Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №442/648/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/648/26

Провадження №2-а/442/22/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Медведика Л.О.,

з участю секретаря Далявської Л.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дрогобич адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

Позивачем подано до суду позов, в якому описано те, що постановою ЕГА №1950238 від 04 січня 2026 року, складеною старшим сержантом поліції СКАБАРОЮ Михайлом Ярославовичем за результатами розгляду матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 грн.

В постанові зазначено, що 04.12.2025 року гр. ОСОБА_1 здійснив неправдивий виклик працівників поліції по факту безвісти зниклої особи, однак факт не підтвердився. Таким чином, гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.

Із вказаною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною, такою, що постановлена з істотним порушенням вимог діючого законодавства України з огляду на таке.

Стаття 183 КУпАП передбачає відповідальність за завідомо неправдивий виклик. Це означає, що особа повинна усвідомлювати, що повідомляє завідомо неправдиву інформацію.

Позивач ОСОБА_1 є ветераном війни, який проходив військову службу на території, де ведуться активні бойові дії в Донецькій області, та під час проходження служби проживав у будинку поруч громадянина ОСОБА_3 , який розташований безпосередньо в зоні підвищеної небезпеки, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

У грудні 2025 року громадянин ОСОБА_4 гостював у позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ,), оскільки був вимушений залишити власне місце проживання через значне загострення бойових дій. 04 грудня 2025 року ОСОБА_4 вийшов з дому у невідомому напрямку та тривалий час (понад 1.5 годин) не повертався, на телефонні дзвінки не відповідав.

Враховуючи, що ОСОБА_4 був абсолютно необізнаний із новою для себе місцевістю, а також беручи до уваги умови регулярних воєнних загроз, постійну роботу засобів РЕБ, що часто призводить до збоїв мобільного зв`язку, а також загальну нестабільну безпекову ситуацію в країні, ОСОБА_1 розцінив його зникнення як реальну загрозу його життю та здоров`ю.

Як ветеран війни, який перебував в епіцентрі бойових дій і розуміє ціну затримки у наданні допомоги в зоні ризику, він діяв у стані добросовісної помилки. Через наявний бойовий досвід позивач має підвищений рівень пильності щодо безпеки цивільних осіб. Його дзвінок на лінію «102» був спрямований на захист життя і здоров`я людини, а не на введення правоохоронних органів в оману.

До того ж, важливим буде звернути увагу суду, що ОСОБА_1 не здійснював виклик працівників поліції, а лише запитав в телефонному режимі про можливу наявність у останніх інформації відносно його товариша, пояснивши небезпекову ситуацію, що склалася на конкретний проміжок часу. Зазначене може бути доведено шляхом дослідження в судовому засіданні аудіозапису телефонної розмови по спецлінїї «102» ГУНП у Львівській області та відеозапису нагрудної камери патрульного, яка працювала у період часу, коли було начебто виявлено адміністративне правопорушення.

Згідно із диспозицією статті 183 КУпАП відповідальність настає лише за завідомо неправдивий виклик, що передбачає прямий умисел на повідомлення вигаданих фактів. У даному ж випадку ОСОБА_1 повідомив про об`єктивно існуючий факт (людина пішла з дому у чужому місті і тривало не виходила на зв`язок), який щиро вважав початком надзвичайної події. Те, що ОСОБА_4 згодом знайшовся, не спростовує добросовісних намірів ОСОБА_1 у момент здійснення дзвінка на лінію «102» для отримання інформації.

Відповідно до усталеної судової практики відсутність умислу на вчинення правопорушення виключає склад адміністративного проступку.

З посиланням на положення ст.19 Конституції України, ст. 2,7, 33, 245 КУпАП, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року по справі №524/832/17, - просив визнати протиправною та скасувати постанову ЕГА №1950238 від 04 січня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за його відсутності. Надіслав до суду Відзив, в якому було вказано наступне.

