Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №944/5430/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/5430/25 Головуючий у 1 інстанції: Матвіїв І.М.

Провадження № 33/811/131/26 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2025 року,

встановив:

постановою Яворівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять ) гривень 60 копійок.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 21 вересня 2025 року о 19 год 35 хв ОСОБА_1 , яка згідно постанови Яворівського районного суду Львівської області від 04.03.2025 року піддавалась адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 5100 грн, в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Грушів», територія Яворівського району Львівської області, під час проходження прикордонного контролю на виїзд з України з Республіки Польща, пред`явила на паспортний контроль паспорт громадянина Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії для виїзду за кордон. В ході перевірки документів, було встановлено що ОСОБА_1 є громадяном України та має паспорт громадянина України, який відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України» у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України. Даним фактом ОСОБА_1 порушила вимоги ст.2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, тобто здійснила спробу незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП.

На зазначену постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій просить постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2025 скасувати та на підставі п.1 ст.247 КУпАП закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що надаючи паспорт громадянина Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії для виїзду за кордон, будучи не повідомленою про суть первинного притягнення до адміністративної відповідальності, не мала наміру вчинити адміністративне правопорушення та не усвідомлювала протиправний характер своїх дій при перетинанні державного кордону України, відтак у її діяннях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Зазначає, що посилаючись на протокол про адміністративне правопорушення та рапорти, суд першої інстанції не розкрив змісту зазначених документів, не навів аналізу викладених у них обставин та не надав їм належної правової оцінки, обмежившись формальним зазначенням про їх наявність у матеріалах справи, без з`ясування того, яким саме чином ці документи підтверджують мою вину. При цьому судом не враховано, що ані протокол, ані рапорт самі по собі не є доказами вини особи, а викладені в них відомості підлягають обов`язковому підтвердженню сукупністю інших належних і допустимих доказів, які у постанові суду не наведені та не проаналізовані, у зв`язку з чим оскаржуване рішення є формальним та невмотивованим.

Звертає увагу, що під час розгляду справи суддею першої інстанції було грубо порушено її право на захист, оскільки, незважаючи на подане нею клопотання про відкладення розгляду справи, всупереч вимог Закону щодо обов`язково належного повідомлення про засідання особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та за відсутності такого повідомлення, суддя фактично проігнорував мою відсутність в Україні та розглянув протокол без моєї участі, при цьому зазначив в постанові факти, які не відповідають дійсності. У результаті її фактично позбавили можливості реалізувати гарантовані законом права надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правничою допомогою.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причину неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Крім того, згідно довідки про доставку повідомлення у додатку «Viber», 23.02.2026 року судова повістка сформована електронному вигляді і доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , який зазначений у апеляційній скарзі, що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23.01.2023 року.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, окрім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Об`єктом даного адміністративного проступку є встановлений порядок управління, а також безпека особи, суспільства і держави. Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у спробі перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску, а також у пунктах пропуску через державний кордон України без установлених документів або дозволу відповідних органів державної влади. Під незаконним перетинанням державного кордону громадянами України, іноземними громадянами й особами без громадянства слід розуміти залишення особою території однієї держави і переміщення на територію іншої держави шляхом самовільного (без відповідного документа або відповідного дозволу) перетинання державного кордону України.

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено що, пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом 3хРУ №009622Е про адміністративне правопорушення від 21.09.2025 року, рапортами від 21.09.2025, а також іншими доказами, які наявні в матеріалах справи, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі містять фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії 3хРУ №009622Е від 21.09.2025 року складений щодо ОСОБА_1 за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, містить у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, та особи-порушника.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Таким чином, покликання апелянта про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Щодо покликань правопорушника ОСОБА_1 в частині незаконності оскаржуваної постанови у зв`язку із розглядом справи у її відсутності то, на переконання апеляційного суду, такі доводи не можуть визнаватися підставою для скасування постанови, а порушені його права, поновлені шляхом подачі апеляційної скарги та забезпечення її участі в апеляційному розгляді.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення на правопорушника ОСОБА_1 у виді штрафу, накладене з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