Вирок від 10 березня 2026 р. у справі №720/3198/25 — Новоселицький районний суд Чернівецької області

11.03.2026

Справа № 720/3198/25

Провадження № 1-кп/720/101/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження № 12024262020004083 від 16 листопада 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із вищою освітою, працюючого директором комунального закладу «Спорт для всіх», одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, інваліда війни, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2024 року приблизно о 09 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_7 керуючи автомобілем марки «Chery-Tiggo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Т-26-03 сполученням «Чернівці-Недобоївці-Хотин» в межах населеного пункту с. Топорівці Чернівецького району Чернівецької області, зі сторони с. Колінківці Чернівецького району Чернівецької області в напрямку до м. Чернівці Чернівецької області.

Наближаючись до 19 кілометру + 650 метрів вказаної автодороги, водій ОСОБА_7 в порушення п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.9 (б) ПДР України не врахувавши дорожньої обстановки та неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.29 ПДР «Обмеження максимальної швидкості» 30 км/год., при цьому рухаючись із швидкістю не менше ніж 83.1 км/год. та не більше ніж 91,9 км/год., маючи об`єктивну можливість вчасно зреагувати на небезпеку для руху, а саме автомобіль марки «Audi А-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який виконував маневр розвороту ліворуч, рухаючись з правого узбіччя, своєчасно не застосував гальмування, в результаті чого допустив зіткнення з останнім.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля марки «Audi А-4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинено смерть, яка настала від набряку - набухання речовини головного мозку, що виник у результаті наявного при житті закритого зламу другого шийного хребця з ушкодженнями спинного мозку на даному рівні.

Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_7 скоїв у результаті порушення та невиконання вимог п. 12.9 (б), які безпосередньо перебувають у причинному зв`язку з наслідками, а також п.п. 1.5, 2.3 (б), які лише сприяли порушенню «Правилам дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року та ведених в дію з 01 січня 2002 року.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 ..

Обвинувачений ОСОБА_6 винним себе визнав повністю і показав, що 16 листопада 2024 року приблизно о 09 годині 20 хвилин, він керуючи автомобілем марки «Chery-Tiggo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі в межах с. Топорівці Чернівецького району зі сторони с. Колінківці Чернівецького району в напрямку до м. Чернівці. Рухався він швидкістю близько 80 км/год., оскільки поспішав на спортивні змагання. По дорозі він побачив автомобіль марки «Audi А-4», який перебував на правому узбіччі. Наближаючись до даного автомобіля, останній виконав швидкий маневр розвороту ліворуч на дорогу. Оскільки, даний маневр для нього став неочікуваним, він не встиг своєчасно зреагувати та допустив зіткнення із автомобілем марки «Audi А-4», внаслідок чого водій останнього ОСОБА_8 помер. Визнає той факт, що однією з причин ДТП стало перевищення ним швидкості руху в межах населеного пункту. У вчиненому розкаявся та відшкодував потерпілій завдану шкоду.

Потерпіла ОСОБА_5 показала суду, що є донькою померлого в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_8 .. Вона не була присутня на міці ДТП, тому обставини справи їй не відомі. Претензій до обвинуваченого не має, оскільки останній відшкодував завдану шкоду та просила не позбавляти волі обвинуваченого.

З п.п. 9-12 висновку комплексної судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/126-25/12099-ФП від 31 жовтня 2025 року вбачається, що в даній дорожньо-транспортній ситуації, водію автомобіля Chery-Tiggo (номерний знак НОМЕР_1 ), ОСОБА_7 необхідно було керуватись вимогами пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху та діяти у відповідності з вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля Chery-Tiggo (номерний знак НОМЕР_1 ), ОСОБА_9 із врахуванням дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 30 км/год вбачається невідповідність вимогам пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В даній дорожньо-транспортній ситуації, водію автомобіля Audi-A4 (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_8 , необхідно було керуватись вимогами пунктів 10.1 і 10.7 Правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля Audi-A4 (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_8 вбачається невідповідність вимог пунктів 10.1 і 10.7 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи, що обвинувачений свою вину визнав повністю, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України вважає недоцільним дослідження інших доказів про вищевказані обставини справи, оскільки такі обставини ніким не оспорюються.

Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що вина обвинуваченого у порушенні вимог п. 12.9 (б) ПДР, які безпосередньо перебувають у причинному зв`язку з наслідками, а також п.п. 1.5, 2.3 (б) ПДР, які лише сприяли порушенню, що спричинило смерть ОСОБА_8 , повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 286 ч. 2 КК України.

При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує ступень тяжкості злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який хоча і є необережним, однак відноситься до категорії тяжких та за його вчинення, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років; суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим протиправних дій, які виразились у прояві неуважності до дорожньої обстановки та самовпевненості у своїх діях, не обрання безпечної швидкості руху, наслідком яких стало спричинення смерті потерпілому.

В той же час, суд враховує, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини обох водіїв транспортних засобів, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який розкаявся та відшкодував потерпілій завдану шкоду, в результаті чого потерпіла просила суд застосувати до обвинуваченого умовне покарання.

Суд приймає до уваги, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, працевлаштований, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Суд відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого добровільне відшкодування шкоди, активне сприяння розкриттю злочину та його щире каяття, яке виразилось у тому, що він повністю визнав свою вину та щиро жалкує про скоєння ним злочину, засуджує свою протиправну поведінку та в процесі судового розгляду справи дав правдиві показання, які посприяли органам правосуддя встановити істину по справі.

За змістом ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати таким, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в період з 07 березня 2022 року по 14 лютого 2024 року. Внаслідок бойових дій отримав інвалідність війни.

За вказаних обставин, в порядку ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає таку обставину такою, що пом`якшує його покарання, оскільки обвинувачений в період воєнного часу захищав незалежність та територіальну цілісність України від збройної агресії з боку російської федерації, внаслідок чого став інвалідом війни.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що у відповідності до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за ст. 286 КК України суд має врахувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, особу винного, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Слід зазначити, що призначене судом покарання має відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливати з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

З досудової доповіді органу пробації від 10 березня 2026 року, складеної в порядку ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, вбачається, що імовірність вчинення обвинуваченим повторного правопорушення низька. Зважаючи на поведінку обвинуваченого, його спосіб життя, морально-духовний стан, уповноважений орган пробації вважає доцільним виправлення обвинуваченого без позбавлення волі із застосуванням випробування, оскільки він не становить високої небезпеки для суспільства.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні малолітню дитину, у вчиненому щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдану шкоду, в період воєнного часу захищав незалежність та територіальну цілісність України від збройної агресії з боку російської федерації, внаслідок чого став інвалідом війни, із урахуванням думки сторони обвинувачення та потерпілої, які просили не позбавляти волі обвинуваченого, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому міру покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді позбавлення волі та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Зважаючи на тяжкі наслідки в результаті порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху, які виразились у неправильному застосуванні прийомів керування та перевищені допустимої швидкості руху не менш ніж 53,1 км/год., що спричинило смерть потерпілого, суд вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Судом не встановлено переконливих доводів щодо застосування вимог ст. 69 КК України.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України. Наявні судові витрати по справі відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню в дохід держави з обвинуваченого. Цивільній позов по справі не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки «Chery-Tiggo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на території цетру спеціального майданчика центру забезпечення ГУНП в Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Комунальників, 4-В, після набрання вироком законної сили, повернутим власнику або законному володільцю, знявши з нього арешт накладений ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2024 року;

- автомобіль марки «Audi А-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили, повернути власнику або законному володільцю.

- два оптичні диски СD-R із відеозаписом з камери спостереження з місця події 16 листопада 2024 року, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили, залишити у справі.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз по справі в розмірі 27522 (двадцять сім тисяч п`ятсот двадцять двох) гривень 15 копійок.

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів через райсуд з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1