Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №243/1519/26 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Суд: Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 березня 2026 р.

Справа: №243/1519/26

Суддя: Хаустова Т. А.

Номер провадження 2/243/848/2026

Номер справи 243/1519/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

13 березня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Чернікової Ю.К.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення боргу, свої вимоги обґрунтовує тим, що 14 січня 2022 року він надав у борг грошові кошти в сумі 5 000 гривень відповідачу під відсотки в розмірі 30% від отриманої суми, з вимогою про повернення в строк до 28 січня 2022 року, а в разі порушення строків повернення боргу, відповідач з 29 січня 2022 року повинен сплачувати відсотки в розмірі 60% за кожен наступний місяць, що підтверджується відповідною Розпискою.

До теперішнього часу ОСОБА_4 не виконала зобов`язання щодо повернення позики. В даний час її телефон, що був відомий відповідачу, відключений та за місцем проживання її не має. Де вона знаходиться позивачу невідомо.

Загальна заборгованість за розпискою складає 150 500 грн. Місто укладення позики – Краматорськ, Донецької області.

Підсумовуючи, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 150 500,00 грн., (сто п`ятдесят тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) та оплату судового збору в сумі 1 204,00 грн.

Позивач ОСОБА_3 , до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач, ОСОБА_4 повідомлялася про розгляд справи в суді, а також про необхідність надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив. В судове засідання не з`явилася.

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне Рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, не використала наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах справи доказами та ухвалити заочне Рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

У відповідності до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, подання клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 43, 81 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення Рішення у справі і щодо яких виник спір.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позичкодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позичкодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В судовому засіданні встановлено, що 14 січня 2022 року позивач надав у борг грошові кошти в сумі 5 000 гривень відповідачу під відсотки в розмірі 30% від отриманої суми, з вимогою про повернення в строк до 28 січня 2022 року, а в разі порушення строків повернення боргу, відповідач з 29 січня 2022 року повинен сплачувати відсотки в розмірі 60% за кожен наступний місяць, що підтверджується відповідною Розпискою.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позичкодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення Договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позичкодавцем визначеної грошової суми або невизначеної кількості речей.

На підтвердження укладення Договору позики та прийняття кожним із них відповідних зобов`язань і отримання грошей, відповідачем ОСОБА_4 14 січня 2022 року власноруч написана Розписка, в якій зазначено, що вона отримала від ОСОБА_3 у борг гроші в сумі 5 000 грн. під відсотки в розмірі 30% від отриманої суми. Зобов`язується повернути борг до 28 січня 2022 року. У випадку порушення строків повернення коштів, зобов`язується з 29 січня 2022 року сплачувати відсоток в розмірі 60% за кожен наступний місяць. Суму отримала в повному обсязі, до ОСОБА_3 претензій не має. Про факт отримання грошей написала розписку, яка написана добровільно, без примусу. Написаному вірити, дата 14 січня 2022 року. В кінці підпис з ініціалами « ОСОБА_4 ».

Суд звертає увагу, що у розписці, яка була предметом дослідження в судовому засіданні, зазначені: сторони зобов`язання (позикодавець та позичальник), грошова сума, яка передається, строк повернення боргу, та особистий підпис позичальника. Отже, між сторонами було досягнуто згоди стосовно усіх істотних умов договору позики й розписка свідчить про його укладення відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України. Розписка, написана власноруч відповідачем, є фактом укладання Договору позики між ним та позивачем і фактом передачі йому грошових коштів. Відповідач не оскаржував Договір позики з підстав неотримання ним грошових коштів.

Тому суд приходить до висновку, що цією Розпискою відповідач ОСОБА_4 власноручно посвідчила факт передання їй позивачем грошових коштів у сумі 5000 грн.

Оригінал розписки від 14 січня 2022 року, написаний власноручно відповідачем ОСОБА_4 та знаходився у позивача ОСОБА_3 .

На підтвердження укладення Договору позики та його умов може бути представлена Розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором, що передбачено ст. 1051 ЦК України.

Наявність у кредитора оригіналу розписки свідчить про наявність невиконаного зобов`язання.

Відповідно до Висновків Верховного Суду України, викладених в Постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового Рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за 2 півріччя 2013 року від 01 лютого 2014 року «Письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення Договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім Договором, оскільки після укладення цього Договору всі обов`язки за Договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим Договором тільки права. За своєю суттю Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за Договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі № 6-63цс13).

Стаття 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені Договором.

Позивач зазначає, що у визначений розпискою кінцевий строк до 28 січня 2022 року та до теперішнього часу суму позики відповідач не повернула.

Відповідно до Розписки від 14 січня 2022 року на суму 5 000 грн. під відсотки в розмірі 30% від отриманої суми, строк повернення боргу до 28 січня 2022 року, а у разі порушення строку повернення боргу розмір процентів встановлено – 60% від отриманої у борг суми за кожен місяць, тобто сума боргу за період з 14 січня 2022 року по 28 січня 2022 року складає: - 5 000 х 30% = 1 500 гривень (відсотки).

Тобто станом на 28 січня 2022 року сума боргу становить – 6 500 гривень.

Крім того, в Розписці написано, якщо буде порушення строку повернення боргу, відповідач зобов`язується з 29 січня 2022 року сплачувати відсотки в розмірі 60% за місяць, тобто – 3 000 гривень за кожен місяць, тобто сума боргу станом на 01 лютого 2026 року складає: - 3 000 грн. х 48 місяців = 144 000 гривень (відсотки).

З урахуванням наведеного вище, загальна заборгованість за Розпискою складає – 5 000 + 1 500 + 144 000 = 150 500 гривень.

Відповідно до ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа, кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку, боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Оригінал боргового документу, тобто Розписка відповідача ОСОБА_4 від 14 січня 2022 року до суду надана позивачем, тобто кредитором. Наявність боргового документа - Розписки у кредитора підтверджує факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики від 14 січня 2022 року.

«Наявність оригіналу розписки у кредитора свідчить про існування невиконаного зобов`язання.

Передаючи кошти особі, яка не є стороною Договору позики, позичальник не скористався своїм правом на затримання виконання зобов`язання до повернення боргового документа та не звертався з такою вимогою безпосередньо до позикодавця.

У відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України «Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється Договором. Якщо Договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.».

Зобов`язання, як зазначено в статті 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( стаття 525 ЦК).

Таким чином суд приходить до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача розміру заборгованості за Договором позики в сумі 150 500 грн.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.п.1,2 ч. 3, ч.8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів.

Позивач ОСОБА_3 просить стягнути на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 1204 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, п. п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 12,13,128,131,133,141,259,264,265,268,280-283,353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст. 625, 1046, 1047, 1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , суму боргу в розмірі 150 500,00 грн., (сто п`ятдесят тисяч п`ятсот грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 1204,00 грн. (одна тисяча двісті чотири грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового Рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового Рішення.

Заочне Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного Рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне Рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного Рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги Рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 13 березня 2026 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Т.А. Хаустова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua