Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №202/8829/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/8829/25

Провадження № 2/202/996/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2026 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання – Карасьової Г.І.,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) – ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 12 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху і надано позивачеві строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Позивач подала заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 вересня 2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

07 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подала до суду позовну заяву (в порядку ст. 49 ЦПК України - збільшення позовних вимог) про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю – ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимоги про визначення проживання дітей, ОСОБА_2 зазначила, що через погіршення відносин між сторонами виникли суперечки щодо місця проживання спільних дітей. Сторони фактично не мешкають разом з травня 2025 року. ОСОБА_2 вказує, що нею створені належні умови для проживання та виховання дітей. Вона має достатньо часу на піклування про синів, їх виховання, оскільки офіційно не працевлаштована, але отримує дохід від зайняття перукарською діяльністю. На думку ОСОБА_2 , доцільним і справедливим є визначення проживання дітей саме з матір`ю, що буде відповідати інтересам дітей, оскільки батько не займається вихованням синів.

08 жовтня 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком - ОСОБА_1

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , зазначає, що через погіршення відносин між сторонами, у них виникли суперечки з приводу місця проживання дітей. При цьому, ОСОБА_1 вказує, що він здійснює постійне виховання та утримання своїх малолітніх синів — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час діти проживають разом зі ним й він забезпечує належні умови для їхнього проживання, виховання, навчання, всебічного розвитку та безпеки. У розпорядженні ОСОБА_1 є окреме житло, придатне для проживання дітей, яке відповідає санітарним і побутовим нормам, а також наявні всі необхідні засоби для повноцінного забезпечення побутових потреб дітей. Батько дітей офіційно працевлаштований, має стабільне джерело постійного доходу, що дає йому можливість матеріально забезпечувати дітей, задовольняти їхні потреби в харчуванні, одязі, навчанні, відпочинку та медичному обслуговуванні. Водночас, мати дітей не має постійного місця роботи та стабільного заробітку, що унеможливлює належне матеріальне забезпечення синів.

Враховуючи наведене, а також висловлене дітьми бажання проживати саме з батьком, ОСОБА_1 вважає, що проживання дітей разом зі батьком повністю відповідає їхнім найкращим інтересам. Такий варіант забезпечить їм стабільне середовище, необхідну турботу, постійний догляд та сприятиме гармонійному фізичному, емоційному і соціальному розвитку, й не позбавляє матір права на особисте спілкування з дітьми та прийняття участі у їх вихованні.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 08 жовтня 2025 року прийнято зустрічну позовну заяву, об`єднано її в одне провадження з первісним позовом й визначено, що розгляд об`єднаної справи буде проведено за правилами загального позовного провадження.

12 грудня 2025 року судом ухвалено часткове рішення у справі № 202/8829/25, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та розірвано укладений між сторонами шлюб. Продовжено розгляд справи в частині позовної вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 і за зустрічним позовом ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 19 січня 2026 року замінено третю особу – Службу у справах дітей та сім`ї Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, на Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради. Закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не з`явилась, натомість в позовній заяві зазначила, що просить розглядати справу без її участі.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову, підтримав вимоги зустрічної позовної заяви та зазначив, що мати дітей не працевлаштована, самостійно переїхала до Вінницької області й не спілкується з синами. Діти з 2022 року проживають разом з батьком й перебувають на повному його утриманні.

В судове засідання представник третьої особи - органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши думки сторін, розглянувши подані ними документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що з між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований 08 серпня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 110, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 08 серпня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра (часткове) від 12 грудня 2025 року у справі № 202/8829/25, розірвано укладений між сторонами шлюб. Дане рішення сторонами не оскаржувалось та 13.01.2026 року набрало законної сили.

Від шлюбних відносин сторони мають спільних неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11 серпня 2016 року Красногвардійським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, серії НОМЕР_3 , виданого 06 серпня 2020 року Шевченківським районним у місті Дніпра відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відповідно.

Через відсутність порозуміння з питання визначення місця проживання дітей, між сторонами виник спір.

Відповідно до висновку № 6/11-35 від 17.02.2026 року орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як таке, що відповідає інтересам дітей.

Під час розгляду питання про надання даного висновку, органом опіки та піклуванн встановлено:

-після розірвання шлюбу між сторонами, діти залишились проживати разом з батьком;

-згідно з актом обстеження спеціалістами управління-служби у справах Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради житлово-побутові умови проживання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що для проживання, розвитку та виховання дітей створені належні умови. У ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є місце для відпочинку, навчання та ігор. В достатній кількості необхідні речі побуту, одяг та взуття за сезоном. Діти забезпечені в достатній кількості шкільним приладдям, гаджетами для навчання. Батько піклується про дітей, приділяє їм достатньо уваги, приймає участь у вихованні та утриманні синів;

-батько ОСОБА_1 , має рух коштів по банківським (розрахунковим) рахункам, не є боржником у виконавчих провадженнях, судимостей не має, у розшуку не перебуває. Під час медичного обстеження, даних щодо психотропних препаратів, прекурсорів тощо у ОСОБА_1 , не виявлено;

-згідно з довідкою, виданою керівництвом Дніпровської гімназії № 113 Дніпровської міської ради від 14.11.2025 № 84, дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно є вихованцем групи № 2 «Чомусики» дошкільного підрозділу Дніпровської гімназії № 113 Дніпровської міської ради;

-відповідно до довідки, виданої керівництвом Слобожанської початкової школи

Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 11.11.2025 № 211, дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається у 4-А класі Слобожанської початкової школи. Батько, ОСОБА_1 , приймає участь у навчанні дитини, спілкується з вчителем, відвідує батьківські збори;

-згідно з довідкою громадської організації «Дитячий спортивний розвиток

«Футбольний клуб «Спортінг Дніпро» від 12.11.2025 № 1211-1, діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідують секцію з футболу. Батько, ОСОБА_1 , проявляє зацікавленість до успіхів дітей, допомагає дітям приймати участь у спортивних заходах, міських змаганнях та виїзних турнірах,

психологічно підтримує дітей в поразках та перемогах клубу;

-відповідно до довідки КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної Допомоги

9» ДМР від 12.11.2025 дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться на лікуванні у сімейного лікаря в амбулаторії № 5 КНП «ДЦПМСД № 9» ДМР з приводу диспансерного обліку у невролога, сурдолога з діагнозом: нейросенсорна втрата слуху двобічна (H.90.3), середнього ступеня. Специфічний розлад експресивного мовлення;

-згідно з Довідкою КПН «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9» ДМР від 12.11.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходиться на лікуванні у сімейного лікаря в амбулаторії № 5 закладу;

-встановлено, що мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не має стабільного офіційного доходу, не працює, постійно проживає в західній частині Україні.

При вирішенні спору суд має врахувати положення ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько й мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Згідно вимог ст. ст. 7, 155 СК України, дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно із ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 3 ст. 29 ЦК України, визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Положеннями принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, з огляду на те, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини.

Аналіз наведених норм права і практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

При визначенні місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судом враховуються наведені положення міжнародного права та національного законодавства України, подані сторонами докази, інтереси малолітніх дітей, їх психологічний стан, вік та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток і належне виховання.

Також суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування, встановлені ним обставини, житлово-побутові умови проживання кожного з батьків.

Судом встановлено, що діти з травня 2025 року проживають разом з батьком, який самостійно займається вихованням й утриманням дітей. У нього наявні відповідні умови для проживання дітей, він має стабільний дохід. Мати дітей тривалий час проживає окремо, не має тісного контакту (спілкування) з дітьми, й отримує нестабільний дохід під періодичного підробітку перукарем.

За таких обставин, суд вважає, що проживання дітей саме з батьком ОСОБА_1 , буде відповідати саме інтересам дітей, позитивно сприятиме їх розвитку як психологічному так і фізичному.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дітей з матір`ю буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення їх проживати разом з батьком, у звичному для них середовищі.

ОСОБА_2 не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання синів з батьком буде суперечити найкращому забезпеченню інтересів дітей.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.

Таким чином, аналізуючи всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на їх виховання і обов`язком батьків діяти в інтересах дітей, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, відсутність виняткових обставин, які б вказували на неможливість подальшого проживання малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом батьком, доходить висновку про необхідність задоволення вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про визначення проживання дітей з батьком. При цьому, вимоги первісного позову ОСОБА_2 про визначення місяця проживання дітей з матір`ю, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до суду з позовною заявою та із зустрічною позовною заявою про визначення місця проживання дітей, кожним з них понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Згідно з ч.1 ст. 141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки первісний позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей задоволенню не підлягає, понесені нею витрати з оплати судового збору за дану позовну вимогу, залишаються за нею.

При цьому, враховуючи задоволення судом зустрічних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені останнім витрати з оплати судового збору в сумі 1211,20 гривень.

Керуючись ст. ст. 141, 153, 157 159, 161 Сімейного кодексу України, ст. ст. 13, 263, 265, 267, 268, 272, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей – відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дітей – задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський