Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №199/2627/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/2627/26

(1-кп/199/609/26)

В И Р О К

іменем України

13 березня 2026 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючий – суддя ОСОБА_1

За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026052230000009, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сумгаїт, Азербайджан, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, пенсіонера за інвалідністю ІІІ групи, холостого, раніше неодноразово судимого, останній раз 02 грудня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, зареєстрованого та фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема станом на жовтень 2025 року.

Так, в середині жовтня 2025 року, в ранковий час доби, більш точні дата та час не встановлені ОСОБА_4 перебував на вул. Будівельна у м. Білозерське Донецької області, де побачив багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 , у якому був відчинений другий під`їзд. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на проникнення у одну з покинутих квартир вказаного будинку з метою подальшого викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 зайшов до зазначеного під`їзду, де на третьому поверсі незаконно проник до квартири АДРЕСА_3 , яка належить потерпілому ОСОБА_7 , двері якої на той час були відчинені. Перебуваючи в приміщенні вказаної квартири та розуміючи, що в ній відсутні мешканці, ОСОБА_4 у зальній кімнаті в шафі побачив коробку білого кольору всередині якої знаходився ноутбук торгової марки «TOSHIBA», який вирішив викрасти. В цей же час ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні дії, впевнившись, що за ними ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливою метою та в період воєнного стану, викрав ноутбук торгової марки «TOSHIBA», моделі «SATELLITE PRO L650-15P», вартістю 5323 гривні, який належить потерпілому ОСОБА_7 , після чого місце вчинення кримінального правопорушення покинув, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

В результаті умисних противоправних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_7 завдана матеріальна шкода на суму 5323 гривні.

Крім того, 03 грудня 2025 року, у денний час доби, більш точний час не встановлений, ОСОБА_4 , проходячи біля першого під`їзду будинку АДРЕСА_4 , на лавочці побачив полімерний пакет, в якому знаходились корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 та запал до нього типу УЗРГМ-2.

Усвідомлюючи, що вказані предмети у своєму поєднанні утворюють оборонну осколкову ручну гранату, яка відноситься до категорії бойових припасів, ОСОБА_4 , в порушення вимоги «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових речовин», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, які забороняють носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут без відповідного дозволу вогнепальної зброї та боєприпасів, не маючи на те передбаченого законом дозволу, діючи умисно, підняв вказаний пакет, в якому знаходились корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 та запал до нього типу УЗРГМ-2, які у конструкційному поєднанні є оборонною осколковою ручною гранатою типу Ф-1, тим самим без передбаченого законом дозволу придбав бойовий припас.

Того ж дня, у денний час доби, більш точний час не встановлений, ОСОБА_4 переніс до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , вказані корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 та запал до нього типу УЗРГМ-2, де почав їх зберігати без передбаченого законом дозволу.

Після чого, 03 січня 2026 року, більш точний час не встановлений, ОСОБА_4 поклав вказані корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 та запал до нього типу УЗРГМ-2, які у конструкційному поєднанні є оборонною осколковою ручною гранатою типу Ф-1, у ліву кишеню одягненої на ньому куртки та пішки пішов по місту Білозерське Покровського району Донецької області у своїх особистих справах.

Того ж дня, приблизно о 10:55 годині, більш точний час не встановлений, ОСОБА_4 проходив поблизу будинку № 32 вул. Олександра Єрмакова у м. Білозерське Донецької області, де був зупинений працівниками ВКП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області з метою перевірки документів та встановлення особи на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» № 1456 від 29 грудня 2021 року, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року, введеного згідно указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ст. 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та ст. ст. 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію». На запитання працівників поліції останній повідомив, шо має при собі оборонну осколкову ручну гранату, у зв`язку з чим, на місце події було викликано слідчо-оперативну групу.

У період часу з 12 год. 19 хв. по 12 год. 29 хв. 03 січня 2026 року, під час проведення огляду місця події у ОСОБА_4 виявлено та вилучено:

- корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 (1 од.), виготовлений промисловим (заводським) способом, який споряджений вибуховою речовиною;

- засіб підриву (засіб детонування) уніфікований запал ручної гранати модернізований дистанційної дії типу УЗРГМ-2 (1 од.) виготовлений промисловим (заводським) способом, який споряджений вибуховою речовиною;

які у конструкційному поєднанні є оборонною осколковою ручною гранатою типу Ф-1, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху.

ОСОБА_4 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення за обставин, викладених вище, визнав повністю. Показав, що в середині жовтня 2025 року, точніше пригадати не може, в ранковий час він проходив біля будинку АДРЕСА_2 , куди ходив кормити голубів, та побачив, що в будинку відчинений другий під`їзд. Він вирішив зайти в цей під`їзд та пошукати майно в квартирах, звідки виїхали мешканці. На третьому поверсі двері однієї з квартир були не зачинені і він пройшов всередину. У зальній кімнаті в шафі побачив коробку білого кольору, всередині якої знайшов ноутбук. Він вирішив цей ноутбук вкрасти. Оскільки його ніхто зі сторонніх осіб не бачив, він взяв цей ноутбук і пішов з ним додому. У подальшому цей ноутбук продав знайомому за 500 грн. З вартістю викраденого майна згоден. Окрім цього, 03 грудня 2025 року, у денний час, він проходив біля першого під`їзду будинку АДРЕСА_4 , та на лавочці побачив полімерний пакет, в якому знаходились корпус гранати з запалом. Він вирішив їх залишити собі, для чого переніс до своєї квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав їх до 03 січня 2026 року. В цей день вранці він корпус гранати з запалом поклав до лівої кишені одягненої на ньому куртки та пішов з ними по місту у своїх особистих справах. Того ж дня поблизу будинку № 32 вул. Олександра Єрмакова його зупинили працівники поліції, на запитання яких він зізнався, що утримує при собі гранату. В той же день трохи згодом він ці корпус гранати з запалом видав слідчому. Спеціального дозволу на придбання, носіння та зберігання бойових припасів він не має. У вчиненому розкаюється.

Оскільки ОСОБА_4 добровільно та усвідомлено (сумнівів щодо чого під час його опитування встановлено не було) повністю підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини вчинення ним злочинів, правильно розуміє зміст цих обставин, судом, за згодою учасників судового провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Встановлені судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України обставини поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочинів в обсязі обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченого:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного етапу, поєднане з проникненням у житло;

- за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, яке є умисними, корисливим (за ч. 4 ст. 185 КК України), тяжкими, закінченими злочинами, обставини вчинення кримінальних правопорушень, наявність в діяннях обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК Українидекількох кваліфікуючих ознак, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, вартість майна, що було предметом злочинних посягань, та його значимість для потерпілого, той факт, що викрадене майно потерпілому повернуте, загальну кількість та характеристики бойових припасів, які були предметом кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого.

Останній є особою, раніше судимою за вчинення умисних, зокрема і тяжких кримінальних правопорушень, пенсіонером, особою з інвалідністю ІІІ групи, має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, напсихіатричному та наркологічному обліках не перебуває,.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає рецидив злочинів, оскільки останній має не зняту та непогашену судимість за вчинення умисного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України за кожен із злочинів, оскільки підстави для призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, судом не встановлені.

До матеріалів кримінального провадження долучено вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 грудня 2025 року, яким ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України засуджено до 1 року 6 місяців обмеження волі. Зазначений вирок до цього часу фактично не виконувався.

Оскільки злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, вчинений ОСОБА_4 до постановлення попереднього вироку, покарання за сукупністю кримінальних правопорушень підлягає призначенню шляхом часткового складання призначених покарань. При цьому, на підставі приписів п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Виходячи з того, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України вчинений обвинуваченим до відбуття покарання за попереднім вироком, остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків підлягає призначенню на підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання за вказаний злочин невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, оскільки тяжкість та підвищена суспільна небезпека вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, встановлені судом відомості про особу обвинуваченого, з огляду на вид та розмір призначеного йому судом покарання дають підстави вважати можливим ухилення обвинуваченого від суду.

Згідно вимог ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення підлягає зарахуванню у строк покарання обвинуваченому з розрахунку день за день, у зв`язку з чим строк відбування покарання ОСОБА_4 слід обраховувати з 30 січня 2026 року (дня обрання слідчим суддею запобіжного заходу у виді тримання під вартою).

На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Питання подальшої долі інших речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 грудня 2025 року, яке згідно вимог ст. 72 КК України відповідає 9 місяцям позбавлення волі, призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково у виді 2 (двох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі приєднати невідбуту частину покарання, визначеного в порядку ч. 4 ст. 70 КК України, та остаточно призначити ОСОБА_4 до відбування покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

До набрання вироком законної сили продовжити дію раніше обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», а строк відбування покарання обраховувати з 30 січня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів у загальному розмірі 9805 (дев`ять тисяч вісімсот п`ять) гривень 40 (сорок) копійок.

Речові докази:

- ноутбук торгової марки «TOSHIBA», моделі «SATELLITE PRO L650-15P», переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 , залишити останньому;

- залишки корпусу гранати і запалу, які зберігаються у ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою – з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.

Головуючий:

13.03.2026