затвердити угоду, укладену між ним, як прокурором, обвинуваченим ОСОБА_2 , його захисником, адвокатом ОСОБА_5 , яку вони підписали добровільно 14.10.2024. При цьому, потерпілий ОСОБА_6 , відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, надав свою згоду на укладення цієї угоди. Із узгодженою сторонами мірою покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , згоден. Наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, прокурору зрозумілі.

Потерпілий ОСОБА_6 підтвердив надання згоди на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2 , надавши суду відповідну заяву.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за ознаками умисного таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що потерпілий ОСОБА_6 надав свою згоду на укладення угоди, а обвинувачений ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Також, судом встановлено, що при укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини відповідно до ст. 470 КПК України, зокрема: характер і тяжкість обвинувачення, ступінь і характер сприяння підозрюваним у проведенні кримінального провадження, особу ОСОБА_2 , який на підставі ст. 89 КК України є не судимим, офіційно не працевлаштований, утриманців не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, наявність передбачених ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують його покарання у виді щирого каяття та відсутність обтяжуючих.

Сторонами угоди узгоджена міра покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, із урахуванням наявності низки обставин, які пом`якшують покарання, а саме, що ОСОБА_2 щиро розкаявся, беззастережно визнав свою винуватість, викрадене майно повернуто в повному обсязі.

Узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, буде необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій злочину правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

За правилами ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду в нарадчу кімнату для ухвалення вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення узгодженого сторонами покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_2 не подавався.

Запобіжний захід не застосовувався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373-374, 468-470, 472-475, КПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 14.10.2024 за письмової згоди потерпілого ОСОБА_6 , між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , обвинуваченим ОСОБА_2 , за участі його захисника, адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12024041610000501 від 02.10.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України щодо ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме, з 13.03.2026.

Речові докази: картонну коробку з-під мобільного телефона марки ««Xiaomi Remi note 9» із IMEI 1: НОМЕР_1 та IMEL 2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Хіаоті Remi note 9» з IMEI 1: НОМЕР_1 та IMEI 2: НОМЕР_2 , які згідно з розписками передано на зберігання потерпілому ОСОБА_6 (а.с.18-19, 26-27), - залишити у володінні потерпілого ОСОБА_6 .

Роз`яснити ОСОБА_2 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинувачем може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: