Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №199/14408/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Суд: Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: щодо визнання права власності

Дата: 03 березня 2026 р.

Справа: №199/14408/25

Суддя: ПОДОРЕЦЬ О. Б.

Справа № 199/14408/25

(2/199/1330/26)

РІШЕННЯ

іменем України

04.03.2026

м. Дніпро

справа №199/14408/25

провадження №2/199/1330/26

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Костючик В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Четверта Дніпровська державна нотаріальна контора

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Четверта Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

за участі учасників справи:

представника позивача - адвоката Нізік О.В.

відповідача – ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Четверта Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначив, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 11.09.1996 і до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті дружини залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори від 05 липня 2025 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок садибного типу з господарськими спорудами за адресою – АДРЕСА_1 .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 24 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 31 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Витребувано з Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи №574/2024 заведеної після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Нізік О.В. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач є чоловіком її матері, проте коли вона захворіла він не допомагав їй. Крім того, спірний житловий будинок було придбано матір`ю і це є спадщиною лише відповідача. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, просили розглянути справу за їх відсутності.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 вересня 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Індустріальної районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис №578.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №768.

Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .

За свого життя ОСОБА_3 заповіту не склала.

29.10.2024 та 15.03.2025 із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори звернулися - чоловік померлої ОСОБА_1 та донька – ОСОБА_2 відповідно.

Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотарільної контори Шугаєвої Н.С. від 05 липня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю права власності на нерухоме майно.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1218, ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина, до складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст.1222 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Такими чином, спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її чоловік ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 , які належним чином подали заяви про прийняття спадщини, за якими Четвертою дніпровською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 574/2024.

Згідно частини 1 статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п. 11 ч. 1ст. 346 ЦК України).

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).

Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п.23 роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом також встановлено, що за життя ОСОБА_3 була власницею житлового будинку садибного типу з господарськими спорудами за адресою – АДРЕСА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 у встановлений законом строк вчинив усі належні дії для оформлення спадщини, але не зміг зареєструвати своє право з незалежних від нього обставин.

Суд не може погодитися з твердженнями відповідача ОСОБА_2 проте, що вона є єдиною спадкоємицею після ОСОБА_3 , оскільки заповіт ОСОБА_3 за свого життя не склала і доказів усунення ОСОБА_1 від права на спадкування, відповідачем суду не надано.

Водночас, оскільки судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 наявні два спадкоємця, то кожен з них має право на частку спадкового майна, а тому позов підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 2 003,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Четверта Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з – житлового будинку літ А-1 загальною площею 64,3 кв.м., з яких житлова 21,8 кв.м., допоміжна 42,5 кв.м., до складу якого входить: прибудова літ а-1, прибудова літ а1-1, прибудова літ а2-1, прибудова літ а3-1, вбиральня літ Б, навіси літ Е,Є, споруди, замощення №1-4,І, після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 003 (дві тисячі три) грн. 20 коп.

В інішй частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації – АДРЕСА_2 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації – АДРЕСА_3 .

третя особа Четверта Дніпровська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02890966, місцезнаходження – вул. Радистів, бул.8, м. Дніпро, 49023.

Суддя О.Б. Подорець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua