Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №466/552/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/552/26

Провадження № 2-о/466/120/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі : головуючої судді Зими І.Є.

секретаря с/з Васинчик М.О.

представника заявниці ОСОБА_1

представників зацікавленої особи Богач Р.І., Процик Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , за участі зацікавленої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про встановлення факту, що має юридичне значення , -

в с т а н о в и в :

26 січня 2026 року, ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою, в порядку окремого провадження, в якій просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на час смерті ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування вимог заяви зазначає, що 17 липня 1993 року між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Первомайським міським відділом РАЦС Луганської області. ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловік ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

За життя ОСОБА_3 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Після його смерті заявниця звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про виплату недоодержаної пенсії, однак рішенням від 02 січня 2026 року №1304010797 їй було відмовлено у такій виплаті у зв`язку з відсутністю підтвердження факту спільного проживання з пенсіонером на день його смерті. Незважаючи на те, що вони з чоловіком були зареєстровані за різними адресами, проте фактично вона разом із чоловіком проживала однією сім`єю до дня його смерті, вела з ним спільне господарство та побут. Після переїзду з Луганської області подружжя проживало у місті Львові, а з 2021 року - у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала її чоловікові на праві приватної власності. Оскільки підтвердити факт спільного проживання в інший спосіб неможливо, а встановлення такого факту є необхідним для реалізації її права на отримання недоодержаної пенсії померлого чоловіка, заявниця просить суд встановити факт її спільного проживання із ОСОБА_3 на день його смерті.

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року справу призначено до розгляду в порядку окремого провадження.

В судовому засіданні представник заявниці, адвокат Щербатий Р.Р., вимоги заяви підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ній.

Представники заінтересованої особи, ОСОБА_4 та Процик Г.М. , пояснили, що відповідно до вимог чинного законодавства, у разі неможливості подати документи, які підтверджують факт проживання разом із померлим пенсіонером або перебування на його утриманні, такий факт може бути встановлений у судовому порядку. При цьому зазначили, що заявниця та померлий були зареєстровані за різними адресами, що унеможливило підтвердження такого факту на підставі наявних у Пенсійному фонді документів. Заявниця зверталася до органів місцевого самоврядування з метою підтвердження факту спільного проживання, однак отримала відповідь про відсутність у них повноважень встановлювати такі факти. У зв`язку з цим іншим способом підтвердити факт спільного проживання, окрім як шляхом звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявниця не має можливості, відтак, їй було відмовлено у нарахуванні коштів, до встановлення вказаного факту судом.

Заслухавши пояснення представника заявниці, представників заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Суд вправі розглядати справи в окремому провадженні про встановлення юридичних фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Із заявою про встановлення факту сумісного проживання із чоловіком та проживання його за цією адресою без реєстрації звернулася заявниця ОСОБА_2 .

Виходячи з копії паспорта громадянина України та копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 17.07.1993 року Первомайським міським відділом РАЦС Луганської області, ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) та ОСОБА_3 уклали шлюб 17.07.1993 року.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 був зареєстрований за іншою адресою, однак фактично проживав разом із дружиною за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заявниця стверджує та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не заперечує того, що рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 у справі №380/3858/23 та від 08.11.2023 у справі №380/23034/23 було зобов`язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 та провести відповідні грошові виплати на його користь. При цьому на день смерті ОСОБА_3 частина цих коштів залишилася невиплаченою.

Виходячи зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2026 №1304010797, ОСОБА_2 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про виплату недоодержаної пенсії, яка була нарахована та невиплачена її померлому чоловіку. Однак у виплаті було відмовлено, оскільки заявниця зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , тоді як у матеріалах пенсійної справи померлий був зареєстрований за іншою адресою.

Відповідно до ч.1 ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на яку посилається Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у своєму рішенні, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців та інших осіб і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються членам його сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Відповідно до п.9 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, у разі неможливості подати документи, що підтверджують проживання разом із пенсіонером, такий факт встановлюється у судовому порядку.

На підтвердження доводів своєї заяви заявниця подала до суду письмові докази, зокрема довідку ОСББ «Замарстинівська-162А» про склад сім`ї, договори щодо користування житлово-комунальними послугами, документи щодо користування житловим приміщенням, які підтверджують, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 , до дня його смерті.

Крім того, з дослідженого судом договору купівлі-продажу квартири від 09.07.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №432, вбачається, що ОСОБА_3 набув у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена обставина підтверджує наявність у померлого житлового приміщення, у якому він фактично проживав разом із заявницею. Крім того, саме згадану адресу ОСОБА_3 зазначав у своїх зверненнях до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , як адресу свого проживання та відповіді йому скеровувались за адресою АДРЕСА_2 .

Між тим, подані до матеріалів справи письмові пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не можуть бути визнані належними доказами у справі, оскільки відповідно до вимог ЦПК України показання свідків є самостійним засобом доказування та надаються безпосередньо під час їх допиту в судовому засіданні, а не у формі письмових пояснень. У зв`язку з цим такі письмові пояснення не можуть бути покладені судом в основу рішення як доказ встановлення обставин справи.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_3 , який був зареєстрований за іншою адресою, на день своєї смерті фактично, без реєстрації, проживав разом із дружиною ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Від встановлення факту проживання з пенсіонером на день його смерті залежить виникнення у заявниці права на отримання недоодержаної пенсії померлого чоловіка. Заявниця не має іншої можливості встановити цей факт, встановлення даного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Факт, про встановлення якого просить заявниця, дасть їй підстави для реалізації свого права, а саме реалізації її права на отримання недоодержаної пенсії померлого чоловіка.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що доводи заявниці про неможливість реалізувати свої права в інший спосіб, оскільки на даний час вона позбавлена можливості в позасудовому порядку підтвердити факт спільного проживання з померлим чоловіком, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду. Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та фактично проживала з ним однією сім`єю до дня його смерті. За таких обставин заява про встановлення факту спільного проживання з померлим підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265, 315 ЦПК України, суд ,-

у х в а л и в:

заяву задовольнити. Встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на час смерті ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Львівського апеляційного суду.

Повний текст рішення оголошено 13 березня 2026 року.

Сторони у справі:

Заявниця: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Зацікавлена особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ЄДРПОУ:13814885, місцезнаходження: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10.

Суддя І. Є. Зима