Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №204/6781/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/6781/25

Провадження № 2/204/395/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення проживання дітей разом з матір`ю, -

У С Т А Н О В И В:

25 червня 2025 року позивачка ОСОБА_1 , через представницю, звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , із вимогою про розірвання шлюбу та залишення проживання дітей разом з матір`ю (а. с. 2-4).

В обґрунтування позову, зазначено, що 21 вересня 2013 року сторони уклали шлюб, однак спільне життя з відповідачем не склалося, що знайшло своє відображення у втраті почуття взаємної любові та поваги один до одного, втрачені всі фізичні та духовні зв`язки між ними. Сторони мають різні погляди на життя. Також зазначила, що подружні відносини з відповідачем повністю припинені, спільне господарство вони не ведуть, проживають окремо, тому подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливим та суперечить їх інтересам. Вказала, що від шлюбу сторони двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після фактичного припинення між сторонами подружніх відносин, проживають разом із матір`ю, в місті Жешув, Республіка Польща, що підтверджується присвоєними номерами PESEL ( ОСОБА_3 - НОМЕР_1 ; ОСОБА_4 - НОМЕР_2 ). Тому прохала суд шлюб між сторонами розірвати, а дітей лишити проживати з нею.

09 грудня 2025 року справа надійшла на адресу Чечелівського районного суду міста Дніпра з Дніпровського апеляційного суду після скасування ухвали Чечелівського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року (а. с. 69).

Ухвалою суду від 15 грудня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 15 годину 22 січня 2026 року (а. с. 69), копія якої надіслана учасникам справи 15 грудня 2025 року за вихідним № 30706/25-вих/2/204/5977/25 (а. с. 70).

Позивачка та її представниця у судове засідання не з`явилися, остання надала заяву про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 83-84), в якій позовні вимоги підтримала, прохала суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про визнання позову (а. с. 86-88).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21 вересня 2013 року у Кіровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженим у м. Дніпропетровську, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженою у м. Дніпропетровську, укладено шлюб, про що складено актовий запис № 666, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 21 вересня 2013 року (а. с. 16). Прізвище позивачки після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_5 ».

Від шлюбу сторони мають двох доньок – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 22 серпня 2019 року (а. с. 14), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 06 травня 2015 року (а. с. 15).

Позивачка разом із доньками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з 2022 року, проживає у м. Жевуш в республіці Польща, що підтверджується присвоєними їм номерами PESEL ( НОМЕР_2 , 15242508869, 87112318203; а. с. 6-11 та на звороті).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст. 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з вимогами ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Приписами ч. 2 ст. 112 СК України визначено, що суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Як роз`яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Зважаючи на принцип рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що зазначено в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Оскільки жоден з подружжя за час перебування справи у суді не висловив бажання щодо примирення, приймаючи до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, суд доходить висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.

При цьому, суд зазначає, що приписами ст. 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Водночас, у ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Приписами абз. 1 ч. 1 ст. 161 СК України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Водночас, Верховний Суд у своїй постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 вказав на те, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Крім того, у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 339/143/20, Верховний Суд зазначив, що враховуючи, що сторони не зверталися до суду із вимогами про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, суд, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обґрунтовано в межах доводів та вимог позову про розірвання шлюбу та залишення дитини проживати з матір`ю, встановивши, що дитина до розірвання шлюбу після припинення фактичних шлюбних відносин батьків проживала разом з матір`ю, залишив проживати дитину з нею, чим лише констатував місце проживання дитини, не визначаючи його.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що доньки сторін проживають з матір`ю у м. Жевуш у республіці Польща (Віра - з 2022 року, а ОСОБА_7 з 2023 року відповідно), при цьому відповідач не заперечує проти їхнього проживання разом із матір`ю наразі і в подальшому, суд вважає за можливе залишити малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживати разом із матір`ю – ОСОБА_1 .

Водночас, суд зазначає про те, що судове рішення, яким вирішено питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу не перешкоджає розгляду спору про визначення місця проживання дитини та не носить преюдиційного характеру.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, суд здійснює розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки 50% сплаченого нею при зверненні до суду судового збору, а також повертає 50% судового збору позивачці із Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 279, 280-288, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 24, 55, 56, 104, 105, 109, 110, 112, 113 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) про розірвання шлюбу та залишення проживання дітей разом з матір`ю – задовольнити.

Шлюб, укладений 21 вересня 2013 року у Кіровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженим у м. Дніпропетровську, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженою у м. Дніпропетровську, актовий запис № 666 – розірвати.

Залишити малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживати з матір`ю – ОСОБА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна