Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №717/1249/25 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1249/25

Номер провадження 2/717/12/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючої – судді: Кудиби З. І.

за участі секретаря: Житарюк А. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 13 травня 2025 року подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, в якій просив стягнути на його користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 19 667 (дев`ятнадцяти тисяч шестиста шістдесяти семи) гривень; завдану моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцяти тисяч) гривень; фактичні витрати, понесені на придбання конструкційних матеріалів для ремонту меблів, -- 6 452 (шести тисяч чотириста п`ятдесяти двох) гривні 56 копійок, а також судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, -- 1 211 (однієї тисячі двохсот одинадцяти) гривень 20 копійок; витрати, пов`язані із наданням до суду висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, у розмірі 15 448 (п`ятнадцяти тисяч чотириста сорока восьми) гривень 51 коп та 154 (ста п`ятдесяти чотирьох) гривень 49 коп комісії за проведену оплату; витрат з надання правничої допомоги адвоката у розмірі 12 679 (дванадцяти тисяч шестиста сімдесяти дев`яти) гривень 75 коп.

В якості обґрунтування позову ОСОБА_1 зіслався на факт залиття належної йому квартири відповідачем, що підтверджується Актом обстеження вказаної квартири від 12 серпня 2024 року, розмір спричинених йому збитків, на думку позивача, підтверджується Висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 28 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.

20 червня 2025 року відповідачем у справі подано відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позову та зіслався на відсутність будь-яких доказів на підтвердження його вини в залитті квартири.

2 липня 2025 року позивач подав відповідь на відзив, в якому підтримав заявлені позовні вимоги; 8 липня 2025 року відповідач – заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 30 липня 2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

23 вересня 2025 року відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване відсутністю у представника позивача – адвоката Іванічека О. І. повноважень на підписання позовної заяви у справі.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Іванічек О. І. підтримали заявлені позовні вимоги. Позивач пояснив суду, що йому на праві приватної власності належить частини квартири АДРЕСА_1 . Іншим співвласником квартири є його син, хворий на ДЦП, ОСОБА_3 . Іншими співвласниками квартири були його покійна дружина ОСОБА_4 та покійна теща ОСОБА_5 . 11 серпня 2024 року близько 15:30 йому подзвонила сусідка, коли він був на городі, і повідомила, що його квартиру заливає водою сусідка, яка живе над ним на 3 поверсі, -- Корнецька. ОСОБА_6 в той час була в лікарні. Коли позивач повернувся, в його квартирі була злива. Син, який хворий на ДЦП і перебував в той час в квартирі, отримав сильну психологічну травму, оскільки не може самостійно пересуватись. Пізніше приїхали ОСОБА_6 з лікарні і відповідач. Позивач був в квартирі відповідача і бачив, що в квартирі відповідача тріснув водяний фільтр, що і стало причиною залиття. Відповідач швидко знайшов майстра і полагодив фільтр. Наступного дня в квартиру позивача прийшла комісія, яка склала акт про залиття квартири. Члени комісії не були в квартирі відповідача, бо позивач запевнив їх, що причиною залиття його квартири була поломка саме в квартирі відповідача. Власники квартири на 2 поверсі, яка розташована над квартирою позивача і через яку текла вода з квартири відповідача, не висували ніяких претензій, бо в них все в плитці, тому вказані особи не зазнали таких збитків, як він. Члени комісії також не були в квартирі на 2 поверсі. Відповідач поставив свій підпис в Акті обстеження його квартири, що, на думку позивача та його представника, підтверджує його вину у залитті квартири.

Позивач вважає, що йому має бути відшкодована завдана матеріальна шкода в розмірі 19 667 грн 00 коп відповідно до проведеної експертизи; фактичні витрати, понесені на придбання конструкційних матеріалів для ремонту меблів, у розмірі 6 452,56 грн, які він самостійно лагодив, а також витрачав кошти на придбання пального. В якості обґрунтування завданої моральної шкоди позивач пояснив, що зазнав сильних душевних страждань, особливо таких страждань зазнав його син, який сильно налякався води, яка текла зі стелі. Крім того, син фактично пересувається в квартирі по підлозі, то оскільки після залиття трималий час підлога в квартирі була мокра, позивач, людина похилого віку, був змушений переносити дорослого сина на руках.

Відповідач та його представник заперечили проти задоволення позову. Відповідач в судовому засіданні пояснив, що 11 серпня 2024 року близько обіду йому подзвонила сусідка і повідомила, що нібито в його квартирі протікає вода, яка заливає квартири сусідів. В той час в квартирі нікого не було, а сам відповідач був в Сторожинці. Після цього відповідач одразу вирушив в Кельменці, де вже була попередня власниця квартири, якою він опікувався (Корнецька). Коли відповідач зайшов у квартиру, то там було сухо. Наступного дня він бачив, як до позивача приходила комісія, проте ніхто в його квартиру не заходив. Акт обстеження відповідач підписав помилково, не читаючи, коли його покликали в Комунгосп для підписання нових рахунків. Також позивач вважає, що має право на отримання повного відшкодування завданої шкоди, посилаючись на положення статті 369 ЦК України.

Позивачем та його представником було подано усне клопотання про виклик та допит в судовому засідання в якості свідків членів комісії, які підписали Акт обстеження квартири від 12 серпня 2024 року ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), а також власника квартири на 2 поверсі, через яку протікала вода в квартиру позивача, -- ОСОБА_10 . Судом було задоволено вказане клопотання та викликано вказаних осіб для їх допиту як свідків.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що дійсно був головою комісії, але оскільки події, з приводу яких його викликано, мали місце досить давно, не дуже все пам`ятає. Свідок пригадує, що був в квартирі позивача, там було підтоплення гіпсокартону. Свідок підтвердив , що стеля та ламінат були мокрі, проте не було такого, щоб «ходили по воді». Члени комісії не йшли в квартиру відповідача та в квартиру на 2 поверсі, оскільки власники квартири з 2 поверху не звертались до комісії. Свідок не зміг пояснити, чому в акті вказано, що причиною залиття є фільтр води, який тріснув у квартирі відповідача, ймовірно, хтось це сказав, проте свідок не пам`ятає, хто саме. ОСОБА_7 також вказав, що бачив відповідача ззовні будинку, в квартирі позивача його не було. Комісія не оглядала житловий будинок ззовні.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що працює майстром будинкоуправління Житлокомунгоспу та була членом комісії, яка оглядала квартиру позивача. Свідок пригадала, що це був робочий день, вона приїхала з дому в Кельменці на роботу, де вже всі знали, що було залито квартиру позивача. ОСОБА_9 вказала, що в квартирі позивача були затоплені спальні (відклеєні частина шпалери та замочений кут на стелі). Не може пригадати, чому в акті вказано, що причиною залиття квартири зазначено фільтр води, який тріснув у квартирі відповідача. Свідок не бачила відповідача в квартирі, відповідач був ззовні будинку, також з ним не розмовляла. ОСОБА_9 добре пам`ятає, що складала Акт як чернетку, потім йшла в бухгалтерію, щоб його роздрукувати. Далі вказаний Акт підписували члени комісії і позивач, не бачила, що акт підписував відповідач. Свідок добре пам`ятає, що позивач вимагав в членів комісії якомога швидше підписати Акт обстеження.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні вказав, що проживає над квартирою позивача, під квартирою відповідача. Квартира позивача перепланована, приміщення за призначенням не співпадають одне над одним. В той день, коли затопило позивача, свідок перебував на відпочинку у Солотвино Закарпатської області. Свідку подзвонили, що з його квартири тече вода, тому свідок одразу поїхав додому. В квартирі свідка всі крани були справні, тому свідок пішов до квартири відповідача. Відповідач сказав, що у відповідача щось прорвало (фільтр чи кран, зараз пригадати не може). У свідка вода залила холодильник, в результаті чого холодильник поламався, тумбочки також. Але в кухні свідка все в плитці, тому вода протекла до позивача у квартиру. Був у квартирі позивача, вода там була по кісточки. Також свідок був у квартирі відповідача і бачив там майстра, який лагодив там щось, що протекло. Відповідач не відшкодував свідку завдані збитки, проте свідок не подавав до суду, бо вважає, що винна особа сама має все відшкодувати.

Свідок ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, на обговорення учасників ставилося питання про привід свідка, проте вказане клопотання не було підтримане учасниками справи.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи таке.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, видане 14 грудня 1998 року, квартира АДРЕСА_1 належить в рівних частках на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 є сином позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження. Також він є інвалідом з дитинства, йому присвоєна 1 група інвалідності.

Згідно Інформації з Державного реєстру на нерухоме майно власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 12 листопада 2021 року.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 29 листопада 2021 року.

Згідно Акту обстеження квартири за адресою АДРЕСА_1 , складеного комісією в складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , виявлено пошкодження стін, стелі, ліжка, налічника, підлоги, ламінату, письмового стола, шафи, дверного полотна; причиною залиття квартири є тріснутий фільтр тонкої очистки холодної води у квартирі АДРЕСА_3 , власником якого є ОСОБА_2 . У вказаному акті містяться підписи позивача та відповідача про ознайомлення зі змістом вказаного акту.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 247/24-29 від 30 грудня 2024 року вартість завданої матеріальної шкоди внаслідок затоплення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , становить 19 667 грн з ПДВ.

Викликана в судове засідання судовий експерт ОСОБА_11 пояснила суду, що через значне навантаження нею допущена низку описок, зокрема, щодо адреси квартири (а.с. 33 – квартира АДРЕСА_4 ; а.с. 31 – технічних характеристик квартири), проте експерт наголосила, що нею здійснено безпосередньо обстеження квартири позивача та встановлено дійсні причини її залиття, що відображено у висновку. Виявлені описки не впливають на достовірність проведеної нею експертизи та не спростовують висновків, викладених в ній.

Згідно Витягу № 352 про зареєстрованих у житловому приміщенні, станом на 22 серпня 2024 року у квартирі позивача зареєстрований позивач та його сини: ОСОБА_12 та ОСОБА_3 .

18 листопада 2022 року була зареєстрована спадкова справа за померлою ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі.

У відповідності до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до ч. 2 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч.2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» покладено на споживача обов`язки:

- своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини;

- власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку;

- дотримуватися правил безпеки, зокрема пожежної та газової, санітарних норм;

- допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку;

- дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

- забезпечити своєчасну підготовку об`єктів, що перебувають у його власності, до експлуатації в осінньо-зимовий період.

Згідно з пунктом 18 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 власники квартир, а також наймачі, орендарі зобов`язані використовувати приміщення житлових будинків згідно їх призначення, зобов`язані дбати про стан санітарно-технічних приладів, утримувати їх у належному стані, не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинків, порушують умови проживання громадян.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В даному випадку відповідачем чи його представником не доведено таких обставин.

Враховуючи викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача, як власника квартири, покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Аналогічний висновок зроблено КЦС Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 року у рамках розгляду цивільної справи №757/31418/15-ц.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За приписами ст.ст.77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовим розглядом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11 серпня 2024 року, в неділю, відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , частина в якій належить позивачу. Залиття відбулось внаслідок халатного відношення до сантехнічного обладнання в квартирі по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 .

При цьому, відповідачем не спростовано факт його вини у залитті квартири позивача, а також відповідач та його представник не звернулись до суду з клопотанням про призначення іншої експертизи, стосовно суми завданих залиттям квартири збитків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 247/24-29 від 30 грудня 2024 року вартість завданої матеріальної шкоди внаслідок затоплення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , становить 19 667 грн з ПДВ.

До вказаного Висновку долучено зведений кошторисний розрахунок з визначенням вартості ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно провести в квартирі позивача, для усунення пошкоджень, що виникли в результаті залиття. Відповідно вказаного розрахунку, загальна вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 19 667 грн з ПДВ (а.с.36).

Як роз`яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997р., при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні дослідження; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертного дослідження; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Судом не встановлено обставин недотримання вимог закону судовим експертом Созонтовою К. при складанні висновку будівельно-технічної експертизи № 247/24-29 від 30 грудня 2024 року або обставин, які б створили у суду сумнів у його достовірності.

З урахуванням вищевказаних вимог процесуального закону, установлених судом обставин справи, з огляду на те, що висновок експерта одержаний у порядку, встановленому законом, суд вважає наданий позивачем висновок судового експерта належним, допустимим і достатнім письмовим доказом у розумінні ст.76 ЦПК України, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну.

А також, за наведених вище обставин, суд вважає, доведеним причинно-наслідковий зв`язок між завданими позивачу збитками і діями (бездіяльністю) відповідача.

Що стосується посилань представника відповідача з приводу акту про залиття квартири від 12 серпня 2024 року, який на її думку, є неналежним і недопустимим доказом, оскільки особи, які склали цей акт, не були присутні в квартирі відповідача, а тому їх висновки про причину залиття квартири є такими, що ґрунтуються на припущенні, суд вважає їх недостатніми для спростування вини відповідача щодо спричинення ним збитків.

Так, вказаний Акт підписаний відповідачем без жодних зауважень. Заперечення відповідача щодо того, що він не бачив, що підписує, не підтверджено належними та допустимими доказами. Крім того, свідок ОСОБА_10 підтвердив, що причиною залиття квартири були неполадки в системі водопостачання в квартирі відповідача.

Відтак суд приходить до висновку, що розмір збитків, спричинених внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , становить 19 667 грн з ПДВ.

Водночас суд не може погодитися із розміром заявлених позовних вимогами як в частині відшкодування позивачу визначеного експертизою розміру збитків, так і в частині стягнення з відповідача фактичних витрат, понесених на придбання конструкційних матеріалів для ремонту меблів згідно замовлення № 2110 на суму 1714 грн та згідно замовлення № 1130 на суму 2339 грн, а також витрат на дизельне паливо на загальну суму 2399 грн.

Надані позивачем товарні чеки на придбання матеріалів не підтверджують того факту, що саме ці витрати та в такому розмірі були необхідними та здійсненими саме для відновлення пошкодженого майна позивача внаслідок залиття квартири.

Крім того, позивачем та його представником не надано відповідних розрахунків щодо витрат палива, маршрутів та фактів користування автотранспортом (своїм чи орендованим) під час поїздок позивача.

Тому суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на придбання матеріалів та витрат на пальне є необґрунтованими та не можуть бути стягнені з відповідача.

Також судом встановлено, що позивач не є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира є спільною сумісною власністю в рівних частках ОСОБА_1 та членів його сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 статті 1220 ЦК України).

Згідно ч. 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Суду не надано доказів як прийняття позивачем та/чи іншими особами спадщини після померлих співвласників квартири АДРЕСА_1 , так і відповідного оформлення позивачем одноосібної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Також суд звертає увагу, що син позивача – ОСОБА_3 , який був присутній в судових засіданнях як вільний слухач, є співвласником вказаної квартири, однак він не є співпозивачем у вказаній цивільній справі, ним жодних вимог до ОСОБА_2 не заявлялось.

Суд також не може погодитися з позицією позивача, неодноразово висловленою ним та його представником з приводу «мовчазної згоди» інших співвласників квартири АДРЕСА_1 , що нібито ґрунтується на положеннях статті 369 ЦК України.

Так, згідно статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Водночас правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т.ін.) (аналіз ВСУ деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ).

Відтак звернення одного із співвласників майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданого такому майну, не може вважатися а ні правочином щодо спільного сумісного майна, а тим паче розпорядженням таким нерухомим майном.

Частиною 3 статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Водночас для цього необхідно, щоб такі особи володіли цивільною правоздатністю (здатністю мати цивільні права та обов`язки, ч. 1 статті 25 ЦК України) та повною цивільною дієздатністю (здатністю своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання, ч. 1 статті 30 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином, померлі співвласники квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не володіють ні цивільною правоздатністю, ні цивільною дієздатністю, а тому не можна вважати їх такими, що вони надали «мовчазну згоду» чи будь-яку іншу згоду на уповноваження позивача на звернення в їх інтересах до суду із позовом про відшкодування шкоди в частках на квартиру, які належали їм до смерті.

Враховуючи наведене, суд вважає, що на користь позивача слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі частини спричинених збитків відповідно до висновку експерта, а саме 4 916 грн 75 коп.

Крім того, у відповідності із частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 1167 ЦК України.

Як роз`яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4,під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При цьому у відповідності до абзацу 2 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

наявність такої шкоди,

протиправність діяння її заподіювача,

наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача

вина останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи усі надані позивачем пояснення до спричинених йому моральних страждань внаслідок затоплення квартири, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача спричиненої моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Також позивач просив стягнути на свою користь судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 211,20 грн; витрати, понесені у зв`язку з проведенням будівельно-технічної експертизи – 15 448,51 грн, комісії щодо оплати такого платежу – 154,49 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 12 679, 75 коп.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 6 статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Частиною 2 статі 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та часткове задоволення позову (32,34 % від загального с розміру заявлених вимог), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмі 391,70 грн, витрати на проведення будівельно-технічної експертизи та банківської комісії щодо сплати таких послуг – 4 996,05 грн та 49,96 грн відповідно, а також витрат з надання правничої допомоги адвоката -- 4 100,63 грн.

Керуючись статями 15, 16, 22, 23, 1166, 1168, 1192 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141 ,259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 4 916 (чотири тисячі дев`ятсот шістнадцять) гривень 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень 00 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплаченого судового збору в розмірі 391 (триста дев`яносто однієї) гривні 70 коп; витрат на проведення будівельно-технічної експертизи – 4 996 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 05 коп; витрат на комісію з проведення оплати за проведення будівельно-технічної експертизи – 49 (сорок дев`ять) гривень 96 коп; витрат з надання правничої допомоги адвоката -- 4 100 (чотири тисячі сто) гривень 63 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення суду складено 13 березня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач -- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач -- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Суддя: