Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №317/5584/25 — Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/5584/25

Номер провадження 2/317/243/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

при секретарі судового засідання Шевченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Заярна Марина Анатоліївна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ 5/6 частки земельної ділянки в натурі,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Заярна Марина Анатоліївна звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ 5/6 частки земельної ділянки в натурі.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить 5/6 частки земельної ділянки, загальною площею 5,91 гектарів, кадастровий номер №2322183500:10:0020014, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, цільове призначення земельної ділянки – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

19.11.2007 ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке видане державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л.М. на 5/6 частки земельної ділянки загальною площею 5,91 гектарів, кадастровий номер №2322183500:10:0020014, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, цільове призначення земельної ділянки – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Інша 1/6 частка даної земельної ділянки успадкована ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після її смерті спадкоємцями даної частки земельної ділянки є відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Право на оформлення в порядку спадкування на інші частки спадкової земельної ділянки належить відповідачам, які є спадкоємцями померлої, однак до теперішнього часу своє право на земельну ділянку не оформили, тому укласти та нотаріально посвідчити договір про поділ земельної ділянки неможливо, оскільки відсутня домовленість на це між співвласниками вказаної земельної ділянки, тому позивач вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 до суду не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась своєчасно та належним чином, представник позивачки подала заяву про розгляд справи за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити вказаний позов.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, заяв, клопотань до суду не подавав.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, заяв, клопотань до суду не подавав.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_4 , залишилася спадщина за заповітом у вигляді – земельної ділянки загальною площею 5,91 гектарів, кадастровий номер №2322183500:10:0020014, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, цільове призначення земельної ділянки – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видане державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л.М. за №2692, позивачка є власницею 5/6 частки земельної ділянки загальною площею 5,91 гектарів, кадастровий номер №2322183500:10:0020014, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, цільове призначення земельної ділянки – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, інша 1/6 частка земельної ділянки успадкована ОСОБА_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 21.10.2015, актовий запис №4283, видане міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .

Відповідно до копії спадкової справи № 149/2015, яка була надана приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями її майна стали відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, проте до теперішнього часу не оформили її у встановленому законом порядку.

19.08.2010 позивачці видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №844443, виданого відділом Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області на 5/6 часток земельної ділянки розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер №2322183500:10:0020014, цільове призначення земельної ділянки – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, натомість ОСОБА_5 належить 1/6 частки даної земельної ділянки.

Позивачка – ОСОБА_1 , реалізуючи своє законне право на виділення в натурі належної йому частки земельної ділянки, звернувся до спеціаліста у галузі земельних відносини, сертифікованого інженера землевпорядника ФОП ОСОБА_6 , щодо можливості виділу їй в натурі належної частини земельної ділянки, та, у випадку можливості виділення, розроблення відповідної технічної документації, щодо такого виділу схеми поділу земельної ділянки.

На підставі викладеного інженером землевпорядником встановлено можливість виділу земельної ділянки та розроблено відповідну схему попереднього поділу земельної ділянки з кадастровим номером земельної ділянки загальною площею 5,91 гектарів, кадастровий номер №2322183500:10:0020014, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, цільове призначення земельної ділянки – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з висновком, наявна технічна можливість поділу земельної ділянки в натурі з виділенням співвласникам часток в натурі та запропоновано варіант розподілу та виділу 5/6 частки позивача, а саме на належні позивачеві 5/6 частки земельної ділянки виділено ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 4,9250 га, проте, відповідачам на 1/6 частку спадкової земельної ділянки виділено у їх спільне користування та володіння земельну ділянку № НОМЕР_2 загальною площею 0,9851 га.

Виділ частини земельної ділянки можливий у позасудовому порядку шляхом укладення всіма землекористувачами договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна. Однак укласти договір не є можливим, оскільки право власності на 5/6 частин вищевказаної земельної ділянки оформлено лише у позивача – ОСОБА_1 . Відповідачі свого права володіння частками земельної ділянки не оформили. Відсутність правовстановлюючих документів на право володіння частиною земельної ділянки у відповідачів унеможливлюють укладення договору про виділ частини земельної ділянки в натурі.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 87 ЗК України, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при прийнятті спадщини на земельну ділянку.

Частиною 1 ст. 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 88 ЗК України, учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення.

Положеннями ст. 364 ЦК України встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України.

За умовами ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Системний аналіз правових норм ст.ст. 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частки в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Такий висновок щодо застосування відповідних норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 545/3753/16-ц, провадження № 61-40289 св 18.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним з видів документації з землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій», розробниками документації із землеустрою є, крім інших, фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частка земельної ділянки, належна позивачу у земельній ділянці, є визначеною, та становить 5/6. Технічна можливість виділу ідеальної частки 5/6 підтверджується схемою поділу земельної ділянки, з якої вбачається місце розташування земельної ділянки та її площа 4,9250 га, яка узгоджується із площею частки земельної ділянки, право власності на яку визнано за позивачкою ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №844443 від 19.08.2010.

Враховуючи, що позивачу належить 5/6 частки земельної ділянки (5,91 гектарів, кадастровий номер №2322183500:10:0020014, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, цільове призначення земельної ділянки – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), яка становить 4,9250 га із її загальної площі, за висновком щодо технічної можливості поділу (виділу) дану земельну ділянку можливо поділити в частках, які можуть експлуатуватися окремо, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо виділення її в окрему одиницю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 87, 88 ЗК України, ст.ст. 181, 183, 319, 321, 356, 358, 364 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 280-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє представник – адвокат Заярна Марина Анатоліївна (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_4 ) про виділ 5/6 частки земельної ділянки в натурі – задовольнити.

Поділити земельну ділянку площею 5,91 га, кадастровий номер №2322183500:10:0020014, виділивши в натурі, в самостійний об`єкт нерухомого майна у приватну власність ОСОБА_1 5/6 її частини у вигляді земельної ділянки площею 4, 9250 га, що розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленої ФОП ОСОБА_6 , припинивши право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 5/6 частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 5,91 га з кадастровим номером №2322183500:10:0020014, що розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Б. Громова