Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №199/11941/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/11941/25

(1-кп/199/393/26)

В И Р О К

іменем України

13 березня 2026 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючий – суддя ОСОБА_1

За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5

ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7

ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025042220000622, за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Петропавлівка, Синельниківського р-ну, Дніпропетровської обл., громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, військовослужбовця військової служби за контрактом, раніше неодноразово судимого, останній раз 18 серпня 2024 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі із конфіскацією усього належного майна, звільненого за ухвалою Петриківського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2025 року умовно-достроково на підставі ст. 81-1 КК України, невідбутий строк 7 років 11 днівпозбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпропетровську, громадянина України, з вищою освітою, холостого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Солдат ОСОБА_7 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 9,11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, однак 08 червня 2025 року, близько 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись в компанії раніше знайомого йому свідка ОСОБА_11 спільно з яким протягом дня вживали спиртні напої, рухаючись вздовж будинку буд. АДРЕСА_5 , біля під`їду № 5 зустрів раніше добре знайомого йому ОСОБА_8 , який вживав алкогольні напої з потерпілим ОСОБА_12 , який був ОСОБА_7 візуально знайомий як мешканець цього району, зупинившись біля яких зав`язалася розмова з періодичним вживанням спиртних напоїв, під час якої, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між підозрюваним ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_12 виник конфлікт, в ході якого, ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, з метою протиправного заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , знаходячись в безпосередній близькості до потерпілого наніс йому один удар правою рукою стиснутою в кулак в обличчя потерпілого, що призвело до носової кровотечі в останнього та в цей момент ОСОБА_7 , стоявши відсторонь та спілкувавшись зі свідком ОСОБА_11 , діючи спонтанно, за відсутності попередньої змови між собою, наблизився до потерпілого та вхопив ОСОБА_12 обома руками за футболку та повалив на бруківку тим самим долучився до злочину спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , вчинення якого вже розпочалося тим самим діючи як виконавці без попередньої змови між собою, ситуативно об`єднав зусилля для досягнення спільного злочинного результату направленого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , почали разом з ОСОБА_8 хаотично наносити удари по голові та тулубу потерпілого. При цьому ОСОБА_7 наніс близько 5-ти ударів своєю правою ногою у лівий бік тулуба та близько 5-ти ударів в область голови потерпілого, ОСОБА_8 - своєю правою ногою наніс близько 3-ох ударів в правий бік тулуба та животу потерпілого, після чого обидва зупинилася.

Скориставшись цим ОСОБА_12 піднявся на ноги та почав рухатись у напрямку буд. №55 по вищезазначеній вулиці, намагаючись таким чином уникнути подальшого свого побиття на що ОСОБА_7 , не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 намагаючись за жодних обставин не дати піти потерпілому, наздогнав потерпілого у дворі будинку АДРЕСА_6 , обома руками наніс декілька ударів в область голови потерпілого в результаті чого потерпілий впав на асфальт, а ОСОБА_7 нахилившись над потерпілим продовжив хаотично наносити удари по різним ділянкам тулубу та голови потерпілого, після чого ОСОБА_7 зупинився, а ОСОБА_12 піднявся на ноги та вчинив спробу піти від ОСОБА_13 з метою припинення свого побиття, а ОСОБА_13 не випускаючи з поля зору потерпілого помітив свого знайомого ОСОБА_8 та в цей момент ОСОБА_13 при останньому почав проявляти агресію, умисно наніс однин удар кулаком лівої руки в ділянку голови ОСОБА_12 , в результаті чого той впав на асфальтне покриття. В свою чергу ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на нанесення умисних тяжких ушкоджень потерпілому, який на той час вже перебував у положенні лежачи на асфальтному покритті, на протязі декількох хвилин почергово наносили множинні удари руками та ногами, по різноманітним ділянкам тіла потерпілого ОСОБА_12 .

У той же час ОСОБА_8 , проявляючи злість до ОСОБА_12 , ігноруючи той фактор, що останній не чинив йому будь-якого опору, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у виді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, наніс останньому три удари правою ногою в район голови ОСОБА_12 , після чого останній піднявшись на ноги намагався піти від нападників. В цей час ОСОБА_8 своєю лівою рукою схопив потерпілого в області шиї, та надаючи тілу прискорення, штовхнув ОСОБА_12 внаслідок чого останній впав з висоти власного зросту та вдарився головою об асфальтне покриття. Далі ОСОБА_8 підійшов впритул до потерпілого, який внаслідок падіння лежав в горизонтальному положенні на спині, та своєю правою ногою, ударом зверху вниз, наніс один удар в область нижньої частини тулуба ОСОБА_12 , після чого тією ж самою ногою наніс один удар у лівий бік тулуба (в район ребер) потерпілого. Далі ОСОБА_8 наніс ще один удар правою рукою зігнутою в кулак в область голови ОСОБА_12 . В подальшому, коли потерпілий перебував в безпорадному стані, лежачи на асфальтному покритті, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, своїми двома руками взяв ОСОБА_12 за футболку, яка була одягнута на останньому та поволочив з проїжджої частини дороги до автомобільної стоянки, де спільно з ОСОБА_8 одночасно невстановленим в ході досудового слідства способом продовжили наносити тілесні ушкодження ОСОБА_12 .

Таким чином, ОСОБА_7 з ОСОБА_8 , 08 червня 2025 року близько 23:58 години, маючи спільний злочинний умисел, виконали всі дії, які вважали за необхідне, для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на нанесення умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , а після скоєного з місця злочину зникли. В результаті спільних протиправних дії ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , ОСОБА_12 помер в кареті швидкої медичної допомоги від: сумісної тупої травми тіла з численними синцями і саднами на голові, тулубі і кінцівках, множинними переломами ребер праворуч та ліворуч, розривом брижі кишковика з розвитком внутрішньочеревної кровотечі, підкапсульним розривом печінки, внутрішньоальвеолярними крововиливами в легенях, периваскулярними мікрогеморігіями у речовині головного мозку та нирках, яка ускладнилась розвитком шоку.

ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення за обставин, викладених вище, визнав повністю, та показав, що все викладене в обвинувальному акті повністю відповідає дійсності. Потерпілого ОСОБА_12 він раніше не знав, а з обвинуваченим ОСОБА_8 підтримував добрі товариські стосунки. Дійсно в нічний час 08 червня 2025 року між ним з ОСОБА_8 і ОСОБА_12 біля будинку № 59 по вулиці Галини Мазепи м. Дніпра виник конфлікт, через те, що ОСОБА_12 , перебуваючи в стані сп`яніння, ображав їх грубою нецензурною лайкою. Під час цього конфлікту вони з ОСОБА_8 нанесли потерпілому численні удари руками і ногами по різним частинам тіла. Точну кількість і послідовність пригадати не може. Підтверджує ту кількість та послідовність ударів, які зазначені в обвинувальному акті. Після нанесення ударів вони з ОСОБА_8 залишили потерпілого, який на той час був живим, і пішли. Пізніше повернулися, щоб перевірити його стан, але на місці вже працювала поліція. Згоден, що смерть ОСОБА_12 є наслідком спільних дій його і ОСОБА_8 . Вони не хотіли смерті останнього. У вчиненому розкаюється.

ОСОБА_8 в судовому засіданні свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення за обставин, викладених вище, також визнав повністю, та показав, що все викладене в обвинувальному акті повністю відповідає дійсності. Потерпілого ОСОБА_12 він раніше не знав, а з обвинуваченим ОСОБА_7 підтримував добрі товариські стосунки. Дійсно в нічний час 08 червня 2025 року між ним з ОСОБА_7 і ОСОБА_12 біля будинку № 59 по вулиці Галини Мазепи м. Дніпра виник конфлікт, через те, що ОСОБА_12 , перебуваючи в стані сп`яніння, ображав їх грубою нецензурною лайкою. Під час цього конфлікту вони з ОСОБА_7 нанесли потерпілому численні удари руками і ногами по різним частинам тіла. Точну кількість і послідовність пригадати не може. Підтверджує ту кількість та послідовність ударів, які зазначені в обвинувальному акті. Після нанесення ударів вони з ОСОБА_7 залишили потерпілого, який на той час був живим, і пішли. Пізніше повернулися, щоб перевірити його стан, але на місці вже працювала поліція. Згоден, що смерть ОСОБА_12 є наслідком спільних дій його і ОСОБА_7 . Вони не хотіли смерті останнього. У вчиненому розкаюється.

Оскільки як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_8 добровільно та усвідомлено (сумнівів щодо чого під час їх опитування встановлено не було) повністю підтвердили викладені в обвинувальному акті обставини вчинення ними злочину, правильно розуміють зміст цих обставин, судом, за згодою учасників судового провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Встановлені судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України обставини поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість як ОСОБА_7 так і ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення в межах обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і суд кваліфікує дії кожного з обвинувачених за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначаючи покарання як ОСОБА_7 , та і ОСОБА_8 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є тяжким, умисним, закінченим злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості непоправних наслідків правопорушення, роль кожного з обвинувачених у вчиненні злочину групою осіб, наявність в діях кожного з обвинувачених декількох кваліфікуючих ознак, відомості про особу обвинувачених.

ОСОБА_7 є особою раніше неодноразово судимою за вчинення умисних, зокрема і тяжких злочинів, новий злочин вчинив в період умовно-достроково звільнення від відбування покарання, був звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково для проходження служби в ЗСУ за контрактом, однак військова служба були призупинена через самовільне залишення останнім місця служби, за останнім місцем служби характеризується негативно, не має постійного джерела доходу, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

У якості обставини, що пом`якшує покарання обом обвинуваченим, суд визнає щире каяття.

До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_14 , суд відносить рецидив злочинів.

На обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , сторона обвинувачення не посилається і такі обставини судом у межах висунутого обвинувачення не встановлені.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення кожного з обвинувачених, попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як самими обвинуваченими, так і іншими особами, є покарання у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, оскільки підстави для призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, судом не встановлені і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для їх виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

До матеріалів кримінального провадження долучено копію вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2024 року, яким ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України засуджено до 8 років позбавлення волі із конфіскацією усього належного майна.

Невідбутий строк покарання за вказаним вироком (у зв`язку з умовно-достроковим звільненням від відбування покарання) становить 7 років 11 днів.

За приписами ч. 3 ст. 81-1 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу

Оскільки новий злочин вчинений ОСОБА_7 до відбуття покарання за попереднім вироком, остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю вироків підлягає призначенню на підставі ст. 71, ч. 3 ст. 81-1 КК України, шляхом часткового приєднання до цього вироку невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід обом обвинуваченим у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, оскільки тяжкість та підвищена суспільна небезпека вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень, встановлені судом відомості про особу обвинувачених, з огляду на вид та розмір призначеного їм судом покарання дають підстави вважати можливим ухилення кожного з обвинувачених від суду.

Згідно вимог ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення підлягає зарахуванню у строк покарання кожному з обвинувачених з розрахунку день за день, у зв`язку з чим строк відбування покарання як ОСОБА_15 , так і ОСОБА_8 слід обраховувати з 09 червня 2025 року (дня затримання в порядку ст. 208 КПК України).

На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинувачених у рівних частках на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі по 1782,80 грн. з кожного (3565,60 / 2).

Питання подальшої долі речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

На підставі ст. 71, ч. 3 ст. 81-1 КК України, до призначеного за цим вироком покарання частково, у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2024 року і остаточно призначити ОСОБА_7 до відбування покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років 6 (шість) місяць.

До набрання вироком законної сили продовжити дію раніше обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», а строк відбування покарання ОСОБА_7 обраховувати з 09 червня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

ОСОБА_10 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців.

До набрання вироком законної сили продовжити дію раніше обраного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», а строк відбування покарання ОСОБА_8 обраховувати з 09 червня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Речові докази:

-диск для лазерних систем зчитування із відеозаписом, дактилокарти – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-такі, що зберігаються у ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області: змиви, дві жерстяні пляшки, пластикову пляшку, два недопалки (квитанція № 224/1994), змиви з рук трупа, зрізи нігтьових пластин трупа, кросівки і шорти ОСОБА_7 (квитанція № 222/1994), шорти, футболку, сумку і капці ОСОБА_8 (квитанція № 223/1994) – знищити як такі, що не мають ніякої цінності.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення, а обвинуваченими, які утримуються під вартою – з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.

Головуючий:

13.03.2026