Так, 04.01.2026 о 19:22 поліцейським ВРПП Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції ОСОБА_5 було складено адміністративну постанову серії ЕГА № 1950238 за ст. 183 КУпАП про те, що 04.01.2026 гр. ОСОБА_1 здійснив неправдивий виклик працівників поліції по факту безвісти зниклої особи однак факт не підтвердився.

Було встановлено, що 04.01.2026 о 18:45 на спецлінію «102» надійшло повідомлення з номеру телефону НОМЕР_1 від заявника, який представився, як ОСОБА_1 , та повідомив про те, що 2 години тому зник товариш, який сьогодні приїхав у гості з Краматорська, гр. ОСОБА_6 близько 60 років, був у стані сп`яніння. Одягнений: чорний одяг. Прикмети: середнього зросту, середньої тілобудови, спілкується російською мовою. Також 04.01.2026 о 18:58 надійшов повторний телефонний дзвінок у якому заявник повідомив, що очікує поліцію, потребує допомоги.

Реагування на дане повідомлення здійснювалось нарядом ВРПП та нарядом СОГ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області.

Прибувши на місце події, за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено заявника - гр. ОСОБА_1 . Поспілкувавшись із останнім було встановлено, що у нього пропав знайомий на ім`я ОСОБА_6 . З інформації, яку назвав гр. ОСОБА_1 , було встановлено номер телефону особи, яку він розшукував, та здійснено виклик на його номер телефону. Слухавку підняв товариш гр. ОСОБА_1 , який повідомив, що він не зник, а просто поїхав додому, забравши свої речі, та на даний момент перебуває у м. Львів. Надавати особисті дані та фото відмовився та попросив більше його не турбувати.

Враховуючи викладене, повідомлення заявника не відповідало фактичним обставинам та призвело до безпідставного залучення працівників поліції, що відволікло їх від виконання службових завдань. Також, було враховано той факт, що заявник не вжив достатніх заходів для з`ясування обставин перед зверненням до поліції, хоча мав таку можливість (зокрема — самостійний телефонний контакт з особою). Тому поліцейськими було прийнято рішення, про складання адміністративної постанови за порушення статті 183 КУпАП, а саме здійснення неправдивого виклику працівників поліції по факту безвісти зниклого товариша.

Було досліджено на підставі статті 251 КУпАП докази, після чого було прийнято рішення про винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення.

З врахуванням ст. 252 КУпАП, керуючись законом і правосвідомістю, поліцейськими ВРПП старшим сержантом поліції ОСОБА_5 та старшим сержантом поліції Наменаніком О.М. керуючись ст. 252 КУпАП, здійснювалася оцінка доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак, старшим сержантом поліції Скабарою М.Я. відносно гр. ОСОБА_1 було складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1950238 від 04.01.2026 за ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.

Правовою підставою вказано, те що статтею 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно- рятувальних формувань. Відповідно до диспозиції цієї статті адміністративна відповідальність настає за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у самому факті виклику служб без реальної необхідності реагування.

Суб`єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом, що проявляється в усвідомленні особою недостовірності повідомлення або байдужому ставленні до перевірки його достовірності перед зверненням.

На спростування доводів Позивача, Відповідач вказує наступне.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що 04.01.2026 громадянин ОСОБА_7 вийшов із його помешкання та тривалий час (понад 1,5 години) не повертався, а також не відповідав на телефонні дзвінки.

Разом з тим, під час перегляду відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського «ТхГОК-ООО 108-000000-20260104190453» встановлено, що на відмітці часу 03 хв. 10 сек. на запитання працівника поліції «Ви його набирали?» позивач відповів: «Ні, я не набирав».

Таким чином, позивач фактично не вжив належних заходів для самостійного з`ясування обставин перед зверненням до поліції, хоча мав реальну можливість здійснити телефонний контакт із зазначеною особою. Це свідчить про недбале ставлення до перевірки достовірності повідомлюваної інформації та підтверджує, що звернення до поліції було здійснене щонайменше з непрямим умислом або грубою необережністю, що відповідно до практики застосування ст. 183 КУпАП є достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, позивач у позовній заяві стверджує, що не здійснював виклику працівників поліції, а лише звернувся в телефонному режимі з метою отримання інформації щодо можливого місцеперебування свого знайомого.

Однак, зазначені доводи спростовуються аудіозаписом телефонної розмови зі спецлінією «102», в якому ОСОБА_1 на пряме запитання оператора щодо необхідності направлення наряду поліції відповів ствердно — «так, потрібна», повідомивши при цьому, що у нього «пропав чоловік, який приїхав у гості, дві години тому вийшов і пропав». У подальшому позивач назвав його ім`я, прикмети та зазначив походження особи.

Більше того, під час повторного звернення на спецлінію «102» позивач повторно наполягав на направленні працівників поліції за адресою проживання, повідомляючи про необхідність їх прибуття, висловлюючись «висилати вже».

Тому вказується, що постанову про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1950238 від 04.01.2026 року, складено законно за наявними доказами, обґрунтовано з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відтак, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а постанову про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1950238 залишити без змін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, в своїх усних поясненнях додав, що в той день 4.01.2026 року біля 11 години до нього приїхав товариш із Константинівки. Годинку погостювали і вирішили пройтися пішки по місту. Позивач мав намір показати гостю церкви та історичні пам`ятники, а той мав переночувати і залишитись до наступного дня. Тож, до 13 години вийшли з квартири позивача. Прогулянка тривала до 15-16 години. Коли повернулись додому, то відразу полягали спати по різних кімнатах.

Встав, коли стемніло, близько 18 години. Зайшов до кімнати того колеги, але там уже не було ні його, ні належних йому речей. Згадав, що раніше товариш казав, що хоче піти в магазин. Почекав іще пів години і подзвонив йому. Гудки виклику йшли, однак відповіді не було. Тоді задумався, що можливо колегу забрали в поліцію або ТЦК, а може хто побив і він лежить у снігах. Тому, в межах інтервалу часу від 18 до 19 годин вирішив зателефонувати в поліцію на «102» щоб порадитись.

На телефонний дзвінок поліція відповіла, що приїде група і допоможе. Однак, не приїжджали десь 15-30 хв. і він подзвонив іще раз на «102» і питав чого їх нема. Аж тоді, досить швидко приїхали 2 сержанта і 2 офіцера.

Не представились йому, хоча були у формі. Поліцейський Скабара попросив номер телефону його товариша і зателефонував. Товариш підняв слухавку та повідомив поліцію, що вже у Львові вийшов з маршрутки і щоб вони відчепились.

Відтак, поліціянт Скабара зробив хибний висновок, що позивач здійснив завідомо неправдивий виклик та склав про це оскаржувану постанову. Ініціатива приїзду була їхня, плюс мав потребу, щоб поліція відшукала друга.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, зокрема оглянувши відеозапис та аудіозапис події суд звертає увагу на таке.

В листі начальника ОАЗОР до начальника Дрогобицького РВП ГУНП йдеться про те, що проведеною перевіркою інформації зареєстрованої до баз даних Інформаційного порталу Національної поліції України встановлено, що 04.01.2026 о 18:45 з номеру 0500141531 від заявника, що представився, як ОСОБА_1 , надійшло повідомлення, яке зареєстровано з наступним змістом: «Заявник повідомив про те, що 2 год. тому зник товариш, який сьогодні приїхав у гості з Краматорська, гр. ОСОБА_6 близько 60 років, був у стані сп"яніння. Одягнений в чорний одяг. Прикмети: середнього зросту, середньої тілобудови. спілкується російською мовою». Відомості про подію зареєстровано до ІП ЄО ІКС ІПНП Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області за №129 від 04.01.2026. Також 04.01.2026 о 18:58 надійшов повторний телефонний дзвінок у якому «заявник повідомив, що очікує поліцію, потребує допомоги». Відомості про подію приєднано до ІП ЄО ІКС ІПНП Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області за № 129 від 04.01.2026.

Дослівно, згідно представленого аудіозапису, 1 і 2 частини розмови звучали так (П-позивач, В-відповідач):

О 18:45 годин

В: Поліція потрібна ?

П: Так потрібна

В мене пропав чоловік із східної України

В: Звідки вийшов ?

П: Сказав адресу. Вийшов і пропав 2 год тому, був сильно п`яний, звати ОСОБА_8 , приїхав до мене в гості з Констянтинівки.

В: Особливі прикмети

П: Говорить по руски. Особисті дані свої повідомив

В: Зараз з вами зв`яжуться працівники поліції, очікуйте, до побачення

П: Мені треба хлопця в Дрогобичі знайти, він приїхав з ОСОБА_9 і його вже нема, в Дрогобичі він нічого не знає, нікого. Зв`яжіться, мені його треба знайти.

О 18:58 годин

П: Ало 102, поліція ?

В: Поліція потрібна ?

П: Якщо ви мене добре чуєте, до мене в Дрогобич приїхав чоловік, який мав дуже багато грошей.

В: Прошу пана, ви повідомляли про це.

П: Ви то чуєте, що я вам кажу ?

В: А ви чуєте, що я вам говорю ?

П: Я нічого не чую, мені вишліть поліцію на квартиру

В: Чекайте працівників, з вами зв`яжуться, до побачення

П: Вишліть мені поліцію на квартиру

В: Ви 2 хвилини тому телефонували, очікуйте.

П: Називає свою адресу Грушевського, 76 кв.31.

В: Очікуйте

П: Висилайте вжееееее !!!!!

Зважаючи на зміст пояснень наданих в судовому засіданні та зміст 1 частини розмови о 18:45 год., позивач заявляє про пропажу свого знайомого, навмання оперуючи даними в 2 години. Насправді, його перший дзвінок до поліції відбувся через пів години, як він пробудився. Коли і як вийшов з квартири його знайомий, позивачу не могло бути відомо. Тут слід констатувати й те, що поліція не відповіла, що приїде група і допоможе. Відповідь була дещо іншого змісту, що не передбачала приїзд поліції, а саме: «Зараз з вами зв`яжуться працівники поліції, очікуйте, до побачення».

Саме така відповідь і повинна була бути з огляду на вимоги наказу МВС України №357 від 27.04.2020 «Про затвердження Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України».

Згідно з даним нормативним актом, з урахуванням отриманої від заявника (інших джерел) інформації про вид, ступінь тяжкості, стадію та наслідок правопорушення або події, їх завершеності (закінченості), часу, який минув після вчинення правопорушення або виникнення події, місця перебування правопорушника та його суспільної небезпеки, заяви (повідомлення) поділяються на такі, що:

мають високий ступінь загрози особам та поліцейським (повідомлення категорії "Альфа");

потребують негайного оперативного реагування (повідомлення категорії "Бета");

відпрацьовуються в звичайному режимі (повідомлення категорії "Гамма");

не потребують оперативного реагування (повідомлення категорії "Дельта").

Тобто, перше повідомлення позивача до категорій "Альфа" і "Бета", диспетчером віднесені не були

Позивач прочекав тільки 13 хвилин й набрав «102» знову. У другому дзвінку (18:58), (диспетчер його впізнає), і позивач заявляє про те, що до нього в Дрогобич приїхав чоловік, який мав дуже багато грошей… Далі тричі наполягає вислати поліцію на квартиру.

Теза про «багато грошей» як мотив для зникнення чоловіка очевидно штучно підняла вагу другого дзвінка до категорії, що потребувала негайного оперативного реагування. Відповідно таке реагування і відбулося.

