Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №203/5257/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/5257/25

Провадження № 2/201/4720/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Піняєва В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Любимової Ірини Юріївни, третя особа — ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Любимової І. Ю. про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Любимової І. Ю. для оформлення своїх спадкових прав після смерті її сина – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зверненню передувало те, що спадкова справа була заведена саме відповідачкою за заявою іншої спадкоємиці за заповітом – ОСОБА_2 ..

Так, користуючись своїм правом, 16 лютого 2023 року позивачка у встановлений законом строк подала приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Любимовій І. Ю. заяву про прийняття спадщини після смерті сина та після спливу шести місяців – 30 жовтня 2023 року звернулась для отримання свідоцтв про право на спадщину на належні їй обов`язкові частки у спадковому майні померлого, а саме: квартири АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_2 .

Між тим, постановою приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Любимової І. Ю. від 31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказана постанова мотивована тим, що позивач у заяві від 30 жовтня 2023 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку не вказала майно, а також її частку в цьому майні. Крім того, у постанові зазначено, що «при спілкуванні у нотаріуса виникли сумніви з приводу дієздатності ОСОБА_1 , оскільки її постійно супроводжує жінка, яка називає себе сестрою. Вона не дає змоги ОСОБА_4 висловити свою думку, каже, що Лілія себе погано весь час почуває, тому всі дії, які їй треба робити, вона каже за неї, тим самим не дає нічого говорити Лілії, що суперечить таємниці вчинення нотаріальної дії та висловлення волі особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії.».

Крім того, у постанові вказано, що «за домовленістю між приватним нотаріусом та ОСОБА_1 розмір плати за вчинення нотаріальних дій мав становити 17100 грн., а саме: реєстрація відкриття спадкової справи у сумі 1 500 грн; надання консультацій правового характеру за період з 16 лютого 2023 року по 30 жовтня 2023 року у кількості 46 звернень у сумі 4 600 грн; реєстрація права власності на нерухоме майно за померлим на 2 (два) об`єкти нерухомості у сумі 4 000 грн; видача 2-х свідоцтв про право на спадщину у сумі 7000 грн. На підтвердження чого був наданий рахунок № 91 для сплати, проте ОСОБА_1 жодного платежу не здійснила.

30 жовтя 2023 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про видачу спадщини та за допомогою терміналу самообслуговування разом зі своєю сестрою (ім`я не уточнено) сплатили суму на свій розсуд у вигляді 3 500 грн, що суперечить вищевказаним домовленостям та ставить під сумнів усвідомлення значення змісту своїх дій та чи діє особа за власним упередженням або під впливом насильства.»

Однак, позивачка не відмовлялась сплатити послуги нотаріуса, відтак нотаріус винесла оскаржувану постанову передчасно, чим порушила її право на належні їй частки у спадковому майні після смерті сина.

Позивач вважає вказану постанову незаконною, а тому змушена звернутись до суду.

Просила визнати протиправною та скасувати постанову приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Любимової Ірини Юріївни від 31.10.2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 31 липня 2025 року вищевказану позовну заяву передано на розгляд Соборному районному суду міста Дніпра.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2025 року позовну заяву передано на розгляд судді Куць О.О.

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О. від 29 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, витребувано в приватного нотаріуса ДМНО Любимової І.Ю. засвідчену належним чином копію спадкової справи № 06/2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відзиву на позовну заяву не надходило.

01 жовтня 2025 року до суду надійшли копії матеріалів вищевказаної спадкової справи.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_2 (спадкоємець за заповітом) та запропоновано третій особі протягом п`яти днів з дня отримання копії вказаної ухвали подати суду письмові пояснення щодо позову.

Письмових пояснень від ОСОБА_2 до суду не надходило.

Ухвалою від 19 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

Представник позивача – адвокат Латишева Ю.А. просила розглядати справу без її участі, за наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідач - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Любимова І. Ю. направила до суду повідомлення, в якому просила розглядати справу без її особистої участі.

Третя особа — ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомляла.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивачки — ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16 січня 2023 року.

03 лютого 2023 року за заявою ОСОБА_2 (спадкоємець за заповітом) приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Любимовою І. Ю. було заведено спадкову справу № 06/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ..

16 лютого 2023 року із заявою про прийняття спадщини після смерті сина звернулась позивач ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Любимової І. Ю. було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії — видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку.

Вказана постанова мотивована тим, що позивач у заяві від 30 жовтня 2023 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку не вказала майно, а також її частку в цьому майні. Крім того, у нотаріуса при спілкуванні виникли сумніви щодо дієздатності ОСОБА_1 , зокрема, останньою не сплачені послуги нотаріуса.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно частини другої статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У спадщину можуть передаватися як певні речі (жилі будинки, квартири, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, предмети особистого користування, земельні ділянки, транспортні засоби, грошові суми, цінні папери тощо), так і майнові права.

За приписами ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносинЗаповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус при посвідченні заповіту зобов`язаний роз`яснити заповідачу зміст статті 1241 Кодексу про право на обов`язкову частку у спадщині. А при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині (стаття 69 Закону України «Про нотаріат»).

Перелік таких осіб визначено статтею 1241 Кодексу.

Так, відповідно до частини першої вказаної статті малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно статей 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії визначені частиною першою статті 49 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про нотаріат", нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 44 Закону України «Про нотаріат», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь; визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.; у разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.

Аналогічні положення містяться у ч.1,2 глави 4 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Між тим, всупереч вищевказаним нормам Закону, маючи сумніви щодо обсягу цивільної дієздатності ОСОБА_1 нотаріус не запропонувала позивачці надати довідку про те, що остання не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

Відсутні в оскаржуваній постанові і посилання на те, що нотаріус зверталась до органу опіки та піклування за місцем проживання позивачки для встановлення факту відсутності опіки або піклування над нею.

Безпідставними є посилання приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Любимової І. Ю. стосовно того, що у заяві від 30 жовтня 2023 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку ОСОБА_1 не вказала майно, а також її частку в цьому майні.

Так, як було зазначено вище, на момент звернення позивачки із заявою про прийняття спадщини спадкова справа вже була заведена на підставі заяви ОСОБА_2 - спадкоємиці за заповітом.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи, витребуваної судом, до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини інші можливі спадкоємці, окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не завертались до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

Зокрема, це підтверджується довідкою № 361/02-14/06/2023, складеною відповідачкою, яка наявна у матеріалах спадкової справи.

Слід зазначити, що правовстановлюючі документи на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_2 наявні у матеріалах спадкової справи й були надані ОСОБА_2 при оформлені її спадкових прав після смерті заповідача.

Крім того, у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 01 вересня 2023 року, виданого ОСОБА_2 , міститься чіткий перелік спадкового майна, на яке видано вказане свідоцтво. Натомість в оскаржуваній постанові від 31 жовтня 2023 року нотаріус зазначає щодо відсутності даних щодо майна, на яке позивач просить видати свідоцтво про право на спадщину на обов`язкову частку.

Слід також зазначити, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачка відмовилась сплатити послуги нотаріуса, зокрема, в матеріалах справи містяться квитанції про сплату таких послуг на загальну суму 12500 грн. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що сторони погодили, що плата за вчинення нотаріальних дій становитиме саме 17000 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувану постанову приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Любимової І. Ю. від 31 жовтня 2023 року не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Отже, позовну заяву слід задовольнити.

В силу ст. п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений та документально підтверджений судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 141, 259, 263, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Любимової Ірини Юріївни, третя особа — ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови — задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Любимової Ірини Юріївни від 31.10.2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Любимової Ірини Юріївни на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Куць