Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №175/17543/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/17543/25

Провадження № 2-о/175/238/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рожкової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного Фонду України в місті Києві про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 01.09.1977 року на ім`я російською « ОСОБА_2 » та атестату № НОМЕР_2 від 17.07.1978 року про закінчення СГПТУ- 101, виданого на ім`я російською « ОСОБА_2 ».

Представник заявниці надала суду заяву про слухання справи за її відсутності, вимоги заяви підтримує та просить суд заяву задовольнити.

Представник Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити заяву виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України, передбачено, що в судовому порядку можуть встановлюватись факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Встановлено, що заявниця, ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Трудова Дмитрівського району Московської обл. в родині ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

27.06.1977 року заявниця отримала атестат про отримання повного курсу середньої школи № 1 з виробничою освітою м. Любня Московської області.

В період з 01.09.1977 року по 17.07.1978 року заявниця закінчила курс Технічного училища за професією кравець жіночих та дитячих пальто, про що отримала атестат №2166 від 17.07.1978 року на прізвище російською « ОСОБА_6 ».

01.09.1977 року заявниця розпочала свою трудову діяльність, в зв`язку з чим їй було заведено трудову книжку НОМЕР_1 від 01.09.1977 року на прізвище російською « ОСОБА_6 ».

16.06.1979 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_7 . Після реєстрації шлюбу заявниця змінила прізвище з російської « ОСОБА_8 » на ОСОБА_9 . Від даного шлюбу в подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_10 . Шлюб сторін згодом було розірвано.

05.11.1989 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_12 . Чоловік заявниці 07.05.1991 року всиновив її сина від попереднього шлюбу, в наслідок чого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , став ОСОБА_13 .

У 1991 році заявниця разом з родиною переїхала з російської федерації на постійне проживання в Україну до м Краматорська Донецької області, де 27.05.1993 року розпочала свою трудову діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на посаді продавця.

22.10.1998 року заявницею було отримано паспорт громадянки України та заявниця продовжувала свою трудову діяльність в м. Краматорську Донецької області.

Відповідно до рішення Краматорського міського суду від 09.01.2014 року по справі №234/14671/13-ц шлюб між заявницею та ОСОБА_11 було розірвано.

З 2016 року по теперішній час заявниця працює в ГУ Національної поліції в Донецькій області на посаді дезінфектора.

Заявниця досягла пенсійного віку, в зв`язку з чим звернулась через веб портал до Пенсійного фонду України для нарахування їй пенсії у встановленому законом порядку. В підтвердження трудового стажу вона доєднала до своєї заяви належну їй трудову книжку НОМЕР_3 та атестат №2166 від 17.07.1978 року.

Однак Рішенням Головного управління ПФУ у місті Києві від 23 червня 2025 року заявниці у нарахуванні пенсії було відмовлено в зв`язку з тим, що її прізвище, вказане трудовій книжці та атестаті не збігається з написанням її прізвища у довідці про укладання шлюбу.

Так в належній заявниці трудовій книжці та атестаті № НОМЕР_2 її дошлюбне прізвище російською вказано як « ОСОБА_6 ».

В той же час в довідці про укладання шлюбу її прізвище вказано російською як « ОСОБА_8 ».

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності з п. 6 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті.

Факт належності заявниці, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 01.09.1977 року на ім`я російською « ОСОБА_2 » підтверджується наступним.

У самій трудовій книжці виписаній на прізвище російською « ОСОБА_6 » на обкладинці з внутрішнього боку вказано, що прізвище російською « ОСОБА_8 » було змінено на « ОСОБА_9 » на підставі свідоцтва про шлюб, виданого у 1979 році. Вказане повністю співпадає з відповідними відомостями, що мають місце у довідці про укладання шлюбу №788 від 13.09.2013 року, виданою архівом Некрасовської селищної ради Дмитрівського району Московської області.

Крім того в трудовій книжці на обкладинці з внутрішнього боку вказано, що прізвище заявниці « ОСОБА_9 » було виправлене на « ОСОБА_12 » на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 . Вказане повністю співпадає з відповідними відомостями, що містяться в свідоцтві про укладання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_15 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_4 від 05.11.1989 року).

В трудовій книжці заявниці містяться записи про навчання в СГПТУ- 101 м. Москви в період з 01.09.1977 року по 18.07.1978 року, що співпадає з періодом навчання у вказаному учбовому закладі відповідно до атестату №2166 від 17.07.1978 року.

Відповідно до форми ОК-5 заявниця з 2016 року по теперішній час працює в ГУ Національної поліції в Донецькій обл. Дані відомості збігаються з відповідними записами в трудовій книжці заявниці, виписаної на прізвище російською « ОСОБА_6 ».

Крім того, викладені обставини підтверджується письмовими доказами, зокрема свідоцтвом про народження заявниці, свідоцтвом про смерть матері заявниці, свідоцтвом про смерть батька заявниці, відомостями з місця навчання, учбової карти, довідкою про укладання шлюбу, свідоцтвом про смерть ОСОБА_16 , свідоцтвом про усиновлення, службовим посвідченням, свідоцтвом про укладання шлюбу, Формою ОК-5, рішенням Головного управління ПФУ в м. Києві.

За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) виснувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Частинами 1, 2, 4 ст.10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Згідно вимог ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно змісту статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З урахуванням вищенаведеного, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено, що встановлення фату належності заявниці її трудової книжки необхідно їй для оформлення пенсії. Спір про право відсутній.

Таким чином, з наведених доказів можливо зробити висновок, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного Фонду України в місті Києві про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст. ст. 12, 13, 76, 130, 263-266, 315, 319 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного Фонду України в місті Києві про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 01.09.1977 року на ім`я російською « ОСОБА_2 » та атестату № НОМЕР_2 від 17.07.1978 року про закінчення СГПТУ- 101, виданого на ім`я російською « ОСОБА_2 ».

Судові витрати залишити за заявницею.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Озерянська Ж.М.