Принагідно слід зафіксувати й той факт, що позивач зовсім не згадував, ні в позові, ні в своїх поясненнях в судовому засіданні, ні при прослуховуванні свого дзвінка на «102» про обставини, що б якимось чином були пов`язані із наявністю у зниклого «багато грошей». Ця обставина дозволяє суду переконливо стверджувати про умисне неправдиве підняття позивачем ступені важливості свого 2-го дзвінка на «102».

Адекватний аналіз подій того дня теж не повинен був спонукати позивача до розшуку свого знайомого, тим більше за посередництва спеціальних служб: ніщо до лягання спати по обіді не вказувало на якусь можливу небезпеку; ніщо не вказувало на який-небудь протиправний характер зникнення чоловіка. Відтак, відсутність дорослого мужчини у вечірній час протягом 1-2 годин, за звичних умов не повинно давати приводів до хвилювань.

Згадка у позові про «необізнаність із новою для себе місцевістю» нівелюється самими ж показами ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що перед заляганням у сплячку він проводив своєму знайомому екскурсію містом. «Умови регулярних військових загроз та постійну роботу засобів РЕБ, що часто приводить до збоїв мобільного зв`язку», це зовсім не про Дрогобич, включно із днем 4 січня 2026 року (доказів про подібне жодних суду не представлено). Усе це перелічене плюс «нестабільна безпекова ситуація в країні» жодним чином не давала підстав сприймати добровільний вихід з помешкання дорослого чоловіка як загрозу його життю та здоров`ю.

Усі ці дивні сприйняття навколишніх реалій і поведінка обох друзів найбільш вірогідно може пояснюватись кількістю вжитого алкоголю колегами цього дня. Зниклий, за повідомленням позивача на лінію «102», «був сильно п`яний». Видно що так, адже вийшов з квартири з наміром перервати дружній візит, без повідомлення господаря. А сам позивач, під час приїзду поліції на його виклик, теж візуально тверезим не виглядав: розбита із засохлою на тім`яній частині кров`ю голова, зверхня у відношенні до поліцейських поведінка, раптово виниклі неспровоковані образи в їх бік, застосування ненормативної лексики.

Крім того, хатня обстановка на кухні зберігала сліди застілля із пляшкою алкоголю. Відповідним був і графік дня: приїзд гостя в 11:00 годині, вихід обох з квартири в 13 годині, повернення в 15-16 годин і відразу лягання в ліжко.

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує що він не здійснював виклик працівників поліції, а «лише запитав у телефонному режимі про можливу наявність у останніх інформації відносно його товариша…». Таке спростовується змістом наведених телефонних розмов, де запитань про суто інформацію від позивача не звучало.

Крім того, у позові вказується, що 04.01.2026 громадянин ОСОБА_7 не відповідав на телефонні дзвінки. Але, під час перегляду відеозапису з бодікамери поліцейського ці письмові твердження ОСОБА_1 спростовуються його усною відповіддю про те, що самостійно товаришу не дзвонив. Отже, фактично не вжив належних заходів для самостійного з`ясування обставин перед зверненням до поліції, хоча мав реальну можливість це зробити. Таким чином, недбало поставився до перевірки достовірності повідомлюваної інформації.

Позовна заява викладена від імені третьої особи містить й посилання на інші обставини, які не підтвердилися в судовому засіданні. Зокрема, що громадянин ОСОБА_4 гостював у позивача у грудні 2025 року; 04 грудня 2025 року ОСОБА_4 вийшов з дому у невідомому напрямку, в той час як подія мала місце власне 4 січня 2026 року.

Поняття «стану добросовісної помилки» КУпАП не містить.

Відповідно до положень ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Усе вищенаведене доводить наявність вини позивача у формі необережності, що призвели до завідомо неправдивого виклику поліції, а відтак і вказує на безпідставність його позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.9, 72-77, 242, 244-246, 271, 286 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Постанову серії ЕГА №1950238 від 04 січня 2026 року залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про скасування цієї постанови про накладення адміністративного стягнення, – без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Медведик Л.О.